Номер провадження 22-ц/821/623/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №369/13369/25 Костенко А. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
26 березня 2026 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд, в складі колегії суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - адвоката Сечка Сергія Володимировича на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У липні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
На підставу своїх вимог зазначив, що 18.12.2023 о 07 год. 30 хв., у м. Києві, по вул. Олександра Довженка, 16 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Ford» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ПІІ "ВІП-Рент".
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
На момент ДТП між позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ПІІ "ВІП-Рент" (Страхувальник), було укладено Генеральний Договір №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS від 30.12.2021 року добровільного страхування наземного транспортних засобів (далі - договір), згідно з якими позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику автомобіля «Ford».
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 761/2156/24, відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» із повідомленням про настання події з транспортним засобом від 18.12.2023.
Вказана заява була розглянута, а пошкодження автомобіля потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було визнано страховим випадком.
Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі: Акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість); Ремонтної калькуляції № 0000022293 від 03.01.2024 року; Акт надання послуг JNWCT1103107 від 01.03.2024 року; Наряд - замовлення; Страхового акту № СТОКА-22293 від 07.03.2024 року; Розрахунку суми страхового відшкодування від 07.03.2024 року.
Позивач, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, виплатив страхове відшкодування у розмірі 65 489 грн. 36 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 59115 від 07.03.2024.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в AT «СК «ІНГО» за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 216191540.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до страхової компанії відповідача із заявою № 50804 від 15.03.2023 на виплату (страхового) відшкодування за полісом № 216191540, за яким страхова компанія відповідача здійснила виплату в розмірі 41 266 грн. 44 коп., згідно з платіжним дорученням №7252_00000 від 27.03.2024 року (страхова виплата з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіль потерпілого), яка не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS.
Це і змусило позивача звернутись до суду з відповідним позовом.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Сечко С.В., діючи в інтересах ПрАТ «Страхова компанія «УСГ», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неповно з'ясував усі обставини справи, оскільки транспортний засіб автомобіль «Ford» уже потрапляв у дорожньо-транспортну пригоду, та його складові відновлювали ремонтом, то АТ «СК «Інго» у відповідності до приписів ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних засобів, застосувало коефіцієнт зносу до складників КТЗ, у зв'язку з чим виплати страхового відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ № 216191540 становила 41 266 грн. 44 коп. Відповідно, різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховою виплатою з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, має відшкодувати особа винна у ДТП.
У відзиві на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу, оскільки останній не довів реальний та обґрунтований розмір шкоди, а подані документи не відповідають стандарту належності та достатності доказів.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.
Встановлено, що що 18.12.2023 року о 07 год. 30 хв., у м. Київ, по вул. Олександра Довженка, 16, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Ford» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ПІІ "ВІП-Рент".
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
На момент дорожньо-транспортної пригоди між Позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ПІІ "ВІП-Рент" (Страхувальник), було укладено Генеральний Договір №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS від 30.12.2021 року добровільного страхування наземного транспортних засобів (а.с. 4-12).
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2024 року по справі про адміністративне правопорушення № 761/2156/24 відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 15).
Страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» із повідомленням про настання події з транспортним засобом від 18.12.2023 року (а.с. 16).
Позивач, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, виплатив страхове відшкодування у розмірі 65 489 грн. 36 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 59115 від 07.03.2024 року (а.с. 25).
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в AT "СК "ІНГО" за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 216191540 (а.с. 27).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до страхової компанії відповідача із заявою № 50804 від 15.03.2023 року на виплату (страхового) відшкодування за полісом № 216191540 (а.с. 17), за яким страхова компанія Відповідача здійснила виплату в розмірі 41 266 грн. 44 коп., згідно платіжного доручення № 7252_00000/c6253048-eae0-4fb9-a822-ef426b78c70d від 27.03.2024 року (а.с. 26).
В обґрунтування позову представник позивача вказав, що, оскільки позивачу страхова компанія відповідача здійснила виплату в розмірі 41 266 грн. 44 коп., (страхова виплата з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіль потерпілого), яка не покриває, суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS, відповідач, як особа, відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченою за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS та сумою страхового відшкодування виплаченою за полісом № 216191540, а саме: 65 489 грн. 36 коп., - 41 266 грн. 44 коп., = 24 222 грн 92 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку незгоди однієї зі сторін деліктних правовідносин із визначеним страховиком, у даному випадку АТ «СК «ІНГО», розміром страхового відшкодування, має бути проведена оцінка або експертиза пошкодженого транспортного засобу, за наслідками якої можливо встановити наявність чи відсутність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу та визначити його розмір.
Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).
Отже, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV від 01 липня 2004 року) визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №227/2996/16-ц зазначив: «Аналіз ст. 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, страховик відповідальної особи, яка винна у ДТП, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.»
У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Такі законодавчі обмеження встановлені ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що виплата позивачу ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» страхового відшкодування страховиком відповідача АТ «СК «Інго» у розмірі 41266,44 грн здійснено з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, передбаченої полісом винуватця ДТП відповідача ОСОБА_1 , що відповідає ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У даному випаду АТ «СК «Інго» була обмежена Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у виплаті страхового відшкодування на користь позивача у повному обсязі завданої майнової шкоди та мала виплатити страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, так як автомобіль «Ford» уже в 2022 році потрапляв у ДТП, та його складові відновлювали ремонтом, виплативши позивачу 41266,44 грн. Різниця між реальними збитками (65489 грн. 36 коп.) і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу становить 24 222 грн. 92 коп.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у позивача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ»» були відсутні підстави для стягнення вказаної різниці зі страховика відповідача, тому саме відповідач ОСОБА_1 згідно зі ст. 1194 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу у порядку суброгації залишок шкоди у розмірі 24 222 грн. 92 коп.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яка становить 24 222 грн. 92 коп., що є підставою для скасування ухваленого у цій справі судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зважаючи на наведене, апеляційна скарга позивача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду скасовує та ухвалює нове судове рішення, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «УСГ», на його користь з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та 4542,00 грн за подання апеляційної скарги, а всього 7570,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 35, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» задовольнити.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на відшкодування шкоди 24 222 грн. 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у розмірі 7570,00 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: