31 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16697/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої додаткової винагороди на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі Nє140/10088/25 без компенсації таких сум податку на доходи фізичних осіб; зобов'язання нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті додаткової винагороди на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі Nє140/10088/25.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 26.02.2022 по 03.06.2025 проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 №162 від 03.06.2025 позивача було звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу частини.
ОСОБА_1 вказує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25 позов було задоволено частково, зокрема визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 та зобов'язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100 000,00 гривень, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
На виконання вказаного рішення 28.11.2025 на картковий рахунок позивача було зараховано кошти у розмірі 295 431,10 грн., призначення платежу - виплата згідно рішення суду №140/10088/25 від 14.10.2025.
30.11.2025 представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит у відповідь на який В/ч НОМЕР_1 повідомила про те, що на виконання рішення суду нархувовулася додаткова грошова винагорода у розмірі 383 741,68 грн., в т.ч. ПДФО 69 073,50 грн., військовий збір 19 187,08 грн.
Позивач вважає, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення має бути проведена одночасна компенсація суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, тому вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23).
У відзиві на позовну заяву від 27.01.2026 представник відповідача проти вимог, викладених у позовній заяві, заперечив та просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.27-30).
В обґрунтування своєї позиції вказав, що згідно ст. 1, 2 та 4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
На думку представника відповідача, позивач помилково ототожнює статус військовослужбовця та статус звільненої особи в контексті податкових правовідносин. Як підтверджується матеріалами справи, наказом командира військової частини №162 від 03.06.2025 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу. Фактична виплата коштів на виконання рішення суду відбулася 28.11.2025, тобто через 5 місяців після того, як позивач став цивільною особою. В той же час військова частина звертає увагу суду на те, що механізм компенсації ПДФО, передбачений даним Порядком, є спеціальною процедурою, яка технічно реалізується через систему виплати грошового забезпечення діючим військовослужбовцям або в межах розрахунку при звільненні.
Таким чином, відповідач вважає, що не мав законних підстав для нарахування компенсації ПДФО особі, яка втратила статус військовослужбовця, тому просив у задоволенні позову відмовити.
Інших заяви по суті справи до суду не надходили.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 03.06.2026 проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 та наказом командира В/ч НОМЕР_1 №162 від 03.06.2025 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини, що підтверджено рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, яке набрало законної сили 14.11.2025.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, яке набрало законної сили 14.11.2025 позов задоволено частково, зокрема визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 та зобов'язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100 000,00 гривень, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини (а.с.9-17).
Як слідує з банківської виписки АТ «Приватбанк», 28.11.2025 на картковий рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 295 431,10 грн. шляхом безготівкового нарахування коштів В/ч НОМЕР_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25 (а.с.18).
Як слідує з матеріалів справи, листом від 04.12.2025 відповідач на адвокатський запит позивача від 30.11.2025 повідомив про те, що рішення суду виконано в повному обсязі та надано архівну відомість з якої судом встановлено, що виплата згідно рішення суду становить 383 741,68 грн., в т.ч. ПДФО 69 073,50 грн., військовий збір 19 187,08 грн., банк приват - 295 481,10 грн. (а.с.19-20).
Позивач не погоджуючись із діями відповідача, стосовно утримання податку на доходи фізичних осіб з сум виплаченого грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке підлягало виплаті в період проходження ним військової служби.
Враховуючи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, встановлено не нарахування та не виплату відповідачем у повному обсязі додаткової грошової винагороди позивачу, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.
Також, у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб, отже доводи позивача про безпідставність нарахування на суму додаткової грошової винагороди позивача податку на доходи фізичних осіб є безпідставними та не приймаються судом до уваги.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення.
При цьому, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати заборгованості, не звільняє відповідача від обов'язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві такої компенсації вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.
Питання щодо нарахувати та виплатити грошової компенсації за суму військового збору, що утримана з грошового забезпечення позивача, судом не вирішується, оскільки зазначена обставина жодним чином не обґрунтована та не оскаржується позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відповідача, що виразилася в не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, та наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя А.Я. Ксензюк