Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/152/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/1509/26 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
30.03.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 23 лютого 2026 року, в кримінальному провадженні, внесеного 13 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121010002073, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, якою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
З представлених матеріалів кримінального провадження вбачається, що за клопотанням слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 23 лютого 2026 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 квітня 2026 року.
Рішення слідчого судді мотивовано наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна та ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю застосування ОСОБА_7 інших менш суворих запобіжних заходів, які б забезпечували виконання ним процесуальних обов'язків та були достатніми для запобігання вказаним ризикам.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об'єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що його підзахисний перебуваючи на волі буде переховуватись від слідства та суду, впливати на свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також недоведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
З посиланням на норми кримінально процесуального закону захисник вказує, що слідчим суддею не взято до уваги про те, що підозрюваного ОСОБА_7 безпідставно затримано та порушено його право на захист.
При таких обставинах, захисник вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, було б цілком достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
В судове засідання апеляційного суду прокурор не з'явився, до канцелярії суду подав клопотання про розгляд апеляційної скарги адвоката без його участі, адвокат ОСОБА_8 надав до канцелярії суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі та копію наказу про припинення надання безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_7 , у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе згідно ч.4 ст.405 КПК України провести судове засідання без їх участі.
Заслухавши доповідача, думку захисника-адвоката ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та просили суд її задовольнити, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 задоволенню не підлягає за таких підстав.
З представлених матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час розслідування кримінального провадження внесеного 13 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121010002073, слідством встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
20 лютого 2026 року ОСОБА_7 затриманий в порядку ст.208 КПК України та 21 лютого 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Положеннями ст.183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, дає колегії суддів достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, колегія суддів, враховує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, який є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 може схиляти свідків у даному кримінальному провадженні до дачі завідомо неправдивих показів, що може привести до зміни їх показань або відмови від давання показань.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суворість можливого покарання, існує ризик того, що ОСОБА_7 буде переховуватись від органів досудового розслідування та без перешкод залишить місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Аналізуючи викладене в сукупності та доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду під час розгляду клопотання слідчого дійшов до правильного висновку, про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_7 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів враховує характеризуючи дані особи підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вищезазначеного злочину, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Заявлений в клопотанні слідчим та прокурором запобіжний захід відносно підозрюваного кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Колегія суддів апеляційного суду враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які мають великий суспільний інтерес та вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки у зв'язку із встановленням обґрунтованої підозри, доведеністю існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особи підозрюваного та конкретних обставин злочину, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , контроль за поведінкою підозрюваного шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим.
Вище зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти встановленим ризикам, зазначеним п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.182, 183, 184, 197, 309, 370 - 372, 376, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 23 лютого 2026 року в кримінальному провадженні № 12025121010002073 від 13 серпня 2025 року про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 20 квітня 2026 року - без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4