31 березня 2026 року Справа №215/870/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Конєвої С.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради про встановлення навності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому просить:
- встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача у сфері управління організувати роботу свого комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №7" таким чином, щоб при розгляді заяви від 16.09.25р. вх 209 не створювалися штучні перешкоди для правового порядку статті 7 Закону України "Про звернення громадян" та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати повторно розглянути заяву з прийняттям індивідуального акту.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2026 наведену позовну заяву було передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Дана справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27.02.2026р. та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Конєвій С.О.
Ухвалою суду від 04.03.2026 наведений адміністративний позов позивача було залишено без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги із зазначенням норм матеріального права, з урахуванням повноважень відповідача, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів на підтвердження місця проживання (перебування) позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст.160, ч.4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
25.03.2026 засобами поштового зв'язку від позивача на адресу суду надійшла зокрема заява про відвід судді, в якій останній фактично не погоджується з ухвалою суду від 04.03.2026 про залишення його позовної заяви без руху у справі № 215/870/26, вважає, що суддя має неналежну професійну спрямованість, упередженість, зацікавленість, необ'єктивність у кінцевому рішенні, не захищає гарантії ст.ст. 33,46 Конституції України, не підкорюється п. 4, 5 ч.1 ст.5, п.5 ч.2 ст.245 КАС України завданню судочинства і принципу правової визначеності, і вже встала на сторону відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвій С.О. у адміністративній справі №215/870/26 та передано матеріали адміністративної справи №215/870/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді відповідно до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з автоматизованим розподілом заява про відвід була передана для розгляду судді Сластьон А.О. 30 березня 2026 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. в адміністративній справі №215/870/26 у порядку письмового провадження.
При вирішенні питання про наявність підстав для відводу судді, суд виходить з такого.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно частин 1-3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Із системного аналізу підстав, які наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, такі обставини мають бути доведеними.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Проте, відповідно частині 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Застосовуючи вищевказані положення до обставин цієї справи, здійснюючи надання зазначеним в заяві про відвід фактам правової оцінки, суд зазначає.
Так, обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для відводу.
Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Отже, при розгляді заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. в адміністративній справі №215/870/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради про встановлення навності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії, не знайшли свого підтвердження обставини, які викликають чи можуть викликати сумнів у об'єктивності судді Конєвої С.О. та в її упередженості щодо позивача або прихильності до відповідача.
Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Отже, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними, про ще вже зазначено судом. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналізуючи зміст заяви та обставини, на які посилається позивач, суд робить висновок, що такі не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами.
Відтак, підстави, передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного Конєвої С.О. у даній справі відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. в адміністративній справі №215/870/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради про встановлення навності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Адміністративну справу №215/870/26 передати для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.О. Сластьон