Провадження № 22-ц/803/3130/26 Справа № 213/2242/25 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
31 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.А.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи- Галузевий державний архів Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Алексєєвим О.В. в м. Кривому Розі (дата складання повного судового рішення 22.10.2025),
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою. Посилалась на ті підстави, що вона є дружиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В червні 2022 року ОСОБА_4 був призваний та проходив службу у військовій частині (далі- ВЧ) НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 зник безвісти під час виконання бойового завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації поблизу н.п. Зайцеве Бахмутського району Донецької області. Заяву обґрунтовано необхідністю отримання свідоцтва про смерть чоловіка та оформлення документів для отримання пільг і грошової допомоги, які підлягають виплаті сім'ї загиблого військовослужбовця. Після згаданих подій пройшло більше 2 років, її чоловік до військової частини чи до місця свого проживання не повернувся, засобами зв'язку про своє місце знаходження не повідомив, тому просила задовольнити вимоги.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що населений пункт, біля якого зник без вісти чоловік заявниці - с. Зайцеве Бахмутської міської територіальної громади, Бахмутського району Донецької області відноситься, як до Переліку територій активних бойових дій, так і до Переліку тимчасово окупованих РФ території України, відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, тому суд виснував, що звернення заявниці до суду із заявою про визнання особи померлою є передчасним і виключає можливість визнання особи померлою в порядку ч. 2 ст. 46 ЦК України у взаєморозумінні із висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22. У зв'язку з цим, і похідні вимоги заяви щодо дати смерті, місця смерті та обставин загибелі суд також не задовольнив.
Заявниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та ухвалити нове по суті заявлених вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Вважає, що надані суду докази вказують на наявність підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим, оскільки матеріали справи дають можливість встановити факт його смерті.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 просила рішення суду як законне і обґрунтоване залишити без змін, скаргу - без задоволення.
Переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 14 жовтня 2005 року.
Солдат ОСОБА_4 відповідно до витягу з наказу №4 від 16 червня 2022 року з 16 червня 2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 за №662 від 25 серпня 2022 року, солдат ОСОБА_4 з 11 серпня 2022 року по 25 серпня 2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Підстава: бойове розпорядження оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №465 дск/ОТУ від 09 серпня 2022 року.
Відповідно до витягу з наказу від 14 вересня 2022 року №160/АГД було проведено службове розслідування за фактом з'ясування обставин зниклого безвісти військовослужбовця прикомандированого до військової частини НОМЕР_2 радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдата ОСОБА_4 при виконанні бойового завдання 07 вересня 2022 року.
Згідно з Актом службового розслідування №63 від 16 вересня 2022 року 07 вересня 2022 року о 12.00 годині відбулись штурмові дії противником під гримкою мінометів та артилерії н.п. Зайцеве в напрямку Горлівки на РОП5322. Після бою о 17.00 год. під час перевірки наявності особового складу з'ясувалось, що солдат ОСОБА_4 , який протягом бою знаходився на позиціях, зник безвісти. Комісія запропонувала військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 вважати таким, що зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях в районі ведення бойових дій та забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі ведення бойових дій, інформація про місце перебування (місцезнаходження) якого наразі невідомо, а також відсутні відомості щодо його загибелі (смерті) або знаходження у полоні.
Як видно із сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 № 7/3815/17 від 21 вересня 2022 року, заявницю повідомлено про те, що її чоловік солдат ОСОБА_4 , радіотелефоніст 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у бою за нашу Батьківщину в районі н.п. Зайцеве з напрямку м. Горлівки Донецької області зі сторони збройних сил Російської Федерації зник безвісті 07 вересня 2022 року під час виконання бойових завдань в районі виконання завдань за призначенням.
24 жовтня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження №12022041740000236 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з ЄРДР.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 03 липня 2023 року, ОСОБА_4 має статус особи зниклої безвісти з 29 червня 2023 року.
Відповідно до Архівного витягу Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України, в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині),
АДРЕСА_1 від 05 жовтня 2022 року №126 значиться: «7. Солдата ОСОБА_4 , радіотелефоніста …взводу … стрілецька рота, наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (по особовому складу) від 01 жовтня 2022 року №176РС, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб. До повернення військовослужбовців у військову частину або до набрання чинності рішення суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими) у розпорядженні Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та утримувати (так в документах) у списках військової частини, 05 жовтня 2022 року виключити з усіх видів забезпечення (крім виплат), виплати здійснювати членам сім'ї. Підстава: витяг з наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (по особовому складу) від 01 жовтня 2022 року № НОМЕР_3 ОСОБА_6 військової частини НОМЕР_1 підполковник (печатка, підпис) ОСОБА_7 ».
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанову Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22 (провадження № 61-14338св23)).
Заявниця ОСОБА_1 у заяві про оголошення фізичної особи померлою, посилалась на матеріали службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 по факту зникнення безвісти військовослужбовця солдата ОСОБА_4 . В реєстрі оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, солдат ОСОБА_4 не значиться.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.12.2024 р. по справі № 755/11021/22 зауважила, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»:
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно, бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії).
Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.
Велика Палата Верховного Суду у винесеній постанові від 11.12.2024 по справі № 755/11021/22 зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи.
Оголошення фізичної особи померлою пов'язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов'язань, пов'язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов'язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім'ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов'язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов'язані із зобов'язаннями.
Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив'язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.
Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).
У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.
Як слідує зі змісту Наказу № 309, чинного на той час, бойові дії на території с.м.т. Зайцеве Бахмутського району, Донецької області, розпочались 24.02.2022 та завершені 05.10.2022. З 06.10.2022 дана територія є тимчасово окупованою російською федерацією територія України.
Тому, посилання представників ІНФОРМАЦІЯ_5 та Міністерства оборони України на необхідність очікувати спливу шести місяців після завершення воєнного стану, запровадженого на території України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р за № 64/22, введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України», для виникнення правових підстав для подання до суду заяви про визнання солдата ОСОБА_4 померлим, та відповідні висновки суду першої інстанції є неспроможними.
У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
На цьому також наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання виплат передбачених законодавством, оформлення спадщини.
Крім того, суд звертає увагу на те, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з'являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів.
Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Крім того, колегія суддів звертає увагу заявниці на те, що положеннями ст. 430 ЦПК України рішення суду про оголошення фізичної особи померлою не віднесено до переліку судових рішень, які підлягають негайному виконанню.
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Оголосити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ; паспорт НОМЕР_5 , виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 28 травня 2003 року, військовослужбовець, солдат, радіотелефоніст військової частини НОМЕР_1 ) померлим (загиблим) у селищі Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області, під час проходження військової служби, під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаної із захистом Батьківщини та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території селища Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області. За обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії з боку збройних сил російської федерації проти України. Місце народження - м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.
Головуючий суддя
Судді