Провадження № 22-ц/803/3492/26 Справа № 534/706/25 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
31 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, третя особа - в.о. завідуючої Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області, державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори Мигаль Ольга Олегівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 грудня 2025 року,-
20.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, третя особа - в.о. завідуючої Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області, державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори Мигаль Ольга Олегівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В якому просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у три місяці.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 грудня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у позові до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, третя особа - в.о. завідуючої Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області, державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори Мигаль Ольга Олегівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
23.12.2025 рокувід ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 грудня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що у ситуації воєнного стану, переміщення державних органів та непрацюючих нотаріальних контор суд мав оцінювати причини пропуску строку в контексті реальних обставин, а не формально.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.69-70).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Остання залишила заповіт на ім'я ОСОБА_1 .
Постановою від 07.03.2025 року в.о. завідуючої Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області, державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Мигаль О.О., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що спадкоємець ОСОБА_1 заяву в нотаріальну контору в установлений законом строк не подав та на момент її смерті зареєстрований за однією адресою із померлою не був, тобто пропустив строк для прийняття спадщини (а.с.9).
Посилаючись на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як у позовній заяві так і під час розгляду справи, вказував, що він неодноразово звертався до нотаріусів з приводу подачі заяви про прийняття спадщини, але йому усно відмовляли.
Зазначені доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку звернення для подачі заяви про прийняття спадщини, на думку суду, не пов'язані з об'єктивними, непереборними труднощами для вчинення відповідних дій ОСОБА_1 , а тому не можуть вважатися поважними причинами, такими, що дійсно утруднили або завадили позивачеві протягом визначеного законодавством строку звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню.
З такими висновками не може погодитись колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Спадкоємець набуває спадщину лише за умови її прийняття в порядку та строки, визначені цивільним законодавством. Тобто особа має здійснити належне їй право на спадкування, що узгоджується з положенням ч. 1 ст. 12 ЦК. За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК).
Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Установлення строку здійснення права на спадкування зумовлено необхідністю забезпечення стабільності та упорядкованості цивільних правовідносин. У позитивному правовідношенні факт прийняття спадщини у передбачений законом строк установлюється нотаріусом. За відсутності доказів цієї обставини (відсутність поданої заяви про прийняття спадщини, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини) нотаріус виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тож за певних умов спадкоємцю надається правова можливість прийняти спадщину на підставі рішення суду і після спливу строків, установлених у ст. 1270 ЦК. Важливо врахувати, що рішення суду в цьому разі не замінює заяви про прийняття спадщини, яку спадкоємець має подати нотаріусу протягом строку, встановленого судом. При цьому закон не передбачає повторного звернення спадкоємця до суду з подібним позовом. Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини у строк, визначений йому судом, позов про надання додаткового строку повторно задоволенню не підлягає, незважаючи на ті обставини, що перешкоджали спадкоємцеві здійснити своє право. Такий підхід зумовлений необхідністю забезпечення прав тих спадкоємців, які вчасно прийняли спадщину, та узгоджується з практикою ВС (постанови від 20.02.2024 р., справа № 279/3762/23, провадження № 61-15330св23, від 10.08.2022 р., справа № 182/4322/15-ц, провадження № 61-13997св21).
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, а також підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 50).
Дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об'єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Апеляційний суд вік, як важливу причину врахував той факт, що нотаріуси Полтавської області відмовляли позивачу, який своєчасно звернувся, у оформленні спадщину у Донецькій області. За таких обставин, позивач порушив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини не з власної вини.
Тож зважаючи на зазначені обставини колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 грудня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, третя особа - в.о. завідуючої Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області, державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори Мигаль Ольга Олегівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщинизадовольнити.
Надати ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяця, з дня ухвалення цього рішення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 31.03.2026 року.
Судді: