26 березня 2026 року місто Чернівці справа №716/2308/24
провадження №22-ц/822/340/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача Височанської Н. К.
суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.
за участю секретаря судових засідань Факас А.В.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Сільськогосподарське приватне підприємство «МАЯК ПЛЮС»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , Приватне підприємство «ЗАХІДНИЙ БУГ»
відповідач - Приватне підприємство «ЗАХІДНИЙ БУГ»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Сільськогосподарського приватного підприємства «МАЯК ПЛЮС» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2025 року та на додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Вайновська О.Є.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року позивач Сільськогосподарське приватне підприємство «Маяк Плюс» (далі по тексту СПП «Маяк Пдюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Західний Буг» (далі по тексту ПП «Західний Буг»), в якому зазначало, що 21 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та СПП «Маяк Плюс» було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передав підприємству в оренду строком на 30 років земельну ділянку площею 0,78 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дорошовецької сільської ради.
Договір оренди землі був зареєстрований в Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №4 АА000969, де вчинено запис за номером 040781500078 від 26 листопада 2007 року.
Протягом усього часу дії договору оренди підприємство користувалося земельною ділянкою та належним чином сплачувало орендну плату.
Проте, 08 квітня 2024 року, тобто під час дії договору оренди землі від 21 листопада 2006 року, ОСОБА_1 передав земельні ділянки кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га, кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га в оренду ПП ««Західний Буг».
Позивач вважав, що за наявності дійсного договору оренди з СПП «Маяк Плюс», який поширює свою дію на спірні земельні ділянки, ОСОБА_1 не мав права передавати їх в оренду ПП «Західний Буг» шляхом укладення оспорюваних договорів, чим порушив права СПП «Маяк Плюс» як їх законного орендаря.
Крім того, у державного реєстратора були відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ПП «Західний Буг».
Просили витребувати на користь СПП «Маяк Плюс» земельні ділянки кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га, кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га.
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства «Маяк Плюс» про зобов'язання СПП «Маяк Плюс» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельними ділянками кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га, кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га; про скасування у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування земельною ділянкою, договорів оренди землі державної реєстрації №040781300078 від 26 листопада 2007 року на земельні ділянки площею 0,43 га та 0,35 га за СПП «Маяк Плюс» строком на 30 років.
Позов обґрунтовано тим, що він не укладав з СПП «Маяк Плюс» договір оренди землі від 21 листопада 2006 року на земельну ділянку площею 0,78 га на строк 30 років, а наявність державної реєстрації договору оренди від 21 листопада 2006 року за СПП «Маяк Плюс» створює йому перешкоди у користуванні належним йому майном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2025 року в задоволенні позову Сільськогосподарського приватного підприємства «Маяк Плюс» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Західний Буг» про витребування земельної ділянки - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства «Маяк Плюс» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, скасування державної реєстрації договору оренди землі - задоволено.
Сільськогосподарському приватному підприємству «Маяк Плюс» усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельними ділянками кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га, кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га, розташованими на території Дорошовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом їх звільнення та повернення власнику.
Скасовано у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі запис №040781300078 від 26.11.2007 про державну реєстрацію договору оренди землі від 21.11.2006 за СПП «Маяк Плюс» на строк на 30 років на земельні ділянки площею 0,43 га та 0,35 га належні ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧВ №012574 від 27.02.2002.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Додатковим рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2025 року стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства «Маяк Плюс» на користь Приватного підприємства «Західний Буг» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 74163 (сімдесят чотири тисячі сто шістдесят три) гривні) 60 копійок.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на рішення суду від 08 грудня 2025 року
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, СПП «Маяк Плюс», інтереси якого представляє адвокат Шиманський В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення від 08 грудня 2025 року скасувати, прийняти нове рішення яким позовні вимоги Сільськогосподарського приватного підприємства «Маяк Плюс» задовольнити повністю. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Вказав, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,87 га, яка складається з рілля площею 0,78 га, багаторічних насаджень площею 0,09 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧВ №012574.
Відповідно до договору оренди землі від 21 листопада 2006 року орендар СПП «Маяк Плюс» прийняв у тимчасове користування земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,78 га (п.1.1) на строк 30 років (п.4.1) з виплатою орендної плати в розмірі 225,00 грн. на рік або надання різного роду продукції в строк до 31 грудня поточного року (п.2.1), який обчислюється з моменту державної реєстрації договору оренди.
26 листопада 2007 року відбулася реєстрація договору оренди землі від 21 листопада 2006 року у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК», реєстраційний номер №040781300078.
Отже, відповідно до п.4.1. договору оренди землі від 21 листопада 2006 року строк дії договору обчислюється з 26 листопада 2007 року і діє протягом 30 років, тобто до 26 листопада 2037 року.
Передача земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду СПП «Маяк Плюс» відбулася на підставі акту прийму передачі від 21 листопада 2006 року.
Протягом усього часу дії договору оренди СПП «Маяк Плюс» користувалось земельною ділянкою ОСОБА_1 площею 0,78 га, належним чином сплачувало орендну плату.
На підтвердження виконання умов договору оренди позивач надав додаток №4 (4ДФ) до Податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ за 2021-2023 роки, в яких відображено, що у 2021 році ОСОБА_1 отримав від СПП «Маяк Плюс» дохід в розмірі 2650,00 грн., з якого сплачено ПДФО в розмірі 477,00 грн., військовий збір в розмірі 39,75 грн.; у 2022 році ОСОБА_1 отримав від СПП «Маяк Плюс» дохід в розмірі 2650,00 грн, з якого сплачено ПДФО в розмірі 477,00 грн., військовий збір в розмірі 39,75 грн.; 2023 році ОСОБА_1 отримав від СПП «Маяк Плюс» дохід в розмірі 2650,00 грн., з якого сплачено ПДФО в розмірі 477,00 грн., військовий збір в розмірі 39,75 грн.
Крім того, на підтвердження отримання орендної плати ОСОБА_1 від СПП «Маяк Плюс» позивач надав відомість на видачу грошей (продукції) громадянам с. Дорошівці за земельні паї по СПП «Маяк Плюс».
Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 07 жовтня 2024 року, відомості про зміну або припинення договору оренди землі від 21 листопада 2006 року не вносились.
Однак, починаючи з 2024 року відповідач ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на позбавлення СПП «Маяк Плюс» права користування землею площею 0,78 га.
Так, ОСОБА_1 фактично здійснив поділ земельної ділянки площею 0,78 га на дві земельні ділянки кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га, кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га, та за наявності дійсного договору оренди з СПП «Маяк Плюс» передав їх у користування іншому орендарю - ПП «Західний Буг» на підставі договору оренди землі від 08 квітня 2024 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухому майно.
Відповідно до договору оренди землі від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 надав, а ПП «Західний Буг» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га (п.1, 2), строком на 10 років (п.6), з виплатою орендної плати в розмірі 3573,57 грн на рік, яка сплачується до 31 грудня кожного року (п.7, 9).
Право оренди ПП «Західний Буг» земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га зареєстроване у Державному реєстрі речових прав за №54548642 від 12 квітня 2024 року.
Відповідно до договору оренди землі від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 надав, а ПП «Західний Буг» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га (п.1, 2), строком на 10 років (п.6), з виплатою орендної плати в розмірі 3573,57 грн на рік, яка сплачується до 31 грудня кожного року (п.7, 9).
Право оренди ПП «Західний Буг» земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га зареєстроване у Державному реєстрі речових прав за №54548092 від 12 квітня 2024 року.
Відповідно до довідки №3-Б-1805-11-24 від 15 листопада 2024 року, ПП «Західний Буг» нарахувало ОСОБА_1 орендну плату за договорами оренди від 08 квітня 2024 року в розмірі по 3573,57 грн. за кожним договором оренди, сплатило - у загальній сумі 5753,46 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в первісному позові, взяв до уваги висновки судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/120-25/4202-ПЧ від 30 червня 2025 року, відповідно до яких підпис у примірнику договору оренди землі від 21 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та СПП «Маяк Плюс», в особі директора ОСОБА_2 , на другій сторінці у стовпці з реквізитами орендодавця у графі «Підпис» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у акті прийому передачі земельної ділянки до договору оренди від 21 листопада 2006 року у графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Однак, як вбачається з матеріалів цивільної справи жоден із зразків - вільних та умовно-вільних не пред'являлись ОСОБА_1 для встановлення достовірності його підпису у кожному зразку, що є грубим порушенням.
Ухвалою суду від 27 травня 2025 року було витребувано в Заставнівському відділі УДМС у Чернівецькій області (м. Заставна, вул. Чорновола, 2) оригінали документів, які містять підпис ОСОБА_1 а саме:
- оригінал заяви-анкети про отримання паспорта громадянина України;
- оригінал заяви-анкета про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
- оригінал інших наявних заяв чи документів, які містять підпис ОСОБА_1 .
В описовій частині висновку експерта як вільний зразок підпису значиться лише заява-анкета № 20570086 від 01 лютого 2022 року на 1 арк., будь яких інших зразків отриманих від Заставнівського відділу УДМС у Чернівецькій області не зазначено.
Окрім того є незрозумілим чому суд першої інстанції не витребував повторно документи згідно ухвали від 27 травня 2025 року у Заставнівського відділу УДМС у Чернівецькій області - оригінал інших наявних заяв чи документів, які містять підпис ОСОБА_1 , так-як в даному управлінні є заява про отримання паспорта (форма № 1), яку подавав особисто ОСОБА_1 .
В матеріалах даної справи є заява ОСОБА_1 від 10 березня 2025 року про відмову від зустрічного позову та відмову від клопотання про призначення експертизи, яка містить підписи ОСОБА_1 . Також є заява ОСОБА_1 про відмову від заяви, яку він подав 10 березня 2025 року і яка датована 11 березня 2025 року, яка теж містить підпис та рукописний текст ОСОБА_1 - та являється умовно-вільним зразком підписів ОСОБА_1 .
Тобто експерт, який виконував почеркознавче дослідження вважав, що підписи надані для порівняння виконані саме ОСОБА_1 , проте встановлення достовірності таких підписів судом проведено не було.
Враховуючи вищенаведене вважає, що висновок експерта Тернопільського НДКЦ №СЕ-19/120-25/4202-ПЧ від 30 червня 2025 року є таким, що викликає сумніви у його правильності, що було підставою для призначення у даній справі повторної почеркознавчої експертизи.
Однак суд першої інстанції на зазначені зауваження уваги не звернув, та відмовив у задоволенні клопотання про призначення у даній справі повторної судової почеркознавчої експертизи.
Суд не взяв до уваги докази виконання сторонами договору оренді землі, зокрема, що ОСОБА_1 весь період отримував орендну плату від СПП «Маяк Плюс».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати не укладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
З огляду на наведене суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що СПП «Маяк Плюс» не надав доказів сплати орендної плати.
Окрему увагу звертає, що з 2006 року по дату звернення СПП «Маяк Плюс» до суду з даним позовом ОСОБА_1 не висував жодних вимог щодо внесення змін до договору оренди, або не повного отримання орендної плати, або взагалі розірвання вказаного договору, що свідчить про його повне розуміння наявності взаємних договірних зобов'язань.
Тобто з 2006 року ОСОБА_1 знав хто орендує його земельну ділянку, і лише в 2024 році, коли ПП «Західний Бу» запропонував «більшу» орендну плату, зробив вигляд «повної невідомості», що є укладений договір та що він з 2006 року отримував орендну плату.
Окрім того суд першої інстанції не звернув увагу на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 25 грудня 2025 року
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, СПП «Маяк Плюс», інтереси якого представляє адвокат Шиманський В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення скасувати і в задоволенні заяви представника ПП «Західний Буг» про стягнення судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України - відмовити.
Вказав, що розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з СПП «Маяк Плюс», адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Дана справа не є складною.
Однак суд першої інстанцій дійшов до висновку про повне задоволення заяви ПП «Західний Буг», замість відповідного зменшення даних витрат у зв'язку із їх неспівмірністю.
СПП «Маяк Плюс» оскаржує рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2025 року у даній справі та відповідно просить його скасувати та задовольнити вимоги за первісним позовом, а за зустрічним відмовити, відповідно і просить скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви ПП «Західний Буг».
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Крук О.О. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі і залишити без змін рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2025 року. Судові витрати покласти на апелянта.
Вказала, що якщо виплати коштів і могли мати місце, то вони не є орендною платою в розумінні ст.ст.21-23 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі, а в даному випадку - договір оренди землі відсутній.
Якщо договір оренди землі не підписаний Орендодавцем, такий правочин не був вчинений, а відповідно є неукладеним.
Наявність на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновком почеркознавчої експертизи через непред'явлення ОСОБА_1 зразків документів, які надавались експерту.
СПП «Маяк Плюс» стверджує, що вважало себе орендарем спірної земельної ділянки, попри це не виконувало обов'язків, які законодавство покладає на Орендаря.
СПП «Маяк Плюс» не надало ані на адвокатський запит адвоката Крук О.О., ані на клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів і матеріали справи не містять докази виплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 21 листопада 2006 року до сьогодні (Представником СПП «Маяк Плюс» в судовому засіданні повідомлено, що таких доказів - немає).
Позивачем не надано доказів використання земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням та з метою передачі в оренду, оскільки відповідно до п. 1.1. та п. 1.2 Договору оренди землі від 21 листопада 2006 року Орендодавець надав, а Орендар прийняв в тимчасове користування земельну ділянку під посадку садів по вирощуванню фруктів.
Однак, з 2006 року до сьогодні на спірній земельній ділянці не посаджено сад і не вирощувались фрукти.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,87 га, яка складається з рілля площею 0,78 га, багаторічних насаджень площею 0,09 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧВ №012574 (том 1 а.с.10-11).
Відповідно до договору оренди землі від 21 листопада 2006 року орендар СПП «Маяк Плюс» прийняв у тимчасове користування земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,78 га (п.1.1) на строк 30 років (п.4.1) з виплатою орендної плати в розмірі 225,00 грн на рік або надання різного роду продукції в строк до 31 грудня поточного року (п.2.1), який обчислюється з моменту державної реєстрації договору оренди - (том 1 а.с.8-9).
26 листопада 2007 року відбулася реєстрація договору оренди землі від 21 листопада 2006 року у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК», реєстраційний номер №040781300078 (том 1 а.с.9).
Згідно акту прийому передачі від 21 листопада 2006 року земельної ділянки ОСОБА_1 передав, а СПП «Маяк Плюс» прийняло в оренду земельну ділянку площею 0,78 га в с.Дорошівці для вирощування сільськогосподарської продукції (том 1 а.с.12).
На підтвердження виконання умов договору оренди від 21 листопада 2006 року позивач надав додаток №4 (4ДФ) до Податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ за 2021-2023 роки, в яких відображено, що у 2021 році ОСОБА_1 отримав від СПП «Маяк Плюс» дохід в розмірі 2650,00 грн, з якого сплачено ПДФО в розмірі 477,00 грн, військовий збір в розмірі 39,75 грн (том 1 а.с.13-16); у 2022 році ОСОБА_1 отримав від СПП «Маяк Плюс» дохід в розмірі 2650,00 грн, з якого сплачено ПДФО в розмірі 477,00 грн, військовий збір в розмірі 39,75 грн (том 1 а.с.17-20); 2023 році ОСОБА_1 отримав від СПП «Маяк Плюс» дохід в розмірі 2650,00 грн, з якого сплачено ПДФО в розмірі 477,00 грн, військовий збір в розмірі 39,75 грн (том 1 а.с.20-23).
Крім того, на підтвердження отримання орендної плати ОСОБА_1 від СПП «Маяк Плюс» позивач надав відомість на видачу грошей (продукції) громадянам с. Дорошівці за земельні паї по СПП «Маяк Плюс», згідно з якою у 2021 році ОСОБА_1 отримав від СПП «Маяк Плюс» 5000 запис №40 на а.с.26 том 1, у 2022 році - 5000, запис №49 на а.с.28 том 1, у 2023 році - 5500, запис №49 на а.с.30 том 1).
Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 07 жовтня 2024 року, відомості про зміну або припинення договору оренди землі від 21 листопада 2006 року не вносились (том 1 а.с.32).
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки площею 0,78 га на дві земельні ділянки кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га, кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га (а.с.33-54).
Відповідно до договору оренди землі від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 надав, а ПП «Західний Буг» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га (п.1, 2), строком на 10 років (п.6), з виплатою орендної плати в розмірі 3573,57 грн на рік, яка сплачується до 31 грудня кожного року (п.7, 9) (том 1 а.с.87-88).
Право оренди ПП «Західний Буг» земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 7321584400:01:009:00079 площею 0,3458 га зареєстроване у Державному реєстрі речових прав за №54548642 від 12 квітня 2024 року (том 1 а.с.89).
Відповідно до договору оренди землі від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 надав, а ПП «Західний Буг» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га (п.1, 2), строком на 10 років (п.6), з виплатою орендної плати в розмірі 3573,57 грн на рік, яка сплачується до 31 грудня кожного року (п.7, 9) (том 1 а.с.90).
Право оренди ПП «Західний Буг» земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 7321584400:01:008:0078 площею 0,4258 га зареєстроване у Державному реєстрі речових прав за №54548092 від 12 квітня 2024 року (том 1 а.с.91).
Відповідно до довідки №3-Б-1805-11-24 від 15 листопада 2024 року, ПП «Західний Буг» нарахувало ОСОБА_1 орендну плату за договорами оренди від 08 квітня 2024 року в розмірі по 3573,57 грн за кожним договором оренди, сплатило - у загальній сумі 5753,46 (том 1 а.с.92).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 21 листопада 2006 року та акт прийому-передачі землі ОСОБА_1 не підписувався, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати, що такий договір є укладеним, відтак дійшов висновку щодо необхідності усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України та скасування державної реєстрації права оренди позивача СПП «Маяк Плюс» на ці земельні ділянки для реального відновлення порушеного права ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 14 Закону № 161-XIV (станом на час укладення договору оренди від 21 листопада 2006 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
Укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (стаття 16 Закону України «Про оренду землі»).
У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між СПП «Маяк Плюс» та ОСОБА_1 ) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Факт державної реєстрації договору оренди згідно з пунктами 12-13 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, чинного на час укладення договору оренди земельної ділянки, мав бути засвідчений підписом уповноваженої особи і печаткою уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування, а також підтверджений занесенням відповідного запису до книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.
В матеріалах справи міститься договір оренди земельної ділянки, укладений 21 листопада 2006 року між СПП «Маяк Плюс» та ОСОБА_1 , який зареєстрований у встановленому законом порядку.
Також матеріали справи містять акт прийому передачі земельної ділянки від 21 листопада 2006 року, в якому є підписи обох сторін.
Разом з тим, відповідач по первісному позову і позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 заперечував свій підпис в договорі оренди земельної ділянки та в акті прийому передач земельної ділянки. Посилався на те, що вказаний договір він не укладав, орендну плату від СПП «Маяк Плюс» не отримував.
В той же час представник СПП «Маяк Плюс» посилався на те, що договір оренди землі укладений в установленому законом порядку і пройшов державну реєстрацію. Також про укладення договору оренди свідчать дії сторін по його виконанню, зокрема, що ОСОБА_1 отримував орендну плату.
Надаючи оцінку вказаним діям сторін, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети. Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) дійшов висновку, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначено, що:
«укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
6.14. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.
6.15. Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
6.36. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.
6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що договір оренди землі від 21 листопада 2006 року та акт прийому передачі земельної ділянки, хоча і містять підпис орендодавця, проте встановлено, що він належить не ОСОБА_1 , а іншій особі.
Так, в справі була проведена судова почеркознавча експертиза на предмет справжності підпису ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 21.11.2006 та акті прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 21.11.2006 року.
Згідно з висновками судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/120-25/4202-ПЧ від 30.06.2025 підпис у примірнику договору оренди землі від 21.11.2006, укладеного між ОСОБА_1 та СПП «МАЯК ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_2 , на другій сторінці у стовпці з реквізитами орендодавця у графі «Підпис» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у акті прийому передачі земельної ділянки до договору оренди від 21.11.2006 у графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Колегія суддів відхиляє доводи представника СПП «Маяк Плюс» про те, що висновок експерта судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/120-25/4202-ПЧ від 30 червня 2025 року є таким, що викликає сумніви в правильності та достовірності, оскільки зроблений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 , зокрема, що вільні зразки підпису ОСОБА_1 не були йому пред'явлені до ідентифікації. Так, як вбачається з матеріалів справи, що від сторін будь-яких зауважень щодо документів з підписами ОСОБА_1 , які були надані для проведення експертизи, до суду не надходило. ОСОБА_1 не ставив під сумнів свій підпис на документах з вільними зразками та умовно-вільними зразками підпису. Крім цього, колегія суддів зауважує, що на експертизу були надані офіційні документи з підписом ОСОБА_1 , які були подані в державні установи.
Що стосується зауваження представника СПП «Маяк Плюс» про те, що ухвалою суду з Заставнівського відділу УДМС у Чернівецькій області було витребувано оригінал заяви-анкети про отримання паспорта громадянина України і дана ухвала в цій частині не була виконана, є безпідставним. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду з Заставнівського відділу УДМС у Чернівецькій області надійшов лист, в якому було зазначено, що вказаний документ був знищений відповідно до акту знищення за 2023 рік (т.2 а.с.20).
Відповідно до вимог ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, суд може призначити повторну експертизу, яка доручається іншому експертові (експертам).
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Згідно з пунктом 1.13. Науково-методичних рекомендацій достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об'єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.
Отже, під час проведення судових експертиз експерт має цілий обсяг прав, якщо під час проведення експертного дослідження виникне необхідність у отриманні додаткових документів чи вирішенні певних обставини та питань, разом з цим має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
Як вбачається з матеріалів справи, що призначена судом почеркознавча експертиза була проведена. Отже, експерт вважав, що надано достатню кількість документів для проведення експертизи. Також у експерта не викликало сумніви в достовірності наданих йому документів.
Враховуючи викладене, посилання апелянта на те, що експертизу проведено за відсутності достатньої кількості вільних та умовно вільних зразків підпису та почерку, необхідних для надання висновку, а також, що викликає сумнів в ідентифікації підпису, є неспроможними.
Крім цього, позивач не надав обґрунтованих та належних пояснень щодо непогодження з висновком експерта.
Судова експертиза у цій справі проведена атестованим судовим експертом, який має відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, складено у відповідності з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, є повним та обгрунтованим, а тому суд першої інстанції вірно поклав його в основу рішення як доказ неукладеності оспорюваного договору оренди.
Однак, як було зазначено вище, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Відповідач по справі ОСОБА_1 заперечував факт виконання договору оренди від 21 листопада 2006 року, зокрема, що він отримував орендну плату.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на отримання ОСОБА_1 орендної плати в період з 2007 по 2020 роки.
Що стосується сплати орендної плати за 2021-2023 роки, то позивач СПП «Маяк Плюс» в якості доказів надав суду відомості, які за своєю формою та змістом не відповідають вимогам офіційного документа фінансової звітності.
Так, вказані відомості не відносяться до платіжних документів.
Належними доказам сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами.
Крім цього, сума, вказана у відомостях, не узгоджується з умовами договору оренди від 21.11.2006 року.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що за договором оренди землі від 21.11.2006 року орендна плата сплачувалася ОСОБА_1 у розмірі, встановленому договором.
Аналізуючи докази в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неукладеність договору оренди між СПП «Маяк Плюс» та ОСОБА_1 , а тому вірно відмовив у задоволенні первісного позову.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди, то колегія суддів зазначає наступне.
Позивач, якому належить на праві користування земельна ділянка (право користування як вид речових прав на чуже майно, стаття 395 ЦК України), має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України), а отже згідно зі статтею 391 ЦК України (глава 29) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном, зокрема, шляхом пред'явлення негаторного позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 грудня 2020 року у справі № 923/713/19 (пункт 53.3)).
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, висновку експертизи від 30 червня 2025 року №СЕ-19/120-25/4202-ПЧ в сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки він не підписував договір оренди землі та акт приймання - передачі земельної ділянки від 21 листопада 2006 року, доказів його виконання матеріали справи не містять, відповідно відсутні підстави вважати, що такий договір є укладеним, відтак наявні підстави для усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення відповідно до вимог статті 391 ЦК України та скасування державної реєстрації права оренди СПП «Маяк Плюс» на ці земельні ділянки для реального відновлення порушеного права ОСОБА_1 .
З огляду на викладені обставини, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо суті спору не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи додаткове рішення
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідача з первісним позовом Приватне підприємство «ЗАХІДНИЙ БУГ» в суді першої інстанції представляв адвокат Адвокатського об'єднання «Галицька правнича група» Боровець М.С. на підставі ордеру від 15 листопада 2024 року, Договору №1/НП від 01 січня 2021 року про надання правової допомоги, згідно з яким АО «Галицька правнича група» бере на себе зобов'язання вести справу №716/2308/24 в судах всіх інстанцій, додатку №5 від 31 грудня 2021 року, додатку № 6 від 31 грудня 2022 року, додатку № 7 від 31 грудня 2023 року, додатку № 8 від 29 квітня 2025 року до Договору №1/НП від 01 січня 2021 року про надання правової допомоги, протоколу доручення №57 від 08 листопада 2024 року до договору №1/НП від 01 січня 2021 року про надання правничої (правової) допомоги (том 1 а.с.85, том 2 а.с.141-150).
Рішенням Заставнівського районного суду від 08 грудня 2025 року в задоволенні позову Сільськогосподарського приватного підприємства «МАЯК ПЛЮС» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «ЗАХІДНИЙ БУГ» про витребування земельної ділянки відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства «МАЯК ПЛЮС» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, скасування державної реєстрації договору оренди землі - задоволено.
13 грудня 2025 року в межах п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі, адвокат Боровець М.С. сформував в системі «Електронний Суд» заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 716/2308/24 про стягнення витрат на правову допомогу понесених в суді першої інстанції в розмірі 74 163,60 гривень.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом Боровцем М.С., який діє в інтересах відповідача ПП «ЗАХІДНИЙ БУГ» надано суду першої інстанції:
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 773 від 30 листопада 2024 року;
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №773 від 30 листопада 2024 року;
-рахунок на оплату №568 від 30 листопада 2024 року на суму 23943,60 грн.;
-платіжна інструкція № 1С034915 від 10 грудня 2025 року;
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №824 від 31 грудня 2024 року;
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №824 від 31 грудня 2025 року;
-рахунок на оплату № 610 від 31 грудня 2024 року на суму 7290,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С000652 від 09 січня 2025 року;
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 31 січня 2025 року.
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №36 від 31 січня 2025 року,
-рахунок на оплату № 41 від 31 січня 2025 року на суму 2160,00 грн.,
-платіжна інструкція № 1С002611 від 04 лютого 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №81 від 28 лютого 2025 року,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №81 від 28 лютого 2025 року,
-рахунок на оплату № 73 від 28 лютого 2025 року на суму 7560,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С006469 від 11 березня 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №152 від 31 березня 2025 року,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №152 від 31 березня 2025 року,
-рахунок на оплату №116 від 31 березня 2025 року на суму 6480,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С009330 від 08 квітня 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №232 від 30 квітня 2025 року,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №232 від 30 квітня 2025 року,
-рахунок на оплату №183 від 30 квітня 2025 року на суму 1890,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С012253 від 08 травня 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №303 від 31 травня 2025 року,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №303 від 31 травня 2025 року,
-рахунок на оплату № 220 від 31 травня 2025 року на суму 5400,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С015437 від 12 червня 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №340 від 30 червня 2025 року,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №340 від 30 червня 2025 року,
-рахунок на оплату № 278 від 30 червня 2025 року на суму 2880,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С018379 від 10 липня 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №485 від 31 серпня 2025 року,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт № 485 від 31 серпня 2025 року,
-рахунок на оплату № 344 від 31 серпня 2025 року на суму 2160,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С024602 від 09 вересня 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №525 від 30 вересня 2025 року.,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №525 від 30 вересня 2025 року,
-рахунок на оплату №386 від 30 вересня 2025 року на суму 11520,00 грн.,
-платіжна інструкція № 1С027994 від 09 жовтня 2025 року,
-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №591 від 31 жовтня 2025 року,
-звіт до Акту здачі-приймання робіт №591 від 31 жовтня 2025 року;
-рахунок на оплату №430 від 31 жовтня 2025 року на суму 2880,00 грн.,
-платіжна інструкція №1С032331 від 19 листопада 2025 року,
-договір №1/НП від 01 січня 2021 року про надання правової допомоги,
-додатки: № 5 від 31 грудня 2021 року, №6 від 31 грудня 2022 року, №7 від 31 грудня 2023 року, №8 від 29 квітня 2025 року до Договору №1/НП від 01 січня 2021 року про надання правової допомоги,
-протокол доручення №57 від 08 листопада 2024 року до Договору №1/НП від 01 січня 2021 року про надання правничої (правової) допомоги.
Загальна сума витрат Приватного підприємства «ЗАХІДНИЙ БУГ» на професійну правничу допомого складає 74163,60 грн.
19 грудня 2025 року до суду першої інстанції надійшло клопотання адвоката Шиманського В.М., який діє в інтересах Сільськогосподарського приватного підприємства «МАЯК ПЛЮС» про зменшення розміру витрат Приватного підприємства «ЗАХІДНИЙ БУГ» на професійну правничу допомогу до 8000,00 грн виходячи з критерію реальності витрат, їх розумності, фінансового стану сторін, поведінки учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19) зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги, клієнт прийняв від адвоката відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатив їхню вартість.
Таким чином, заявник надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач довів належними та допустимими доказами обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв'язку з чим обґрунтовано стягнув суму у розмірі 74163,60 грн на відшкодування витрати на правову допомогу.
Суд першої інстанції, оцінивши складність справи, суть спору, характер та обсяг наданих послуг адвоката (їх дійсність) в суді першої інстанції, а також необхідність вчинення процесуальних дій та їх значущість, прийшов до правильного висновку про повне задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Представник позивача - адвокат Шиманський В.М. у клопотанні про зменшення судових витрат, поданому до суду першої інстанції 19 грудня 2025 року, доводів про зменшення розміру таких витрат на правову допомогу не виклав, що позбавило суд першої інстанції обов'язку врахувати положення частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК Україні та зменшити розмір витрат, визначених заявником.
Адвокатом в клопотанні вказано, що заявлений відповідачем розмір судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з СПП «Маяк Плюс», адже такий розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, Приватне підприємство «ЗАХІДНИЙ БУГ» документально довело понесення ними витрат на правову допомогу у стягнутому судом розмірі.
Адвокат Шиманський В.М. в поданому клопотанні використав загальні фрази, однак не навів оцінку кожному доказу з їх не відповідністю по вартості таких послуг. Вказаного адвокатом не викладено і у поданій апеляційній скарзі.
Отож, апеляційний суд також не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Сільськогосподарського приватного підприємства «МАЯК ПЛЮС» - залишити без задоволення.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2025 року та додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено судом 01 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач: Н.К. Височанська
Судді: М.І. Кулянда
І.Б. Перепелюк