30 березня 2026 рокуСправа №160/711/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 127904,15 грн., -
13.01.2026р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до до ОСОБА_1 та просить:
- стягнути податковий борг з платника податків відповідача до бюджету у сумі 127904,15 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків та має податковий борг у загальній сумі 127904,15 грн., а саме: 1) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 32748,61 грн., згідно ППР від 15.12.2023р.: №1125904-2412-0462-UА12020010000033698 на суму 14922,00 грн.; №1125916-2412-0462-UА12020010000033698 на суму 12932,40 грн.; №1125901-2412-0462-UА12020010000033698 на суму 4894,21 грн.; 2) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 16265,63 грн., згідно ППР від 15.12.2023р.: №1125902-2412-0462-UА12020010000033698 на суму 4184,38 грн.; №1125914-2412-0462-UА12020010000033698 на суму 6282,25 грн.; №1125908-2412-0462-UА12020010000033698 на суму 5799,00 грн.; 3) по земельному податку з фізичних осіб, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 78889,91 грн., згідно: ППР №1069022-2412-0463-UА12020010000033698 від 30.04.2024р. на суму 36710,84 грн.; ППР №490554-2411-0463-UА12020010000033698 від 24.04.2024р. на суму 42179,07 грн. Як зазначає позивач інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня та у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені терміни суми грошових зобов'язань такі грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу з урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 ПК України. Також позивач зазначає, що контролюючим органом відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу від 14.05.2024р. №0014617-1305-0436, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та отримана особисто. За викладеного, позивач зазначив, що він, як контролюючий орган, набув права звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості з платника податків відповідача у загальному розмірі 127904,15 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 19, 87, 97 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 19.01.2026р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати суду докази сплати спірного податкового боргу або оскарження зазначених у позові ППР у встановленому законодавством порядку, з урахуванням вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 19.01.2026р., відзиву на позов суду не надав, як і не надав доказів сплати суми податкового боргу або доказів оскарження зазначених у позові ППР у встановленому законодавством порядку.
Зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст.ст. 124, 126, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим конвертом, наявним в матеріалах справи.
Надіслана судом ухвала про відкриття провадження у справі на адресу відповідача: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.. Сергія Подолинського, буд. 14, була повернута за зворотньою адресою до суду 11.02.2026р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У разі повернення поштового відправлення із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» або «за закінченням терміну зберігання» відповідач вважається повідомленим належним чином з урахуванням ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена правова позиція щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у зв'язку із поверненням конверту з незалежних від суду причин узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 16.12.2020р. у справі №120/4080/19-а.
У відповідності до положень ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 16.03.2026р. по 27.03.2026р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 30.03.2026р.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується доказами, наявними у справі.
Згідно наданих розрахунку суми податкового боргу по платнику та витягів з інтегрованої картки платника податків відповідача, відповідач має податковий борг на загальну суму 127904,15 грн.
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки сум грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, а саме:
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №1125901-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.12.2023р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020р. на суму 4894,21 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 26.01.2024р., дата виникнення податкового боргу 27.03.2024р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №1125916-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.12.2023р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2022р. на суму 12932,40 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 26.01.2024р., дата виникнення податкового боргу 27.03.2024р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №1125904-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.12.2023р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2021р. на суму 14922,00 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 26.01.2024р., дата виникнення податкового боргу 27.03.2024р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №1125908-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.12.2023р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021р. на суму 5799,00 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 26.01.2024р., дата виникнення податкового боргу 27.03.2024р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №1125914-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.12.2023р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022р. на суму 6282,25 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 26.01.2024р., дата виникнення податкового боргу 27.03.2024р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №1125902-2412-0462-UА12020010000033698 від 15.12.2023р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020р. на суму 4184,38 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 26.01.2024р., дата виникнення податкового боргу 27.03.2024р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №490554-2411-0463-UА12020010000033698 від 24.04.2025р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Земельний податок з фізичних осіб за 2025р. на суму 42179,07 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 27.08.2025р., дата виникнення податкового боргу 28.10.2025р. (з урахуванням вихідних днів);
- згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №1069022-2412-0463-UА12020010000033698 від 30.04.2024р. яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем Земельний податок з фізичних осіб за 2024р. на суму 37659,89 грн. (податковий борг становить 36710,84 грн.), яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 21.06.2024р., дата виникнення податкового боргу 21.08.2024р., що підтверджується копіями відповідних податкових повідомлень-рішень та поштовими повідомленнями, наявними у справі.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ф» №0014617-1305-0436 від 14.05.2024р., якою повідомили платника податків про наявність станом на 13 травня 2024р. податкового боргу у сумі 54679,18 грн., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана останнім 25.06.2024р., що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового повідомлення наявних в матеріалах справи.
Відповідно до вимог п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі ПК України) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України(підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Пунктом286.5 статті 286 ПК України, визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеномустаттею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Пунктом287.5 статті 287 ПК Українипередбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до абзацу «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 127904,15 грн., що виник на підставі податкових повідомлень-рішень, якими визначені грошові зобов'язання, доказів оскарження таких податкових повідомлень-рішень у адміністративному та (або) судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такого податкового боргу, який вважається узгодженим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення зазначеного податкового боргу у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові від 19.05.2020р. у справі №809/12/17, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
У той час, слід відмітити, що межах розгляду даної справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування грошового зобов'язання, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/22.
У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач у встановлені строки відзиву на позов не подав, як і не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу в сумі 127904,15 грн. у встановлені законодавством строки, як і не надав доказів оскарження податкових повідомлень-рішень у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 127904,15 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не находить підстав для їх розподілу, оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз; по-друге, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 127904,15 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 127904,15 грн. (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот чотири грн. 15 коп.).
Судові витрати не розподіляються згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва