Номер провадження 22-ц/821/627/26; 22-ц/821/628/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №693/1250/24 Категорія: 302000000 Коцюбинська Ю.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
25 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Юлії Валентинівни на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2025 року та на додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки,-
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 22.01.2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області Сокоренко В.М. за ОСОБА_1 було зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7120981200:02:001:1384 на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.01.2022 року строком на 7 років, власником якої є ОСОБА_2 ,
Даний договір позивачем не підписувався, жодних орендних платежів він не отримував.
На думку позивача, відповідач порушує його право на користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7120981200:02:001:1384, яка на даний час знаходиться в фактичному користуванні відповідача на праві оренди без правомірних на те підстав.
15.08.2024 року відповідачу направлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, яку він отримав 26.08.2024 року. Проте, вимога відповідачем залишилась без розгляду.
У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_2 просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7120981200:02:001:1384, шляхом повернення її та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області Сокоренко Вікторії Миколаївни № 63801818 від 08.06.2022 року про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7120981200:02:001:1384, за ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
09 липня 2025 року позивачем подано заяву про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову, в якій просив суд задовольнити наступні позовні вимоги:
- зобов'язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки, кадастровий номер 7120981200:02:001:1384, шляхом повернення її ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 );
- визнати відсутнім право оренди ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку, кадастровий номер 7120981200:02:001:1384, площею 2,83 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Бузівка Жашківської міської територіальної громади Уманського району Черкаської області, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47010421, рішення про державну реєстрацію індексний номер: 63801818 від 08.06.2022 року;
- стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) суму понесених ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) всіх судових витрат.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2025 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки, кадастровий номер 7120981200:02:001:1384, шляхом повернення її ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Визнано відсутнім право оренди ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на земельну ділянку, кадастровий номер 7120981200:02:001:1384, площею 2,83 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Бузівка Жашківської міської територіальної громади Уманського району Черкаської області, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47010421, рішення про державну реєстрацію індексний номер: 63801818 від 08.06.2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір при поданні позову до суду у сумі 1937,92 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач ОСОБА_2 не підписував спірний договір оренди землі від 03.01.2022 року, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому суд вбачав підстави для усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, повернення її позивачу та визнання відсутнім право оренди відповідача на земельну ділянку.
Додатковим рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року доповнено резолютивну частину рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22.12.2025р. у цивільній справі № 693/1250/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки абзацом восьмим наступного змісту:
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що сума витрат на правничу допомогу заявлена ще в позовній заяві та протягом всього судового розгляду не ставилась відповідачем під сумнів.
З урахуванням того, що представником відповідача не доведено неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов висновку, що слід вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Ю.В. просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2025 року та додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Як на підставу апеляційного оскарження заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що правовою підставою звернення до суду позивачем було заявлено те, що вказаний договір ним не підписувався. З метою встановлення вказаної обставини в позовній заяві зазначено, що в подальшому буде заявлено клопотання про витребування оригіналу договору та заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
Звернуто увагу суду, що ОСОБА_1 надав через канцелярію суду оригінал вказаного договору, проте позивачем не було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
Тобто, позивачем не доведена підстава, на яку він посилається, а саме те, що вказаний договір підписаний не ним, тобто відсутність волевиявлення сторін.
ОСОБА_1 заявляв, що спірний договір був наданий братом позивача, ОСОБА_3 , а не самим позивачем, проте вказаний договір був наданий вже підписаний. Брат позивача вказує, що отримував орендну плату за вказану земельну ділянку не лише з моменту укладення спірного договору з 2022 року, а і раніше вказану земельну ділянку на усній домовленості орендував ОСОБА_1 .
Крім того, вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права повернувшись до стадії підготовчого засідання.
Щодо додаткового рішення суду, то сторона відповідача не погоджуючись з висновками суду, вказує, що позивачем не заявлено про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Крім того, відповідач наполягає на неспівмірності деяких видів наданих юридичних послуг їх вартості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шевченко Д.В. вказує, що у відзиві на позовну заяву, поданому 10.01.2025 року відповідач прямо зазначив, що спірний договір був підписаний не позивачем, а іншою особою - ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності. Таким чином, відповідач фактично визнав обставину, на яку посилався позивач, а саме - відсутність підпису позивача на договорі.
З урахуванням наведеного, у позивача об'єктивно відпала необхідність клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Зазначає, що норми Цивільного процесуального кодексу України не містять заборони на повернення суду до стадії підготовчого провадження після її формального закриття, якщо таке повернення зумовлене необхідністю забезпечення правильного вирішення спору та дотримання принципів змагальності й диспозитивності.
Посилання відповідача на те, що правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі 3 513/879/19 існував на момент звернення позивача до суду, саме по собі не спростовує наявності правової невизначеності, оскільки після його ухвалення у практиці Касаційного цивільного суду існували різні підходи для визначення належного способу захисту. Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2025 року у справі №144/1440/22 унормувала єдиний підхід до вирішення спорів щодо способу захисту прав користування земельною ділянкою, усунувши раніше наявну суперечність у практиці судових палат у колегій.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскарження додаткового судового рішення, то адвокат Шевченко Д.В. вказує, що позивачем належним чином доведено, що здійсненні витрати на послуги адвоката були фактичними і неминучими для захисту його прав, а їхній розмір є чітко обґрунтованим: надано договір про надання правової допомоги від 08.08.2024 року та додаткову угоду №1 від 08.08.2024 року до нього, акт прийому-передачі послуг №1 від 23.12.2025 року та рахунок-фактуру №1 від 23.12.2025 року.
Відповідач у свою чергу не надав жодних доказів та належного обґрунтування невідповідності заявлених витрат критеріям, визначених у статі 137 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки розміром 2,83 га, яка знаходиться в адміністративних межах Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 068211від 20.03.2004 року.
03 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,8236 га, право оренди згідно з яким зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області Сокоренко Вікторією Миколаївною 22.01.2022 строком на 7 років.
У вищевказаному договорі в графі орендодавець зазначено « ОСОБА_4 »; в розділі об'єкт оренди зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8236 га, в тому числі 2,8236 га, ріллі (згідно Державного акту ЧР 068211 від 20.03.2004 року).
У суді першої інстанції були допитані свідки, які надали наступні покази.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він має на праві власності земельну ділянку, яку орендує відповідач ОСОБА_1 . Відповідач орендну плату виплачує регулярно. Свідок двічі бачив, як брат позивача ОСОБА_6 отримував орендну плату продукцією. Чому не отримував орендну плату сам позивач йому не відомо. Йому відомо, що договір оренди підписував ОСОБА_7 . Свідок та брат позивача були разом. Орендну плату отримують на коморі у відповідача. Ніяких документів не підписують. Позивача ніколи не бачив на коморі. ОСОБА_5 стверджує, що бачив факт підписання спірного договору саме братом позивача ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він являється братом позивача. Жодних договорів з відповідачем ОСОБА_1 він не підписував. Договір оренди вперше побачив рік тому. Договір оренди привіз відповідач. Свідок встановив, що в договорі вказані невірні дані. Спірну земельну ділянку віддали відповідачу без договору оренди. Свідок отримував орендну плату за брата, тому що останнього не було. Він отримував орендну плату та позивачу її не віддавав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України).
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що: «укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24) зроблено такі висновки:
«як Велика Палата Верховного Суду, так і Об'єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.
У справі № 130/8/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що: «ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації». За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об'єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 130/8/23 (провадження № 61-6874св24).
У відзиві на позовну заяву сторона відповідача стверджувала, що спірний договір був підписаний уповноваженою особою, ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від імені свого брата позивача у справі - Шинкаренка В.С. (т. 1 а.с. 73).
Отже, з наданих письмових пояснень вбачається, що фактично відповідач у суді першої інстанції не заперечував обставин не підписання позивачем договору оренди землі від 03 січня 2022 року.
Відповідно до положень частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За таких обставин, з урахуванням наданих пояснень відповідача під час розгляду справи у позивача відпала необхідність у заявленні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, про яке ним попередньо зазначалося у позовній заяві.
Слід зауважити, що матеріали справи не містять довіреності ОСОБА_2 виданої на ім'я ОСОБА_3 , якою б останнього було уповноважено вчиняти правочини від імені позивача, зокрема укладати договори оренди землі.
З огляду на відсутність заперечень відповідача щодо факту підписання договору оренди землі не позивачем, а іншою особою, суд вважав такі обставини не оспорюваними сторонами.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині отримання орендної плати ОСОБА_3 на виконання умов договору оренди, що свідчить про його укладеність, то слід враховувати наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс19) зазначила, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
Тобто, суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду ще у постанові від 05 червня 2018 року (справа № 338/180/17, провадження № 14-144цс18) дійшла висновку, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду також у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18), висловив правову позицію щодо недобросовісності дій орендодавця при оспоренні належно вчиненого правочину та заборони суперечливої поведінки з його боку. При цьому Верховний Суд виходив з того, що дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред'явив позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечать його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.
Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати позивачу у справі.
У нотаріально посвідченій заяві від 23.05.2025 року ОСОБА_3 зазначено про те, що ним не отримувалась в інтересах ОСОБА_2 від ОСОБА_1 орендна плата за договором оренди землі від 03.01.2022 року (т. 1 а.с 144).
Натомість, у наданих суду поясненнях даний свідок зазначив про отримання ним орендної плати, яка в подальшому позивачу, як власнику земельної ділянки не передавалася.
Отже, стверджувати про те, що відбулося фактичне виконання умов договору підстави відсутні, оскільки договір оренди позивачем не підписувався, інших осіб на його підписання ним не уповноважено, орендну плату на його виконання він не отримував.
За таких обставин, судом встановлено порушення прав позивача як орендодавця земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання відсутнім права оренди.
Щодо порушення судом норм процесуального права, які полягають у поверненні до підготовчого судового засідання, то слід врахувати наступне
Згідно з частиною першою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21 звертав увагу на те, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій судового процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 16.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18 серпня 2025 року.
09 липня 2025 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Шевченком Д.В. подано заяву про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову, яка мотивована тим, що позивачем було визначено спосіб захисту свого порушеного права з урахуванням правових висновків Верховного Суду, зокрема у постанові від 04.12.2024 року у справі №130/8/24.
У той же час, у постанові від 02.06.2025 року у справі №144/1440/22 Верховний суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №130/8/24 та зазначив, що належним способом захисту у подібних правовідносинах є визнання відсутнім права оренди.
Вказані обставини зумовили позивача звернутися з даною заявою задля забезпечення ефективного захисту порушених прав орендодавця.
Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 18.08.2026 року було повернуто до стадії підготовчого засідання та надано строк відповідачу для подачі відзиву на позовну заяву.
Колегія суддів, надаючи оцінку доводам сторін у вказаній частині, доходить висновку, що у даній справі суд правомірно повернувся до стадії підготовчого засідання, оскільки зміна предмета позову забезпечить відновлення порушених прав особи без необхідності повторного звернення до суду за захистом своїх прав.
З огляду на встановлені обставини у справі, перевіривши доводи учасників процесу, колегія суддів вважає, що судове рішення по суті спору є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування судом апеляційної інстанції відсутні.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про розподіл судових витрат
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо суд під час ухвалення основного судового рішення не визначив способу його виконання або не вирішив питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин третьої та восьмої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16 (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, § 268).
У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. […] У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В позовній заяві представником ОСОБА_2 - адвокатом Шевченко Д.В. зазначалося про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу становлять орієнтовно 40000,00 грн., докази понесення яких будуть надані суду.
До заяви про компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи від 23.12.2025 року, адвокатом позивача долучено ордер №1703379; договір про надання правничої допомоги від 08.08.2024 року та додаткову угоду до нього від 08.08.2024 року; акт прийому-передачі від 23.12.2025 року; рахунок-фактуру №1 на суму вказану суму.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що цей позов задоволено, а сторона позивача надала належні докази на підтвердження понесених витрат. Взявши до уваги обсяг виконаної адвокатом роботи та значення спору для позивача, суд першої інстанції виснував, що позивач має право на компенсацію вказаних витрат у розмірі 40 000,00 грн.
Колегія суддів враховує, що позивачем у позовній заяві повідомлено про очікування понесення судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги у орієнтовному розмірі 40000,00 грн.
При цьому, стороною позивача дотримано строків передбачених частиною 8 статті 141 ЦПК України для подання таких доказів.
Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено заперечення адвоката відповідача щодо їх співмірності, зокрема в частині вартості підготовки та подачі позову про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянку, а також підготовки та подачі заяви про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову від 19.07.2025 року.
Як видно із акту прийому-передачі від 23.12.2025 року вартість написання та подання позовної заяви становить 16 000,00 грн. (16 год. по 1000,00 грн.), а вартість написання та подання заяви про зміну предмета позову та повернення до стадії підготовчого провадження становить 6000,00 грн. (6 год. по 1000,00 грн.).
Колегія суддів вважає, що посилання сторони відповідача на явну неспівмірність вартості написання позовної заяви заслуговують на увагу, враховуючи, що дана категорія справ є досить розповсюдженою та не потребує значного часу для підготовки доказів перед поданням позовної заяви. Крім того, колегія суддів вважає, що заява про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову також не потребує значного часу та правової підготовки.
На підставі викладеного, загальний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 , на думку колегії суддів, становить 20 000,00 грн. Тому додаткове судове рішення підлягає зміні.
У зв'язку з тим, що судове рішення по суті спору підлягає залишенню без змін, тому підстав для здійснення перерозподілу судових витрат у порядку передбаченому частиною 13 статті 141 ЦПК України не вбачається.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Юлії Валентинівни - задовольнити частково.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року - змінити, зменшивши розмір стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 40 000,00 грн. до 20 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.
Судді: