Справа № 541/3877/25 Номер провадження 22-ц/814/1107/26Головуючий у 1-й інстанції Морозовська О. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
24 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Лобова О.А., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.
за участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Данильчук С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Данильчука Сергія Григорійовича на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року про забезпечення позову постановлену у складі головуючого судді Морозовської О.А., дата складання повного тексту ухвали не зазначена
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та його повернення,-
Зміст заяви
02.10.2025 року Крот В.Ю. та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та його повернення.
29 жовтня 2025 року представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Чернюк В.Д. подав до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області заяву про забезпечення цього позову, в якій просив: застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту з описом майна на наступне майно, яке наразі знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : бетонозмішувач моделі БП-180 оранжевого кольору; 27 м.куб газоблоку UDК 400 (вісім упаковок); 236 м.кв металочерепиці сірого кольору та заборонити відповідачам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або іншим особам зокрема матері відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) або будь - яким іншим особам, вчиняти дії по переховуванню згаданого майна та його відчуженню у будь - який спосіб.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року заяву представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Чернюк Віталія Дмитровича про забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та його повернення - задоволено.
Накладено арешт з описом майна на наступне майно, яке наразі знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : бетонозмішувач моделі БП-180 оранжевого кольору; 27 м.куб газоблоку UDК 400 (вісім упаковок); 236 м.кв металочерепиці сірого кольору та заборонити відповідачам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або іншим особам зокрема матері відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) або будь - яким іншим особам, вчиняти дії по переховуванню згаданого майна та його відчуженню у будь - який спосіб.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що відповідно до до п. 1, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, створить перешкоди у поновленні прав позивача, зробить неможливим ефективний захист прав через судову тяганину та значні витрати.
Заявник навів достатні підстави і надав належні докази вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, а тому наявна обґрунтована необхідність застосування зазначених заборон.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Данильчук С.Г.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі № 541/3877/25 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та його повернення, яка подана адвокатом Чернюк Віталієм Дмитровичем
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зазначає, що арешт на відміну від заборони відчуження спірного майна обмежує право на користування майном.
18.12.2025 року позивач за первісним позовом Крот В.Ю. надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Данильчука Сергія Григорійовича на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухавши ОСОБА_1 та її представника адвоката Данильчука С.Г., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.10.2025 року Крот В.Ю. та ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та його повернення.
29 жовтня 2025 року представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Чернюк В.Д. подав до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області заяву про забезпечення цього позову, в якій просив: застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту з описом майна на наступне майно, яке наразі знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : бетонозмішувач моделі БП-180 оранжевого кольору; 27 м.куб газоблоку UDК 400 (вісім упаковок); 236 м.кв металочерепиці сірого кольору та заборонити відповідачам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або іншим особам зокрема матері відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) або будь - яким іншим особам, вчиняти дії по переховуванню згаданого майна та його відчуженню у будь - який спосіб
Задовольняючи заяву представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Чернюк В.Д. про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що заявник навів достатні підстави і надав належні докази вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, оскільки між сторонами дійсно виник спір до вирішення якого, у разі не забезпечення позову, може бути порушено права заявникв (позивачів за позовом).
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним, з огляду на наступне.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та його повернення.
Тобто, предметом даного спору є визнання за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права власності на бетонозмішувач моделі БП-180 оранжевого кольору, вартістю 8800 грн; металочерепицю сірого кольору в кількості 221,25 м.кв, вартістю 74118,75 гривень та 14,4 м. куб газоблоку UDК 400 (вісім упаковок), вартістю 56016 гривень, які знаходяться в садибі за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 повернути перелічене майно позивачам на загальну суму 138834,75 грн.
З огляду на викладене є обґрунтовані підстави припускати, що подальше відчуження майна новим власником призведе до неможливості фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності зв'язку між заходами забезпечення і предметом позову та щодо відсутності порушеного права.
Колегія суддів зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не лише під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а визначений вид забезпечення, з урахуванням встановлених фактичних обставин у контексті цієї справи, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.
При вирішенні питання стосовно майна, що є єдиним житлом особи, судам необхідно враховувати принцип непорушності права приватної власності, проголошений статтею 41 Конституції України. Вказаний принцип закріплено також у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першому протоколі до неї, які визначають непорушність права власності та право особи на безперешкодне користування своїм майном.
Оскільки право на житло є непорушним, тому в даній справі, з урахуванням встановлених судом обставин щодо дій відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про необхідність накладення арешту на вказану квартиру, що узгоджується з вимогами законодавства та принципом непорушності права особи на житло.
Крім того, колегія суддів вказує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд першої інстанції при постановленні ухвали дав відповідну правову оцінку.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Данильчука Сергія Григорійовичазалишити без задоволення.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 березня 2026 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді О.А. Лобов
В.П. Пікуль