30 березня 2026 рокуСправа №160/27365/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.09.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.10.2025р., просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачеві в день звільнення (31.08.2025) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн. за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, з урахуванням раніше фактично виплачених сум.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що у період з 06.08.2001р. по 31.08.2025р. він працював в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВСУ) на різних посадах, однак, при звільненні зі служби - 31.08.2025р. йому не було здійснено відповідачем нарахування та виплату додаткової винагороди в повному обсязі в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, безпідставно, що позивач вважає протиправною бездіяльністю відповідача, оскільки, на його переконання, він має право на отримання такої додаткової винагороди саме у згаданому розмірі, так як у даний період постанова КМУ №168 діяла у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022р., яка застосовувалася з 24.02.2022, відповідно, позивач вважає, що з урахуванням того, що за розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204-р програма «єПідтримка» поширювалася на Дніпропетровську область, йому як особі, яка працювала в ДКВСУ, що розташована в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка», відповідач мав обов'язок нарахувати та виплатити йому таку додаткову винагороду саме в розмірі 30 000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022р. Окрім того, позивач просив також і застосувати у даних правовідносинах правові висновки Верховного Суду, сформовані у зразковій справі №260/3564/22, оскільки вони зроблені в умовах однакового правового регулювання щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу ДКВСУ.
Ухвалою суду від 10.10.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано, зокрема, відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази нарахування та виплати (правомірності не нарахування та не виплати) позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168 за період з 24.02.2022 по 10.03.2022р. включно, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом та доданими до нього документами було отримана відповідачем у його електронному кабінеті 24.09.2025р. (адміністративний позов), 11.10.2025р. (ухала суду), що є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце судового розгляду даної справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.
На виконання вимог вище зазначеної ухвали суду, на адресу суду засобами поштового зв'язку 03.11.2025р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній, посилаючись на те, що з урахуванням наявних змін та календарних дат, від яких такі зміни застосовуються, позивач, відповідно до статусу особи рядового складу ДКВСУ, що розташована в межах Дніпропетровської області, отримав виплату спірної додаткової винагороди за фактичний час несення служби згідно табелю робочого часу за період з 11.03.2022 по 31.05.2022р., а також виходячи з того, що з урахуванням розпорядження КМУ №213-р від 11.03.2022р. були внесені зміни до розпорядження КМУ №204-р від 06.03.2022 та його доповнено позицією «Дніпропетровська область», тому позивач мав право на отримання такої виплати саме з 11.03.2022 по 31.05.2022р., яка йому була здійснена згідно Витягів із наказів №162/ОС-22 від 26.05.2022, №255/ОС-22 від 17.08.2022, відтак, відповідач вважає, що підстав для перерахунку додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, не має, позовні вимоги позивача є безпідставними, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову позивачеві відмовити в повному обсязі.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.03.2026р. у зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, велику завантаженість справами військовослужбовців та, як наслідок, об'єктивну неможливість прийняття у цей період рішень у справах, на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи було продовжено до 30.03.2026р.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 30.03.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 - позивач у справі, у період з 06.08.2001р. по 31.08.2025р. працював в органах Державної кримінально-виконавчої Служби України, зокрема, в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)" на посаді молодшого інспектора першої категорії відділу режиму і охорони, про що свідчить зміст паспорту позивача серії НОМЕР_1 від 24.03.1997р. та копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 18.10.2000р., наявних у справі.
Наказом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 20.08.2025 року за номером 314/ОС-25 «Про особовий склад», 31.08.2025 позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Позивач, вважаючи, що Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№3)» не було здійснено йому нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану", 26.08.2025 звернувся до відповідача з заявою про виплату йому зазначеної додаткової винагороди в повному обсязі.
Згідно інформації, наданої Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№3)» листом вих. №3/4-54/2025/Р-46 у відповідь на звернення позивача про виплату додаткової винагороди, було проінформовано про здійснені виплати додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 року згідно розрахунку пропорційно фактично відпрацьованому часу в зазначений період з долученням довідки про вказаний розрахунок та фактичні виплати №3/4-160 від 19.09.2025 року.
Позивач, не погоджуючись з обрахунком додаткової винагороди, здійсненим відповідачем за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 року, оскільки, на думку позивача, за спірний період йому мала бути виплачена додаткова винагорода з 24.02.2022 по 31.05.2022 з розрахунку 30000,00 грн. на місяць, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 23 названого Закону (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 213-р було внесені зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», доповнивши його після позиції «Волинська область» позицією «Дніпропетровська область».
За викладеного та враховуючи те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р Дніпропетровська область віднесена до адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загально-обов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамка Програми «єПідтримка», пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 визначено, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року, і позивач у спірний період проходив службу у Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)" на посаді молодшого інспектора першої категорії відділу режиму і охорони, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, починаючи з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 25.04.2024 року у справі №160/10532/22.
Відтак, судом відхиляються аргументи відповідача з приводу того, що позивач має право на виплату додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 лише з 11 березня 2022 року.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022 у розмірі 30 000,00 грн. на місяць, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно.
Окрім того, судом враховується і те, що у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22 (пункт 67) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Наведені правові висновки є застосовними і до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому суд зазначає, що при нарахуванні та виплаті позивачеві спірної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 включно, відповідачем під час її розрахунку має бути застосований саме вищенаведений підхід, викладений у вказаному пункті 67 постанови ВП Верховного Суду від 21.09.2023р. у справі №260/3564/22.
Отже, із аналізу встановлених вище обставин та приписів постанови КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022р. у їх сукупності, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача в частині не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022р. у розмірі 30 000,00 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно, слід визнати протиправною.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, правомірність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах в частині не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно, з урахуванням встановлених вище судом обставин та аналізу чинного наведеного законодавства, належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведена.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом доводи відповідача з приводу того, що, оскільки до розпорядження Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022р. були внесені зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України №213-р від 11.03.2022р. та доповнено позицією «Дніпропетровська область», тому позивач має право на виплату спірної додаткової винагороди лише з 11.03.2022р., з огляду на те, що такі доводи відповідача спростовані правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №160/10532/22, яка досліджена судом вище.
Інші доводи та аргументи представника відповідача уважно вивчені судом, проте, не заслуговують на увагу, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно, суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що своєю бездіяльністю щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно, відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною, виходячи з повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також підлягають частковому задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно, виходячи з того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача у наведеній частині позову, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із повноважень адміністративного суду, визначених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України» констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 11.03.2022 по 31.05.2022 та правомірності проведення розрахунку позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, у розмірі до 30 000 грн. пропорційно розрахунку на місяць, що є підставами цього позову, суд зазначає наступне.
Судом уже вище аналізувались правові висновки, викладені у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22 (пункт 67), де Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Так, як встановлено судом зі змісту копій Витягів із наказів відповідача від 26.05.2022р. №162/ОС-22, від 17.08.2022р. №255/ОС-22 «Про виплату додаткової винагороди» та додатків до них, відповідачем позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 наступним чином:
- за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 6190,66 грн. (30000:31добу:24 години=40,33 грн.) за фактичну кількість годин несення служби - 153,50 годин;
- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 у розмірі 7646,45 грн. (30000:30 діб:24 години=41,67 грн.) за фактичну кількість годин несення служби - 183,50 годин;
- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 у розмірі 1500,12 грн. (30000:30 діб:24 години=41,67 грн.) за фактичну кількість годин несення служби - 36,00 годин;
- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 у розмірі 9154,91 грн. (30000:31 добу:24 години=40,33) за фактичну кількість годин несення служби - 227 годин.
В свою чергу, позивач не спростовує установлених вище обставин, не зазначає про те, що ним відпрацьовано повний період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн на місяць.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачу правомірно виплачено додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, адже додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу.
Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у його постанові від 15.08.2024 року у справі №280/5806/22.
За таких обставин, можна зробити висновок, що відповідач не допускав протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, тобто, права та інтереси позивача у цій частині відповідачем порушені не були.
А відповідно, у наведеній частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.
Аналогічне правозастосування міститься і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026р. у справі №160/25011/25.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно - протиправною.
Зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, за період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року включно, з урахуванням раніше фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва