Справа № 344/8690/25
Провадження № 11-кп/4808/85/26
Категорія ч. 1 ст. 361-2 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
30 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглядаючи у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025090000000258 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року, якою закрито кримінальне провадження №12025090000000258 щодо обвинуваченої
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Верховина, Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої секретарем керівника ТОВ «Девелоперська компанія «Ковчег ГРУП», одруженої, раніше не судимої,
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, звільнивши її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року задоволено клопотання сторони захисту, на підставі ст. 48 КК України звільнено обвинувачену ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 361-2 КК України, та закрито кримінальне провадження №12025090000000258 щодо неї відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинила несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді заступника начальника відділу надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради, одержала доступ до інформаційної системи Єдиних та Державних реєстрів/автоматизованих систем для здійснення відповідних дій у межах повноважень, визначених законодавством, з ідентифікуючою ознакою доступу (логін) «if00oms1604».
Поряд з цим, у порушення вимог діючого законодавства заступник начальника відділу надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради ОСОБА_8 здійснила несанкціоноване розповсюдження інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що інформація, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, є інформацією з обмеженим доступом та охороняється законом, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та розуміючи, що отриману інформацію вона не збирається використовувати у своїй службовій діяльності, 08.05.2024 року о 09 год 32 хв, перебуваючи в адміністративному приміщенні Центру надання адміністративних послуг міста Івано-Франківська, за адресою: вул. Незалежності, 9 м. Івано-Франківськ, отримала із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, інформацію щодо земельної ділянки із кадастровим № 2610100000:08:007:0157, якою на праві приватної власності володіє ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка до Центру надання адміністративних послуг, з метою отримання послуг останнього згідно інформаційної довідки № 377568311 не зверталась та згоди на обробку її персональних даних не надавала.
Надалі, ОСОБА_8 , достеменно розуміючи, що інформація, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, є інформацією з обмеженим доступом та охороняється законом, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в державному реєстрі, перебуваючи у в адміністративному приміщенні Центру надання адміністративних послуг міста Івано-Франківська, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, 08.05.2024 року о 09 год 33 хвилин достовірно розуміючи, що отриману інформацію вона не збирається використовувати у своїй службовій діяльності, діючи умисно, сфотографувала на свій власний мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А52» (IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ) інформацію щодо земельної ділянки із кадастровим № 2610100000:08:007:0157 та використовуючи програмне забезпечення (додаток «Viber») для вказаного мобільного телефону, яке дозволяє обмінюватися текстовими повідомленнями та різноманітними файлами, зокрема графічними файлами та відеофайлами, надіслала із свого контактного номеру телефону НОМЕР_4 , на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31s» (IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ) з сім-картами мобільного зв'язку НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , який належить її чоловікові ОСОБА_11 , фотозображення даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки із кадастровим № 2610100000:08:007:0157, якою на праві приватної власності володіє ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто розповсюдила конфіденційну інформацію та інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав Власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , достеменно знаючи, що інформація, яка міститься в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, є інформацією з обмеженим доступом та охороняється законом, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, достовірно розуміючи, що отриману інформацію вона не збирається використовувати у своїй службовій діяльності, 13.05.2024 року о 13 год 43 хв, перебуваючи в адміністративному приміщенні Центру надання адміністративних послуг міста Івано-Франківська, за адресою: вул. Незалежності, 9 м. Івано-Франківськ, отримала із, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, інформацію щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яким на праві приватної власності володіють ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та які до Центру надання адміністративних послуг, з метою отримання послуг останніми згідно інформаційної довідки № 378238309 не звертались та згоди на обробку їх персональних даних не надавали.
Надалі, ОСОБА_8 , достеменно розуміючи, що інформація, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів Нерухомого майна щодо суб'єкта, є інформацією з обмеженим доступом та охороняється законом, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в державному реєстрі, перебуваючи у в адміністративному приміщенні Центру надання адміністративних послуг міста Івано-Франківська, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9 13.05.2024 року о 14 год 13 хв діючи умисно, сфотографувала на свій власний мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А52» (IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ) інформацію щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно розуміючи, що отриману інформацію вона не збирається використовувати у своїй службовій діяльності, та використовуючи програмне забезпечення (додаток «Viber») для вказаного мобільного телефону, яке дозволяє обмінюватися текстовими повідомленнями та різноманітними файлами, зокрема графічними файлами та відеофайлами, надіслала із свого контактного номеру телефону НОМЕР_4 , на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy М31s» (IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ) з сім-картами мобільного зв'язку НОМЕР_7 та НОМЕР_8 який належить її чоловікові ОСОБА_11 фотозображення даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , тобто розповсюдила інформацію, з обмеженим доступом, яка зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченої, вважає ухвалу суду незаконною і такою, що підлягає скасуванню з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.
Вказує, що судом першої інстанції не мотивовано в ухвалі про звільнення від кримінальної відповідальності обґрунтування, з посиланням на те, які саме зміни обстановки чи зміни в поведінці обвинуваченої ОСОБА_8 суд вважає достатніми, а також чому це призвело до втрати суспільної небезпечності.
Також суд першої інстанції неправильно встановив момент усунення обвинуваченої з посади.
Зазначає, що суд встановив, що обвинувачена ОСОБА_8 звільнена з посади до скерування обвинувального акта до суду. Проте, сторона обвинувачення надала докази, що обвинувачена продовжувала виконувати обов'язки та працювати на посаді до повідомлення про підозру, фактичне припинення трудових відносин відбулося після встановлення факту кримінального правопорушення.
Отже, обставини, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, не були усунені на момент, визначений законом.
Таким чином, умова ст. 48 КК України щодо усунення таких обставин була неналежно підтверджена судом.
Стверджує, що судом не встановлено наявності всіх обов'язкових умов для звільнення за ст. 48 КК України. Так, суд обмежився лише констатацією факту звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 з роботи, але при цьому не з'ясував: чи була щирість каяття підтверджена об'єктивними доказами; чи було здійснено активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
В доповненні до апеляційної скарги прокурор просить ухвалу суду, якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 361-2 КК України на підставі ст. 48 КК України скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції визнав «зміною обстановки» обставину звільнення ОСОБА_8 із займаної посади заступника начальника відділу надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради.
Водночас суд не врахував, що звільнення ОСОБА_8 відбулося після вручення їй повідомлення про підозру, тобто вже в межах кримінального переслідування.
Таким чином, зазначене звільнення: не має об'єктивного характеру; є наслідком притягнення особи до кримінальної відповідальності; не може розцінюватися як самостійна зміна обстановки у розумінні ст. 48 КК України.
Фактично суд ототожнив процесуальні наслідки викриття кримінального правопорушення зі зміною обстановки, що суперечить правовій природі інституту звільнення від кримінальної відповідальності.
Також звертає увагу, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, яке охоплює два самостійні епізоди незаконного розповсюдження інформації з обмеженим доступом, вчинені у різні дні.
Наявність двох епізодів свідчить про неодноразовість протиправної поведінки обвинуваченої ОСОБА_8 .
Це, в свою чергу, свідчить про те, що суд першої інстанції не вправі був застосовувати положення ст. 48 КК України. Оскільки диспозиція цієї статті викладена таким чином, що її можна застосовувати тільки у випадку, коли особа вперше вчинила кримінальне правопорушення.
З огляду на це, ухвала суду підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити;
- обвинувачена ОСОБА_16 та її захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що її необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не дотримався вказаних вимог закону.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За приписами ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
За змістом ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Таким чином, під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об?єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому. Фактами об?єктивної зміни зовнішньої обстановки, яка оточує винного, можуть визнаватися, зокрема: зміна постійного місця проживання і розірвання зв?язків з «кримінальним» оточенням; тяжка хвороба або нещасний випадок, внаслідок чого особа стала інвалідом тощо.
Також, при вирішенні питання про можливість застосування вимог ст. 48 КК України слід враховувати правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 17.04.2025 року в справі №695/1780/24.
Зокрема, ст. 48 КК України передбачено дві окремі самостійні підстави до звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки - коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Втратою діянням суспільно небезпечного характеру є або повна втрата ним суспільної небезпечності, або втрата її в такій мірі, за якої діяння через малозначність не може бути визнане судом кримінальним правопорушенням, оскільки воно не заподіяло і не здатне заподіяти істотну шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам (ч.2 ст.11 КК України). Як правило, для кримінальних правопорушень із формальним складом заподіяння істотної шкоди законодавець пов?язує із самим фактом їх вчинення.
Така втрата може мати місце насамперед унаслідок швидких змін у тих чи інших сферах життя суспільства, за яких законодавець не встигає відповідним чином змінити ознаки складу кримінального правопорушення, ухвалити рішення про його декриміналізацію, за умови, що діяння, яке є суспільно небезпечним у момент його вчинення, може втратити цю властивість через зміни, що сталися у суспільстві, державі тощо.
Приписи ст. 48 КК України можуть застосовуватися і в разі, якщо після вчинення кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що внаслідок цього особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що об?єктивно унеможливлюють вчинення цією особою нового кримінального правопорушення. Встановлення такої обстановки має значення для оцінювання її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час кримінального провадження і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь.
Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції наведених норм матеріального права та практики Верховного Суду не врахував та необґрунтовано дійшов висновків про наявність підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ст. 48 КК України.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.
Суд першої інстанції встановив, що змінилася обстановка, внаслідок чого обвинувачена ОСОБА_8 перестала бути суспільно небезпечною, та щодо ОСОБА_8 можуть бути застосовані норми ст. 48 КК України.
Суд першої інстанції, виходячи з даних, які є в матеріалах кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення працюючи на посаді заступника начальника відділу надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради, маючи доступ до інформаційної системи Єдиних та Державних реєстрів/автоматизованих систем для здійснення відповідних дій у межах повноважень, визначених законодавством.
Однак, відповідно до розпорядження міського голови від 05.03.2025 року № 202-с, ОСОБА_8 10.04.2025 року звільнено із займаної посади за угодою сторін.
Суд першої інстанції також звернув увагу, що ОСОБА_8 щиро покаялась, до кримінальної відповідальності притягається вперше.
Колегія суддів вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини є пом'якшуючими обставинами, але неможливо визнати такими, що підтверджують зміну обстановки.
Суд апеляційної інстанції вважає непереконливими висновки суду про зміну обстановки, внаслідок чого обвинувачена ОСОБА_8 перестала бути суспільно небезпечною.
Суд першої інстанції не встановив, у чому саме полягала зміна обстановки, яка призвела до того, що вчинене ОСОБА_8 діяння перестало бути суспільно небезпечним, або вона перестала бути суспільно небезпечним.
Також, суд встановив, що ОСОБА_8 вчинила два епізоди злочинної діяльності, але не звернув увагу на те, що особу можливо звільнити тільки у разі вчинення кримінального правопорушення вперше.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що через порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотними (п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України), та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України), у сукупності, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. А тому, при новому розгляді місцевому суду належить з'ясувати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження, у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненням прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття кримінального провадження №12025090000000258 щодо неї за ч. 1 ст. 361-2 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5