Справа № 761/11733/26
Провадження № 1-кс/761/8128/2026
31 березня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12026105100000400, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, -
27 березня 2026 року (здано на пошту 25 березня 2026 року) прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12026105100000400, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
До початку судового розгляду прокурор ОСОБА_3 до початку судового розгляду звернувся до суду з заявою, в якій просив повернути його клопотання про арешт майна на доопрацювання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, а також враховуючи позицію прокурора ОСОБА_3 , слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до положення ст. 131 КПК України одним із заходів кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості, є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, зокрема принцип диспозитивності.
У свою чергу, згідно зі ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. При цьому, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За таких обставин, з огляду на те, що прокурором ОСОБА_3 подано до суду заяву, в якій він просив повернути йому на доопрацювання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12026105100000400, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, слідчий суддя, виходячи з того, що він наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, приходить до висновку про необхідність повернення такого клопотання особі, яка його подала.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 26, 131, 170, 309, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12026105100000400, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України - повернути особі, яка його подала.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_4