Справа № 577/1016/26
Провадження № 1-кп/577/265/26
"01" квітня 2026 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника неповнолітнього
потерпілого ОСОБА_6 ,
законного представника
потерпілого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника ювенальної
провенції ОСОБА_9 ,
представника виконавчого комітету
Дубов'язівської селищної ради
Конотопського району
Сумської області ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження №42025202500000107 за клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ірпінь Київської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, учня 9-Б класу Дубов'язівського ліцею Дубов'язівської селищної ради Конотопського району, раніше не судимого, за вчинення суспільно-небезпечпечного діяння передбаченого ст.125 ч.2 КК України,-
21.05.2025 р. близько 17 год. на території непрацюючої АЗС по вул.Трудова с.Дубов'язівка Конотопського р-ну малолітній ОСОБА_11 в ході сварки на грунті раптово винекнених неприязнених відносин наніс малолітньому потерпілому ОСОБА_12 удар кулаком правої руки у ділянку верхньої губи, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани верхньої губи та вивиху передніх різців, які по ступеню тяжкості відносяться до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний як особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_11 пояснив, що 21.05.2025 р. близько 17 год. з ОСОБА_13 на велосипедах приїхали на територію непрацюючої АЗС по вул.Трудова с.Дубов'язівка Конотопського р-ну, де знаходились ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 останнім виник конфлікт в ході якого завдав йому удар кулаком в обличчя. Визнає, що саме він вибив 02 зуби та розбив губу потерпілому, тому як захищав друга. Позов не визнає.
Потерпілий ОСОБА_12 показав, що 21.05.2025 р. близько 17 год. разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 перебував на території непрацюючої АЗС по вул.Трудова с.Дубов'язівка Конотопського р-ну. До них приїхали ОСОБА_11 та хлопець на ім'я ОСОБА_19 . Між ними виник конфлікт в ході якого ОСОБА_11 ударив його кулаком правої руки у губу, внаслідок чого розбив її та вибив 02 зуби. Позов підтримує.
Свідок ОСОБА_20 пояснив, що не пам'ятає коли саме минулого року з ОСОБА_11 гуляли на непрацюючому АЗС у с.Дубов'язівка. Поруч з ними перебували потерпілий ОСОБА_12 з друзями. Між ними виник конфлікт, в ході якого потерпілий його штовхав і душив. ОСОБА_11 заступився за нього, а саме підбіг і вдарив ОСОБА_12 в обличчя кулаком. У нього на шиї тілесних ушкоджень не було, з даного приводу до поліції не звертався.
Свідок ОСОБА_21 показав, що навесні 2025 р. катався на велосипедах на непрацюючому АЗС у с.Дубов'язівка разомз ОСОБА_22 , ОСОБА_12 і його братом ОСОБА_23 . До них приїхали ОСОБА_11 з другом. Між ними виник конфлікт в ході якого обзивалися, штовхалися та показували непристойні жести. ОСОБА_11 вдарив потерпілого правою рукою у губу.
Свідок ОСОБА_24 пояснив, не пам'ятає саме коли минулого року разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_21 і ОСОБА_25 гуляли на непрацючому АЗС у с.Дубов'язівка. До них на велосипедах приїхали 02 хлопців з якими у них виник конфлікт, в ході якого обзивалися, штовхалися та показували непристойні жести. ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_12 рукою в губу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи у н/п ОСОБА_12 на час судово-медичного обстеження мали місце: «на слизовій оболонці верхньої губи у проекції 02-го зуба зліва рубець лінійної форми, довжиною до 1,4 см зі слідами від швів розташований вертикально, білісуватий, на рівні слизової. 01 та 02 зуби зверху зліва відсутні, лунки зарощені. Маються імплантанти зубів. Згідно ксерокопії журналу реєстрації амбулаторних пацієнтів за 2025 р. КНП КМР КЦРЛ де «мається запис за №936 від 21.05.25 р. в 20.20 ОСОБА_12 . Діагноз: забійна рана в/губи та вивих передніх різців. ПХО». Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів (тупого предмету), що підтверджується характером ушкоджень. По часу спричинення дані ушкодження могли утворитися в час указаний потерпілим, що підтверджується характером ушкоджень та записами медичної документації. По ступеню тяжкості рубець (наслідок загоєння рани) та відсутність 02 зубів відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Кількість травматичних впливів не менше одного. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися у будь-якому зручному положенні для контакту з травмуючим предметом. Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів (тупого предмету). Не виключено, що могли утворитися від дії рук, ніг, якихось предметів. Малоймовірно їх утворення при падінні на площині або виступаючі поверхні (а.с. 71-73).
З протоколу проведення слідчого експеременту з участю ОСОБА_12 вбачається, що в ході слідчої дії потерпілий покази давав добровільно в довільній формі за участі законного представника. При цьому він детально розповів та показав яким чином в ході сварки на грунті раптово виникнених особистих неприязнних відносин ОСОБА_11 наніс йому тілесні ушкодження. ОСОБА_12 впевнено, добровільно, без будь-якого примусу розповів і показав, як під час сварки ОСОБА_11 в положенні стоячи, навпроти, на відстані витянутої руки наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя. При цьому зауважень та заперечень щодо правильності фіксування показань потерпілого, як від нього, так і від учасників слідчої дії не надійшло (а.с. 82-86).
Згідно висновку судово-медичної експертизи механізм спричинення т/у показаний ОСОБА_12 під час проведення слідчого експерименту співпадає з т/у, які малися у нього на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с. 88-99).
З протоколу проведення слідчого експеременту з участю ОСОБА_20 вбачається, що в ході слідчої дії свідок покази давав добровільно в довільній формі за участі законного представника. При цьому він детально розповів та показав яким чином в ході сварки на грунті раптово виникнених особистих неприязнних відносин ОСОБА_11 наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження. Свідок впевнено, добровільно, без будь-якого примусу розповів і показав, як під час сварки ОСОБА_11 в положенні стоячи, навпроти, на відстані витянутої руки наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в обличчя. При цьому зауважень та заперечень щодо правильності фіксування показань потерпілого, як від нього, так і від учасників слідчої дії не надійшло (а.с. 91-93).
Згідно висновку судово-медичної експертизи механізм спричинення т/у показаний під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_20 співпадає з т/у, які малися у н/п ОСОБА_12 на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с. 95-97).
З протоколу проведення слідчого експеременту з участю ОСОБА_24 вбачається, що в ході слідчої дії свідок покази давав добровільно в довільній формі за участі законного представника. При цьому він детально розповів та показав яким чином в ході сварки на грунті раптово виникнених особистих неприязнних відносин ОСОБА_11 наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження. Свідок впевнено, добровільно, без будь-якого примусу розповів і показав, як під час сварки хлопець на ім'я ОСОБА_19 в положенні стоячи, навпроти, на відстані витянутої руки наніс ОСОБА_12 один удар кулаком правої руки в обличчя. При цьому зауважень та заперечень щодо правильності фіксування показань потерпілого, як від нього, так і від учасників слідчої дії не надійшло (а.с. 98-102).
Згідно висновку судово-медичної експертизи механізм спричинення т/у показаний під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_24 співпадає з т/у, які малися у н/п ОСОБА_12 на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с. 104-106).
З протоколу проведення слідчого експеременту з участю ОСОБА_26 вбачається, що в ході слідчої дії свідок покази давав добровільно в довільній формі за участі законного представника. При цьому він детально розповів та показав яким чином в ході сварки на грунті раптово виникнених особистих неприязнних відносин ОСОБА_11 наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження. Свідок впевнено, добровільно, без будь-якого примусу розповів і показав, як під час сварки хлопець на ім'я ОСОБА_19 в положенні стоячи, навпроти, на відстані витянутої руки наніс ОСОБА_12 один удар кулаком правої руки в обличчя. При цьому зауважень та заперечень щодо правильності фіксування показань потерпілого, як від нього, так і від учасників слідчої дії не надійшло (а.с. 107-111).
Згідно висновку судово-медичної експертизи механізм спричинення т/у показаний під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_18 співпадає з т/у, які малися у н/п ОСОБА_12 на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с. 113-115).
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що пояснення ОСОБА_11 в частині того, що він завдав т/у потерпілому захищаючи ОСОБА_20 є не достовірними. Такі не знайшли свого підтвердження під час судового слідства по справі, скоєння ним суспільно-небезпечного діяння підтверджується вищезазначеними достовірними доказами, а не визнання своєї вини є бажанням уникнути відповідальності за скоєний злочин. Не заслуговують на увагу суду твердження ОСОБА_11 , його захисника в частині того, що він завдав т/у перебуваючи в стані необхідної оборони. При цьому, в основу вироку суд бере покази потерпілого, які повністю підтверджуються зібраними по справі доказами. На досудовому слідстві під час проведення слідчих експериментів як ОСОБА_12 , так і свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , а останні двоє також і у судовому засіданні, кожен окремо, показали, як під час сварки ОСОБА_11 в положенні стоячи, навпроти, на відстані витянутої руки наніс ОСОБА_12 один удар кулаком правої руки в обличчя. Суд акцентує увагу на тому, що жоден з них не зазначив, що ОСОБА_12 душив ОСОБА_20 , а ОСОБА_11 , захищаючи останнього, завдав т/у. Також з вищевказаних підстав суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_20 в частині того, що потерпілий його душив, а ОСОБА_11 захищаючи його наніс тому т/у. Отже суд приходить до переконання , що саме ОСОБА_11 вчинив суспільно-небезпечпечне діяння передбачене ст.125 ч.2 КК України
Так, відповідно до ст.498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст.105 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою цієї статті, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» за №2 від 15.05.2006 р. передача неповнолітнього під нагляд батьків допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою, й це питання має вирішуватись з урахуванням даних, що характеризують батьків. При цьому строк нагляду, передбачений п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Цей нагляд має здійснюватись, не менш одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним, але не довше, ніж до досягнення особою повноліття.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд враховує суспільну небезпечність діяння, особу неповнолітнього, який позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, вчинив кримінальний проступок, а також згоду законного представника неповнолітнього, який має вплив на сина, що прислухається до його порад, тобто, здатний забезпечити позитивний виховний вплив на нього та належний контроль за його поведінкою, і бажає взяти на поруки свого сина.
Враховуючи, що за змістом ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 цього Кодексу настає з 16 р., а ОСОБА_11 на час вчинення інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, то відповідно до ст. 105 КК України до нього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру.
Вирішуючи заявлений законним представником потерпілого ОСОБА_7 цивільний позов, суд приходить до наступного висновку.
Що стосується стягнення завданої матеріальної шкоди, то, на підставі ст.ст. 22, 1166, 1177 ЦК України, така підлягає відшкодуванню в повному обсязі, оскільки скоєним неповнолітнім ОСОБА_11 злочином безсумнівно завдано потерпілому матеріальних збитків на суму 4300 грн., які не відшкодовано до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В силу вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи з положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року за № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17 (провадження № 51-875км19), згідно з якою, зокрема, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. (п.6 ст.3 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_12 , внаслідок вчинення відносно нього ОСОБА_11 , поніс моральні страждання, які полягають у отриманні фізичного болю під час спричинення тілесних ушкоджень, негативних емоціях, моральних переживаннях, позбавлення можливості реалізації своїх звичок, порушення звичного способу життя.
Разом із тим, нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Приймаючи до уваги характер та глибину душевних страждань ОСОБА_12 , які він зазнав в результаті злочинних дій ОСОБА_11 , враховуючи обставини справи, можливості відновлення попереднього стану життя потерпілого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_11 10000 грн.
Керуючись ст. ст.22, 97, 105 КК України, ст.ст.498-501 КПК України,-
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи виховного характеру, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст.105 КК України у виді:
-застереження, а саме роз'яснити наслідки його протиправних дій та оголосити осуд за них;
-обмежити дозвілля і встановити особливі вимоги до поведінки неповнолітнього, а саме в період часу з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити відвідувати розважальні заклади (кафе, ресторани, дискотеки), змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання та навчання, виїжджати за межі Конотопського району Сумської області.
-передати під нагляд батьку ОСОБА_5 .
Встановити тривалість заходів виховного характеру відносно ОСОБА_11 строком на 02 (два) роки.
Контроль за виконанням примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_11 , покласти на Службу у справах дітей виконавчого комітету Дубов'язівської селищної ради Конотопського району Сумської області та на сектор ювенальної превенції Конотопського РВП ГУНП в Сумській області в межах повноважень.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 4300 (чотири тисячі триста) гривень матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень моральної.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її проголошення через Конотопський міськрайонний суд.
Повний текст ухвали оголошено 01 квітня 2026 року о 16.00 год.
СуддяОСОБА_1