про відмову у задоволенні клопотання
31 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2565/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, яка призвела до не нарахування та не виплати з 01.09.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.1992 №2532-XII, у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96ВР), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
зобов'язання нарахувати та виплатити з 01.09.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.1992 №2532-XII, у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96ВР), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
23.03.2026 через систему Електронний суд представник позивача - адвокатка Сотнік К.А. подала клопотання про зупинення провадження до розгляду Конституційним Судом України справ №3-123/2025(242/25), №3-101/2025(205/25), №3-108/2025(216/25), №3-114/2025(226/25), №3-198/2025(398/25), №3-211/2025(420/25) щодо відповідності Конституції України статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ця підстава виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо, тобто коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі та рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України, Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справах №3-101/2025(205/25, 216/25, 226/25, 292/25), №3-198/2025(398/25, 420/25), №3-123/2025(242/25) щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
В свою чергу, положеннями статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року справа №1-рп/99).
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами про нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.1992 №2532-XII, у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96ВР), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки встановлені відповідачем факти зміни реєстрації місця проживання ОСОБА_1 призвели до припинення виплати спірного підвищення до пенсії.
Такі дії ГУ ПФУ у Волинській області вчинені на виконання вимог статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та зумовлені зміною законодавчого регулювання порядку встановлення доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Оскільки в разі визнання Конституційним Судом України неконституційними положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» останні втрачатимуть чинність з дня ухвалення відповідного рішення, тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.
Керуючись статтями 236, 248 КАС України, суд
В задоволенні клопотання представника позивача - адвокатки Сотнік К.А. про зупинення провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій