Справа №761/33874/25
2/760/1863/26
(заочне)
30 березня 2026 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Фіцай О.Л.
за участю секретаря Скомаровської О.О.
розглянув у судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В серпні 2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 841,31 грн.
Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року матеріали позовної заяви передані до Солом'янського районного суду м. Києва за підсудністю.
Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначив, що Відповідач порушила умови кредитного договору № 19.10.2024-100002027 від 19.10.2024 року, не повернула суму кредиту та не сплатила нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та неустойку, у зв'язку з чим за нею рахується заборгованість в загальному розмірі 29841,30 грн, з яких: 10 991,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 859,45 грн. - заборгованість за процентами; 820,62 грн. - комісія; 5 170,00 грн. - неустойка.
На момент подачі позову заборгованість не погашена, а тому Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість в судовому порядку.
18.12.2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Фіцай О.Л.
31.12.2025 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
У судове засідання сторони не з'явилися.
В судовому засіданні завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Сторін із частковим задоволенням позовних вимог та постановленням заочного рішення на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 19.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти)
№ 19.10.2024-100002027, згідно умов якого Відповідач отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн на умовах платності та строковості, строком на 140 днів з дати надання кредиту.
Згідно з умовами договору: процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредитування; комісія за надання кредиту - 15% від суми кредиту (1 650,00 грн); неустойка - 110,00 грн за кожен день невиконання зобов'язання.
Кредитні кошти у розмірі 11 000,00 грн перераховано на рахунок Відповідача 19.10.2024 року, що підтверджується квитанцією про видачу коштів.
Договір підписаний Відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором. Позичальник пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Згідно з умовами договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Всупереч умовам договору, Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, припинила повертати наданий їй кредит, у зв'язку з чим станом на дату подання позову за нею рахується заборгованість у розмірі 29 841,30 грн, з яких: 10 991,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 859,45 грн. - заборгованість за процентами; 820,62 грн. - комісія; 5 170,00 грн. - неустойка, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, Відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
З матеріалів справи вбачається, що укладений Відповідачем договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти Відповідачу надані.
В свою чергу, Відповідач умови договору не виконує, погашення кредитної заборгованості не здійснює, в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості за неустойкою нарахована Відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за неустойкою в сумі 5 170,00 грн. задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі
2 422,40 грн. та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 29 841,31 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 24 671,30 грн., що становить 82,67 % від ціни позову, отже з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 002,60 грн, що складає 82,67 % від 2 422,40 грн.
Доказів, які б спростовували розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за кредитним договором, суду не надано.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем умов укладеного кредитного договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, і з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 24 671,30 гривень.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 002,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 11, 205, 207, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 1046, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 19.10.2024-100002027 від 19.10.2024 року в розмірі 24 671,30 гривень.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 002,60 гривень.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
5. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса:
АДРЕСА_1 .
Суддя: О.Л.Фіцай