Справа № 554/13456/24 Номер провадження 22-ц/814/518/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
24 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.
Суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П.
при секретарі: Філоненко О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ольховського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гавриша Богдана Вадимовича на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 липня 2025 року ухваленого у складі головуючого судді Материнко М.О., повний текст якого виготовлено - 25.07.2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Зазначала, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року шлюб, укладений 24 листопада 2007 року, зареєстрований у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, за актовим записом № 2264, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Від спільного подружнього життя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач, добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не несе витрат на лікування, оздоровлення та розвиток здібностей дитини.
На неодноразові звернення з проханням матеріальної підтримки сина відповіді не було, а тому позивач змушена звертатися до суду з приводу способу виконання відповідачем свого обов'язку з утримання дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКППП НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову - 02.12.2024 року і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКППП НОМЕР_2 додаткові витрати за навчання сина ОСОБА_3 в коледжі за 2023-2024 навчальний рік - 6900 грн. 00 коп., за 2024-2025 навчальний рік - 8750 грн. 00 коп., за 2025-2026 навчальний рік - 9450 грн. 00 коп., за 2026 -2027 навчальний рік - 10250 грн. 00 коп., а всього 35 350 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКППП НОМЕР_2 додаткові витрати за курс з поглибленого вивчення в коледжі української мови та біології сина ОСОБА_3 - 1100 грн. 00 коп. та послуги репетитора з математики за навчання сина ОСОБА_3 4650 грн., а всього 5750 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКППП НОМЕР_2 додаткові витрати, пов'язані з хворобою та лікуванням сина ОСОБА_3 в розмірі 12 875 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач працює, отримує заробітну плату, доказів щодо інших аліментних зобов'язань суду не надано. Судом не встановлені обставини, передбачені законодавством щодо звільнення відповідача від сплати аліментів та додаткових витрат на утримання сина.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_2 - адвокат Гавриш Б.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 понесених додаткових витрат на утримання дитини та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 понесених додаткових витрат на утримання дитини. Судові витрати та витрати на правничу допомогу стягнути з позивача ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява не містить належні обґрунтовані докази необхідності у поглибленому вивченні ОСОБА_3 української мови та біології.
Зазначає, що ОСОБА_3 навчається за спеціальністю «Лікувальна справа», а тому позивачем не доведено, що за обраною спеціальністю ОСОБА_3 потребує додаткових поглиблених знань у галузі математики.
Обрання навчального закладу відбулося без погодження з відповідачем, позивач одноособово обрала навчальний заклад без урахування майнових можливостей відповідача та не беручи до уваги можливостей альтернативних навчальних закладів.
Позивачем не доведено, що обраний заклад навчання максимально відповідає здібностям та бажанням дитини.
Вказує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що з відповідачем було узгоджено питання щодо залучення репетиторів для розвитку дитини, тобто місце навчання, кількість та спеціалізацію репетиторів, зазначене позивачем було було обрано на власний розсуд, без погодження з відповідачем.
Саме позивач зобов'язана довести необхідність у понесенні додаткових витрат на здійснення медичних обстежень, навчання та оплату репетиторів.
Звертає увагу суду, що на учасника справи не можуть бути покладені витрати, які не були об'єктивно необхідні та важливі. Обовязок доведення необхідності понесення додаткових витрат покладається на сторону, яка заявила вимогу про компенсацію понесених витрат, позивач не довела належним чином обов'язковість та невідворотність необхідності понесення відповідних витрат.
Позиція інших учасників справи
29.10.2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гавриша Богдана Вадимовича у якому ОСОБА_1 просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гавриша Б.В., а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ольховського В.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2023 року шлюб, укладений 24 листопада 2007 року, зареєстрований у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, за актовим записом № 2264, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я та за направленням лікаря-педіатра сину ОСОБА_3 було проведено ряд діагностувань та призначено лікування, зокрема:
Відповідно до довідки, виданої ПП «Центр Магнітно-резонансної томографії» 15 вересня 2024 року проведено обстеження МРТ, ШВХ, ГВХ, ПКВХ вартістю 3300 грн.
Консультація лікаря-ендокринолога 09.11.2024 року - 570 грн.
Консультація лікаря ортопеда травматолога 21.10.2024 року - 530 грн.,
Консультація лікаря ортопеда травматолога 26.11.2024 року - 450 грн. та відповідно до наданих лікарем рекомендацій:
Заняття за методикою Євро - Спайн - 5000 грн.,
Послуги масажу лікувального - 3500 грн.,
Заняття ВКТ - 3600 грн.,
Устілки спортивні - 1400 грн.
Консультація лікаря - невролога 30.10.2024 року - 550 грн., та за рекомендацією лікаря проведено:
МРТ головного мозку + гіпофіз 01.11.2024 року - 2500 грн.
Комп'ютерна енцефалографія 01.11.2024 року - 590 грн.
Консультація в «Офтальмологічний центр «Іріс» - 08.11.2024 року - 550 грн.
Консультація лікаря-невролога 11.11.2024 року - 530 грн., та за рекомендацією лікаря проведено:
УЗД нирок, щитовидної залози, УЗД сечового міхура 14.11.2024 року - 820 грн.
Також, надавались послуги медичної допомоги 09.05.2024 року на 1860 грн.
Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахового молодшого бакалавра із спеціалізацією «Лікувальна справа» на базі 9 класів між Комунальним закладом освіти Полтавським базовим медичним фаховим коледжем Полтавської обласної ради та ОСОБА_1 оплата за навчання сина ОСОБА_3 за 2023-2024 навчальний рік становить 13800 грн., позивачкою сплачено дану суму, що підтверджуєтеся квитанціями: від 08.08.2023 - 6900 грн. 00 коп, та від 09.01.2024 року - 6900 грн. 00 коп., разом 13 800 грн. 00 коп.
Також за 2024 - 2025 навчальний рік відповідно до договору вартість навчання становить 17500 грн, позивачкою сплачено 09.08.2024 року - 8750 грн. за перший семестр, що становить половину оплати за цей навчальний рік. Другу половину, а саме 8750 грн. необхідно оплатити на підставі договору до 10 січня 2025 року. Крім того, оплату за 2025-2026 навчальний рік у розмірі 18900 грн. та за 2026-2027 н.р. в розмірі 20500 грн. необхідно вносити пропорційно батьками, тобто 18900 грн. : 2 = 9450 грн. та 20500 грн. : 2 = 10250 грн.
З вищевикладеного вбачається про обов'язок батька вносити половину оплати за навчання сина в коледжі, тобто стягненню з відповідача підлягає:
За 2023-2024 навчальний рік - 6900 грн.
За 2024-2025 навчальний рік - 8750 грн.
За 2025-2026 навчальний рік - 9450 грн.
За 2026-2027 навчальний рік - 10250 грн.
Крім того, відповідно до договору від 01 травня 2023 року позивачкою оплачено курс з поглибленого вивчення в коледжі української мови та біології за навчання сина ОСОБА_3 вартістю 2200 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо своєї дитини, з урахуванням потреби дитини в отриманні матеріальної допомоги та наявності у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991 (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у звязку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №183/1679/17 (провадження №61-21662св18), від 12.12.2019 у справі №756/4947/17-ц (провадження №61-47858св18), від 01.04.2020 у справі №521/16268/18 (провадження №61-20458св19), від 08.12.2021 у справі №607/12170/20 (провадження №61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 роз'яснено, що відповідно до ст.185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Згідно з п. а ч. 1 ст. 29 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН, ратифікованої 27.02.1991 та яка набула чинності для України 27.09.1991 держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні питання про стягнення додаткових витрат на дитину судом першої інстанції було правильно визначено правову природу витрат, щодо яких заявлено позовні вимоги, та досліджено всі істотні обставини, передбачені статтею 185 СК України, з урахуванням яких визначається участь матері, батька у додаткових витратах на дитину.
Враховуючи, що витрати ОСОБА_1 на навчання та плата за лікування сина ОСОБА_2 є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами та спрямовані на розвиток особи, розумових і фізичних здібностей дитини і ст. 185 СК України встановлює обов'язок того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача частини понесених додаткових витрат, що зумовлені особливою обставиною навчанням дитини та лікуванням сина ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових витрат ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.
В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалося.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити - без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гавриша Богдана Вадимовича - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 березня 2026 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль