Справа № 346/5511/25
Провадження № 22-ц/4808/578/26
Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
01 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої (суддя-доповідач) Пнівчук О. В.,
суддів: Мальцевої Є. Є., Томин О. О.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 січня 2026 року, у складі судді Сольського В. В.,
У жовтні 2025 року представник ТОВ «ФК «Процент» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 10 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №765-656-1, відповідно до умов якого товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,50% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитодавець умови договору виконав та перерахував 3 000,00 грн на платіжну картку позичальника.
Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору в відповідача виникла заборгованість в розмірі 41 325,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 3 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 38 325,00 грн. Крім заборгованості за кредитним договором позивач також просив стягнути судові витрати, в тому числі, понесені на правову допомогу, в розмірі 10 000,00 грн.
Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 765-656-1 від 10 жовтня 2023 року в розмірі 26 775 грн з яких: 3 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 23 775 грн заборгованість за процентами. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» сплачений судовий збір у розмірі 1 569,50 грн та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ТОВ «ФК «Процент» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення в частині зменшення суми заборгованості, а також понесених судових витрат, скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вважає, що суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір нарахованих процентів з 38 325,00 грн до 23 775,00 грн за користування кредитом згідно кредитного договору та помилково застосував положення Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності після укладення кредитного договору. Зазначає, що відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону не поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів не продовжувався після набрання чинності цим Законом. Натомість, кредитний договір укладений до набуття чинності Законом № 3498-ІХ, зміни до нього не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), тому фіксована процентна ставка погоджена сторонами на дату укладення кредитного договору не змінюється протягом строку його дії.
Посилається на те, що Національний банк України у листі від 19.02.2024 року вих. № 14-0004/12907 надав роз'яснення про те, що денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Разом з тим, суд першої інстанції, на думку скаржника, помилково застосував обмеження денної ставки (1,5% та 1%), передбачені п. 17 Перехідних положень Закону № 3498-ІХ. Застосувавши новий закон до діючих правовідносин без факту пролонгації, суд порушив ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України щодо незворотності дії закону в часі.
Зазначає, що кредитний договір укладений між сторонами, є чинним, не визнаний недійсним, не встановлена судовими рішеннями його нікчемність чи неукладеність, і докази цього відповідачем не надані в суді першої інстанції. Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого розмір заборгованості складає 38 325,00 грн, не надав належних, допустимих та достатніх доказів на спростування його правильності.
Крім того, вважає, що суд необґрунтовано зменшив понесені витрати на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн до 5 000,00 грн, та судового збору за подання позовної заяви з 2422,40 грн до 1 569,50 грн. При цьому в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд вважав, що позивачем доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором внаслідок не повернення кредиту у встановлений договором строк. Разом з тим суд прийшов до висновку про необхідність перерахунку денної процентної ставки за даним кредитним договором враховуючи ч.5 ст.8 та п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами підлягає частковому задоволенню в розмірі 23 775 грн, а за основною сумою боргу - 3 000,00 грн.
Суд стягнув з відповідача на користь позивача 1 569,50 грн судового збору, пропорційно до заявлених позовних вимог. Враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Рішення суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позову у стягненні судом відсотків за кредитним договором, а також розподілу судових витрат. В іншій частині рішення не оскаржено, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 10 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №765-656-1 (а.с. 27-34).
Договір укладено шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором №846270, який відправлено 10.10.2023 о 16:12:19 та введено відповідачем 10.10.2023 о 16:12:44.
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн на строк 365 днів зі сплатою процентів в розмірі 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна ставка становить 1277,50 %) користування кредитом.
Факт надання кредиту позивачу підтверджується інформаційною довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» про успішно здійснений платіж 10.10.2023 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 грн згідно договору № 765-656-1 від 10.10.2023, інформацією АТ КБ «Приват банк» про належність вказаної картки ОСОБА_1 , а також випискою про рух коштів по його картковому рахунку за період з 10.10.2023 по 14.10.2023 (а. с. 46, 130-131).
Згідно наданого позивачем розрахунку, у зв'язку із порушеннями умов договору, у відповідача виникла заборгованість, сума якої становить 41 325 грн, з яких 3 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 325 грн - заборгованість за процентами за період з 10.10.2023 по 09.10.2024 (а.с. 47-65).
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Встановлено та не спростовано сторонами, що відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору щодо сплати тіла та процентів, внаслідок чого в нього виникла заборгованість.
Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Відповідно до п. 1.3 договору строк надання кредиту становить 365 днів з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У справі, що переглядається, кредитний договір № 765-656-1 укладено 10.10.2023, тобто, до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» та продовжив свою дію після набрання чинності цим Законом, а тому строк дії п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний договір.
Тому колегія погоджується з розрахунком заборгованості за процентами, що здійснив суд першої інстанції, в розмірі 23 775 грн, з яких
7 875 грн за період з 10.10.2023 до 23.12.2023 за ставкою 3,5 %;
9 000 грн за період з 24.12.2023 до 22.04.2024 за ставкою 2,5 %;
5 400 грн за період з 23.04.2024 до 20.08.2024 за ставкою 1,5 %;
1 500 грн за період з 21.08.2024 до 10.10.2024 за ставкою 1 %.
Сума заборгованості за процентами визначена з урахуванням чинних обмежень на максимальні ставки, встановлених законодавством.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначаються сторонами, а тому у спірних правовідносинах денна процентна ставка протягом періоду повинна становити 3,5 %. Так, суд правильно застосував положення цього Закону «Про споживче кредитування» у частині обмеження максимальної ставки процентів за споживчим кредитом, оскільки позовні вимоги стосувалися періодів нарахування процентів після набрання чинності законом відповідно до його перехідних положень.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за процентами є законним і обґрунтованим.
Аналогічно є безпідставним посилання скаржника на необґрунтоване зменшення судом понесених витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Відповідно до принципу пропорційності, встановленого ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню у розмірі, пропорційному до задоволеної частини позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, суд правильно зменшив суму судового збору з 2 422,40 грн до 1 569,50 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн, оскільки такий розмір витрат відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини, суд вважає, що рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. А тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: Є. Є. Мальцева
О. О.Томин