Рішення від 31.03.2026 по справі 160/617/26

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 рокуСправа №160/617/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

12.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2023 рік у кількості 36 календарних днів, відповідно до статті .20 Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та статтею 6 Закону України “Про відпустки» обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".

-зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2023 рік у кількості 36 календарних днів, відповідно до статті 20 Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та статтею 6 Закону України “Про відпустки» обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що він проходив військову службу з 01.11.2021 по 11.07.2025 у різних військових частинах. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 був звільнений зі служби. Позивач посилається на те, що під час здійснення військової служби йому не було враховано додаткову грошову винагороду при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2023 рік.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2023 рік протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6081/26), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що відповідно до ст. 124 КЗпП України, працівникам-донорам у день здачі крові та наступний день відпочинку надається звільнення від роботи зі збереженням середнього заробітку. Якщо донорські дні не були використані, вони не компенсуються грошовими коштами при звільнені, оскільки не є відпусткою. Відповідно до Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та Закону України «Про відпустки» не передбачено грошової компенсації за невикористані дні відпочинку у день здачі крові та наступний день.

Відповідно до п. 1.2. Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» до складу грошового забезпечення входять: щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). Виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», не має постійного характеру, тому не входить до складу грошового забезпечення. Відповідно до діючого законодавства України, а саме: Закону України »Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, Постанови Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Законом «Про відпустки» - не передбачено нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не законними та такими, що не підлягають задоволенню.

11.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8154/26), в якій позивач заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 31.03.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 01.11.2021 №213 з 01.11.2021 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 17.03.2024 по 11.07.2025.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.07.2025 №192 головного сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним наказом наказано виплатити:

- премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% від посадового окладу за період з 01 липня по 09 липня 2025 року;

- надбавку за особливості проходження служби 65% з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 липня по 09 липня 2025 року;

- грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік;

- грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік;

- компенсацію за невикористаних 70 календарних діб додаткової відпустки (як учасник бойових дій) за період 2021 та 2025 роки.

Як вбачається з посвідчення донора крові серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 за 2023 рік має 18 донорських днів (09.01.2023, 06.02.2023, 27.02.2023, 14.03.2023, 28.03.2023, 11.04.2023, 02.05.2023, 16.05.2023, 30.05.2023, 13.06.2023, 27.06.2023, 15.07.2023, 10.08.2023, 24.08.2023, 07.09.2023, 21.09.2023, 05.10.2023, 26.12.2023).

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача щодо неврахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2023 рік, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та установив, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з підпунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Як передбачено пунктом 7 розділу XXIV вказаного Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, виплата вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Щодо неврахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.07.2025 №192 головного сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту.

Вислуга у Збройних Силах України на "09" липня 2025 року складає: календарна 06 років 09 місяців 14 діб., пільгова 01 рік 02 місяці 06 діб, загальна 07 років 11 місяців 20 діб.

Як вже зазначалося, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.07.2025 №192 наказано виплатити, зокрема:

- грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік;

- грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік;

- компенсацію за невикористаних 70 календарних діб додаткової відпустки (як учасник бойових дій) за період 2021 та 2025 роки.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2028 №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 1 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту.

Відповідно пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 - регулює питання додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Суд погоджується з доводами представника відповідача та приходить до висновку про відсутність законних підстав для перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсацію за невикористані дні відпочинку у дні донації крові або її компонентів та додаткові дні після здавання крові або компонентів крові, як безоплатному донору крові та компонентів крові за 2023 рік у кількості 36 календарних днів, відповідно до статті 20 Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та статтею 6 Закону України “Про відпустки» обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", оскільки грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Також, суд звертає увагу на те, що донори-військовослужбовці мають право на звільнення від службових обов'язків у день донації та додатковий день відпочинку зі збереженням середнього грошового забезпечення. Ці дні можуть приєднуватися до щорічної відпустки, однак компенсація за невикористані дні донації при звільненні не передбачена, оскільки це пільговий відпочинок, а не щорічна відпустка.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат між сторонами зі сплати судового збору у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 31.03.2026.

Суддя О.В. Царікова

Попередній документ
135328217
Наступний документ
135328219
Інформація про рішення:
№ рішення: 135328218
№ справи: 160/617/26
Дата рішення: 31.03.2026
Дата публікації: 03.04.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (31.03.2026)
Дата надходження: 12.01.2026
Учасники справи:
суддя-доповідач:
ЦАРІКОВА ОЛЕНА ВАСИЛІВНА