30 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14917/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо проведення виплати пенсії з 01 березня 2024 року із застосуванням обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність; зобов'язання здійснити з 01 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 (з урахуванням раніше виплачених сум).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ). Зазначив, що при нарахованому розмірі пенсії 87824,69 грн виплату проводить у сумі 23610,00 грн. Тобто ГУ ПФУ у Волинській області виплачує пенсію, обмежуючи максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Як стверджує позивач, на її звернення про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром відповідач відмовив.
Позивач вважає, що відповідач протиправно обмежив розмір його пенсії, яка підлягає виплаті. При цьому посилається на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закон №796-ХІІ визнані неконституційними.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 08 грудня 2025 року (а.с.17), відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та відповідно до Закону №796-ХІІ отримує пенсію по ІІ групі інвалідності, від захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.9) листом відповідача від 30 жовтня 2025 року №16295-13932/Н-02/8-0300/25 (а.с.11-12).
Листом від 30 жовтня 2025 року №16295-13932/Н-02/8-0300/25 відповідач на звернення ОСОБА_1 (а.с.10) повідомив, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних i страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Постанова №168) та від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних i страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Постанова №185) позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року відповідно. Так з 01 березня 2024 року проведено перерахунок мінімального та максимального розміру пенсії та інших складових пенсійних виплат, розмір яких обчислюється із застосуванням прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян (надбавка за понаднормовий стаж, за особливі заслуги, доплати ветеранам війни тощо). Розмір пенсійної виплати з обмеженням на 01 березня 2024 року становив 23610,00 грн, з них 107188,45 - основний розмір пенсії від середнього заробітку; 379,60 грн - додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС; 14840,25 грн - обмеження індексації відповідно до Постанови №168; 6403,11 - обмеження індексації відповідно до Постанови №185, що відповідає нормам чинного законодавства (а.с.11-12).
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначено Законом №796-XII.
Відповідно до статті 1 Закону №796-XII, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із частиною першою статті 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
Обмеження пенсії максимальним розміром вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (в редакції Закону №3668-VI) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
За обставин цього спору позивач оскаржує протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024.
У контексті спірних відносин суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ зі змінами.
У вказаному Рішенні від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов'язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв'язку. Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону №3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визначено, що припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20 березня 2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.
Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23 вказав, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-ХІІ зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року.
Враховуюче зазначене вище, у період по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-ХІІ, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню. Водночас, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні №2-р(II)/2024, з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) відсутні.
На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв відповідно до закону. Тому такі його дії є протиправними.
Із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 29 листопада 2025 року та позовні вимоги просив задовольнити з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, з 01 червня 2025 року.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та меж позовних вимог суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром та зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням виплачених сум)
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 червня 2025 року без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням раніше виплачених сум).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк