Справа №760/7766/26
1-кс/760/4129/26
30 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника слідчого відділення ВП-2 Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянину України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 62024100130001128 від 17.05.2024, -
Виходячи із змісту поданого клопотання, під час дії воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.01.2024, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на нез'явлення на службу з відпустки з метою ухилення від військової служби.
Так, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу командування, в умовах воєнного стану, 15.01.2024 о 09 год. 00 хв. не з'явився з щорічної основної відпустки у військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалася у АДРЕСА_2 , яку проводив за межами території України, а саме у місті Варшава Республіка Польща, після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби, та станом на 15.01.2024, не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , інших органів військового управління та правоохоронних органів, у військову частину НОМЕР_1 не повернувся.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у дезертирстві, тобто нез'явленні на службу з відпустки з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
24.02.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, для чого повідомлення про підозру та повістки про виклик на 27, 28 лютого та 01 березня 2026 року на 10 год. 00 хв. до ВП № 2 Солом'янського УП ГУНП у м. Києві були опубліковані на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, а також направлені поштовим відправленням за місцем реєстрації підозрюваного та за місцем проживання його батьків. Крім того, 24.02.2026 повідомлення про підозру та повістки про виклик на 02, 03 та 04 березня 2026 року на 10 год. 00 хв. до Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону були скеровані для опублікування в газеті «Урядовий кур'єр», що є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
27,28 лютого та 01 березня 2026 року ОСОБА_7 за викликом до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до отриманих даних Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України 09.01.2024 підозрюваний виїхав за межі України через прикордонний пункт «Угринів» та до теперішнього часу не повернувся.
10.03.2026 постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.
Оцінивши доводи клопотання, матеріали, долучені на їх підтвердження, та вислухавши думки учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Насамперед, слідчий суддя виходить із того, що на цій стадії кримінального провадження не вирішується питання доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення у розумінні, необхідному для ухвалення обвинувального вироку. Предметом судового контролю є наявність обґрунтованої підозри, встановлення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та перевірка того, чи здатні більш м'які запобіжні заходи запобігти таким ризикам.
Повідомлена ОСОБА_7 підозра на цій стадії є обґрунтованою та підтверджується сукупністю зібраних даних, зокрема даними матеріалів службового розслідування щодо факту нез'явлення підозрюваного до місця служби після закінчення відпустки, даними допиту свідка ОСОБА_8 , даними допиту свідка ОСОБА_9 , даними допиту свідка ОСОБА_10 , а також іншими даними матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, які відображають проходження підозрюваним військової служби, його обов'язок прибути до військової частини у визначений час, відсутність поважних причин неприбуття та тривале неповернення до місця служби після завершення відпустки.
Окремо слідчий суддя враховує, що дані про перетин державного кордону підозрюваним 09.01.2024 через пункт пропуску «Угринів» та відсутність відомостей про його повернення в Україну узгоджуються з викладеною у клопотанні фабулою підозри, а також із даними про нез'явлення до військової частини 15.01.2024 після закінчення щорічної основної відпустки. Вказана сукупність даних на цьому етапі є достатньою для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні саме того кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.
У даному кримінальному провадженні доведеним є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від органу досудового розслідування та суду. Цей ризик підтверджується даними про те, що підозрюваний після завершення відпустки 15.01.2024 до військової частини не прибув, до інших органів військового управління та правоохоронних органів не звернувся, 09.01.2024 виїхав за межі України та не повернувся, після належного повідомлення про підозру і виклики на допит 27, 28 лютого та 01 березня 2026 року за викликами не з'явився, причин неявки не повідомив, а також оголошений у міжнародний розшук. Такі дані свідчать не про формальну, а про реальну та вже реалізовану модель ухилення від кримінального переслідування. При цьому слідчий суддя враховує і тяжкість покарання, яке загрожує особі у разі визнання її винуватою, а саме позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, що об'єктивно посилює спонукання особи уникати органів слідства та суду.
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків. Цей ризик підтверджується даними про те, що обґрунтованість підозри, серед іншого, базується на даних допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які обізнані з обставинами проходження підозрюваним військової служби, його неповернення з відпустки та іншими фактичними обставинами, що мають істотне значення для досудового розслідування. З огляду на характер служби, підпорядкованість та службові зв'язки, підозрюваному об'єктивно відомі особи, які можуть бути допитані або вже надавали показання у провадженні. Перебуваючи на волі та уникаючи контролю з боку держави, він матиме реальну можливість встановити з ними зв'язок, схиляти їх до зміни або спотворення показань, узгодження версій подій чи відмови від співпраці зі стороною обвинувачення. Такий ризик є особливо значущим з урахуванням того, що показання свідків підлягають безпосередній оцінці судом, а отже будь-який позапроцесуальний вплив на цих осіб здатний істотно ускладнити встановлення об'єктивної істини у справі.
Крім того, встановленим є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа. Цей ризик підтверджується даними про те, що з моменту нез'явлення до військової частини 15.01.2024 підозрюваний до місця проходження військової служби не повернувся, заходів до припинення протиправної поведінки не вжив, з органом досудового розслідування не контактує, на виклики не з'являється, а місцезнаходження його не встановлено. За таких умов безперервне невиконання обов'язку проходити військову службу в умовах воєнного стану свідчить про триваючий характер протиправної поведінки та про високий ступінь імовірності її подальшого продовження у разі неприменення найбільш суворого запобіжного заходу.
Разом з тим, слідчий суддя не бере до уваги загальні або абстрактні посилання як такі, що самі по собі не можуть бути підставою для застосування тримання під вартою. Однак у цьому випадку наведені прокурором ризики підтверджені не припущеннями, а конкретними даними: даними про виїзд підозрюваного за межі України і неповернення, даними про нез'явлення з відпустки до військової частини, даними про неявку за належно здійсненими викликами після повідомлення про підозру, даними про оголошення в міжнародний розшук, а також даними свідків, які мають значення для доведення обставин підозри.
Вирішуючи питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя виходить із вимог ч. 3 ст. 176 КПК України, згідно з якою запобіжний захід не може бути застосований, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких заходів не здатний запобігти доведеним ризикам.
Особисте зобов'язання у цьому випадку є очевидно недостатнім, оскільки такий запобіжний захід ґрунтується на добровільному виконанні підозрюваним покладених на нього обов'язків. Водночас наявні у провадженні дані свідчать про прямо протилежне: підозрюваний уже тривалий час не виконує ані військового обов'язку, ані процесуального обов'язку з'являтися за викликом, місце його перебування невідоме, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що він виконуватиме обов'язки в межах більш м'якого заходу.
Особиста порука не може бути застосована, оскільки матеріали провадження не містять даних про осіб, які звернулися б до суду із письмовим зобов'язанням поручитися за належну процесуальну поведінку підозрюваного, а характер установлених ризиків свідчить, що навіть наявність формальної поруки не усунула б уже реалізоване переховування від слідства.
Домашній арешт також не може бути ефективним у цій ситуації, оскільки за змістом ст. 181 КПК України він передбачає заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби та контроль за виконанням такого обмеження за місцем проживання особи. Однак у даному випадку місцезнаходження підозрюваного не встановлено, він перебуває поза межами досяжності органів державної влади України, а відтак виконання такого запобіжного заходу є фактично неможливим. Домашній арешт за відсутності встановленого місця перебування особи перетворився б на процесуальну фікцію, а не на реальний інструмент запобігання ризикам.
Щодо застави, слідчий суддя враховує, що за загальним правилом ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Водночас відповідно до ст. 182 КПК України застава має на меті забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а її розмір повинен гарантувати належну процесуальну поведінку особи.
У цьому провадженні слідчий суддя приходить до висновку, що визначення застави є недоцільним та не відповідатиме меті запобіжного заходу. Такий висновок зумовлений тим, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, фактично перебуває поза межами України, вже тривалий час ухиляється як від проходження військової служби, так і від участі у кримінальному провадженні, а тому навіть теоретичне внесення застави не усуне встановлених ризиків і не гарантуватиме його явки, припинення переховування, відсутності незаконного впливу на свідків та припинення триваючої протиправної поведінки. Окрім того, чинна редакція абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України прямо передбачає, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається, а абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану надає слідчому судді право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 408 КК України.
Слідчий суддя також враховує положення ч. 6 ст. 193 КПК України, відповідно до яких клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути розглянуте за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук. Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Саме тому обрання запобіжного заходу за відсутності ОСОБА_7 за наявних обставин є процесуально допустимим.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
За таких обставин, враховуючи характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, встановлені та доведені ризики, а також фактичну неможливість забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного шляхом застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню, а щодо ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після виявлення місця знаходження ОСОБА_7 затримати останнього та доставити до Солом'янського районного суду м. Києва для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1