Справа №591/3579/25
Провадження № 8/591/1/26
31 березня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., суддів: Клименко А.Я., Северинової А.С., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром», про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
установив:
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Качан Н.Ф. звернулася до суду з позовом до ПАТ «Сумихімпром» про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, свої вимоги обґрунтовувала тим, що позивачка працювала апаратником сульфування ОЦДТ у ПАТ «Сумихімпром» та 20 травня 2024 року була звільнена на підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням). Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2025 року стягнуто з ПАТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 23270,07 грн. Станом на день звернення з цим позовом заборгованість по заробітній платі залишилась не виплаченою, тому позивачкою заявлено до стягнення компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 21 травня 2024 року по 21 листопада 2024 року включно (133 робочих дня) становить 50 461,53 грн. Оскільки внаслідок невиплати заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права на оплату праці, позивачка понесла моральні страждання, нею також заявлено до стягнення з відповідача 2500,00 грн моральної шкоди.
07 листопада 2025 року Зарічним районним судом м. Суми було ухвалено рішення у даній справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Качан Наталії Федорівни до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволені частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 2500,00 грн на відшкодування моральної шкоди та судовий збір в розмірі 38,75 грн, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
04 лютого 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла заява позивачки про перегляд рішення суду від 07 листопада 2025 року за виключними обставинами, а саме через наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 423 ЦПК України у зв'язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 у справі №1-р/2025, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України частини першої статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівників до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Також у заяві викладене клопотання про поновлення строку звернення із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами.
09 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами, судове засідання з розгляду заяви призначене на 09 березня 2026 року, яке у зв'язку із перебуванням у відпустці члена судової колегії судді Северинової А.С. було перепризначене на 31 березня 2026 року.
18 лютого 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких від заперечує проти задоволення заяви позивачки, зазначає, що рішення суду від 07 листопада 2025 року не може вважатись невиконаним (оскільки у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку на користь позивачки відмовлено), що перешкоджає перегляду цього рішення за виключними обставинами, крім того рішення суду від 07 листопада 2025 року ухвалене із застосуванням положень частини другої статті 233 та статті 234 КЗпП України, які неконституційними не визнавались.
04 березня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» позивачка подала додаткові пояснення, вважає, що у рішенні суду від 07 листопада 2025 року відсутнє посилання на норми частини другої статті 233 КЗпП України, натомість відмова від позову в частині позовних вимог мотивована виключно пропуском строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України, а тому наявні підстави для перегляду цього рішення за виключними обставинами.
У судове засідання, призначене на 31 березня 2026 року, сторони та їх представники не прибули, у заяві від 04 березня 2026 року позивачка просила розглядати подану нею заяву без її участі.
З урахуванням положень частини другої статті 247 ЦПК України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів у зв'язку з неприбуттям учасників справи.
Розглянувши заяву позивачки про перегляд рішення суду за виключними обставинами, дослідивши подані сторонами документи, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із змісту рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2025 року у даній справі, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за своїм змістом не є заробітною платою, ґрунтувався на тому, що право на звернення з відповідними позовними вимогами обмежене строком відповідно до статті 233 КЗпП України та не може бути поновлене, оскільки позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду, а відповідного клопотання про поновлення такого строку від позивачки до суду не надходило.
При цьому твердження позивачки про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку прийняте з посиланням на частину першу статті 233 КЗпП України, наведені у поданих до суду 04 березня 2026 року поясненнях, суд оцінює критично, оскільки як із змісту рішення суду від 07 листопада 2025 року, так і з норми статті 233 КЗпП України слідує, що саме частина друга цієї статті встановлює тримісячний строк з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, для звернення з заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Так у рішенні судом зазначено, що оскільки на момент звернення до суду із вказаним позовом (06 квітня 2025 року), сплинув тримісячний строк, визначений статтею 233 КЗпП України, на підставі якої у працівника є право на звернення до суду для вирішення трудового спору, зокрема, у питанні про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (20 травня 2024 року - дата звільнення та дата ознайомлення позивачки про розмір належної при звільненні суми заборгованості по заробітній платі), то за умови відсутності заяв позивачки із зазначенням причин поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Щодо наявності підстав для перегляду рішення суду у даній справі за виключними обставинами, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат № 1-7/2024 (337/24) від 11 грудня 2025 року, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
У резолютивній частині рішення зазначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, зокрема, є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Суд зазначає, що частина перша статті 233 КЗпП України передбачала, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачка просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральну шкоду.
Суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Неконституційність частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року не розглядалася та не встановлювалася.
З наведеного вбачається, що як на дату розгляду даної заяви так і під час звернення позивачки до суду та винесення судом рішення, діє норма частини другої статті 233 КЗпП, яка визначає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116); домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Щодо підстав для поновлення позивачці строку для звернення до суду з заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами, який у відповідності до положень пункту 4 частини першої статті 424 ЦПК України становить тридцять днів з дня офіційного оприлюднення рішення відповідного рішення КСУ, то відповідно до сталої судової практики, саме лише посилання на введення воєнного стану та часті повітряні тривоги (про що наголошено як на підставу для поновлення строку позивачкою) не можуть бути єдиною підставою для поновлення процесуальних строків без належного обґрунтування, яким саме чином вказані обставини перешкодили вчасному зверненню до суду.
Згідно з частиною третьою статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
За наведених у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами підстав, суд зазначає про відсутність правових підстав для перегляду рішення за виключними обставинами, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити, залишивши рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2025 року в силі.
Керуючись статтями 260, 261, 274-279, 353, 355, 423, 426, 429 Цивільного процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром», про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, відмовити та залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2025 року у справі № 591/3579/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, визначений статтею 354 ЦПК України.
Головуючий суддя Ю.О. Зеря
Судді: А.Я. Клименко
А.С. Северинова