Справа № 758/18105/25
3/758/1219/26
Категорія 156
31 березня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
04 листопада 2025 року о 13 годині 50 хвилин в місті Києві по провулку Кузьми Скрябіна (Бестужева), 17, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Daewoo», «Lanos», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у закладі охорони здоров'я, у чергового лікаря-нарколога, у встановленому законом порядку відмовився.
У судові засідання, призначені на 05 січня 2026 року, 30 січня 2026 року, 10 лютого 2026 року, 13 березня 2026 року та 31 березня 2026 року ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило. Про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.
У судове засідання з'явився захисник ОСОБА_1 - Пальчик М.О. та надав клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначив, що з відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції вбачається: на 2 хв. 45 сек. відеозапису працівник патрульної поліції повідомляє, що ОСОБА_1 в разі відмови матиме 2 години на самостійне проходження огляду на стан сп?яніння; на 8 хв. 25 сек. поліцейський запитує ОСОБА_1 чи згоден останній на проведення огляду та не дочекавшись відповіді інший поліцейський починає здійснювати поверхневий огляд ОСОБА_1 , чим на думку сторони захисту вчиняє додатковий психологічний тиск на останнього; на 24 хв. працівник поліції звертаючись до ОСОБА_1 стверджує, що останній відмовляється їхати до лікаря та не дочекавшись відповіді, повідомляє, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про відмову від проходження відповідного огляду. Отже, ОСОБА_1 спочатку введено в оману щодо можливості самостійного проходження огляду на стан сп?яніння, хоча відповідний огляд, згідно положень відповідної Інструкції, проводитися тільки у присутності працівників патрульної поліції.
Після чого, щодо ОСОБА_1 вчинено психологічний тиск (поверхнева перевірка).
Працівником патрульної поліції здійснено висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп?яніння, не дочекавшись будь-якої відповіді від нього.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов?язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на вищевикладене, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні протиправні дії, передбачені п. 2.5 ПДР України та як наслідок, частиною першою статті 130 КУпАП. Просив провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС.
Пункт 3 зазначеного Порядку передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), так і лікарем закладу охорони здоров'я.
Проте Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп'яніння.
Пунктом 12 розділу ІІ даної Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пункт 4 розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п. 3 розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп'яніння.
При цьому, відповідно до положень п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.
Із пунктів 16, 17, 18, 19, 22 розділу ІІІ Інструкції слідує, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп'яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов'язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп'яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов'язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки саме наркотичного сп'яніння, передбачені п. 4 Розділу І Інструкції (виражене тремтіння кінцівок пальців рук, неприродна блідість обличчя, надто звужені зіниці, які не реагують на світло), які поліцейський спостерігав в особи, тому останній був зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння саме в закладі охорони здоров'я. Таким чином, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив вимоги п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:
- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №503159 від 04 листопада 2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені ознаки наркотичного сп'яніння водія ОСОБА_1 , передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735;
- відеозаписом долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що на 01:10 працівники патрульної поліції підійшли до ОСОБА_1 та кажуть, що він став на повороті, а ОСОБА_1 відповідає: « А де на повороті я став?». Після цього працівник поліції ще раз каже, що ОСОБА_1 стоїть на повороті, стояти неможна, на що ОСОБА_1 спитав: «чому?», а поліцейський відповів, що це є порушенням ПДР. На 02:17 поліцейські запитують чи вживає ОСОБА_1 наркотичні речовини, на 02:18 ОСОБА_1 каже «поїду, якщо треба». Працівник патрульної поліції каже: «треба». На 02:46 працівник патрульної поліції каже, що ОСОБА_1 може відмовитись, але у нього «буде 2 години це пройти». На 08:03 працівник патрульної поліції ще раз каже, що пропонує проїхати до лікаря-нарколога. На 08:08 ОСОБА_1 каже, що «можем їхати, а куди?». Працівник патрульної поліції каже: «на лівий берег, Чорних Запорожців 20».
На 09:52 виявлено зіп-пакет з невідомою речовиною, і поліцейський ще раз каже: «ну що, їдем?». ОСОБА_1 каже: «їдем куди?». Поліцейський каже: «Здавати аналізи».
ОСОБА_1 каже: «Та не надо». На 23:56 поліцейський ще раз уточнює: «Кажете, що поїдете до лікаря? Не поїдете? Тоді буде складено протокол». На 24:07 працівник патрульної поліції роз'яснює права. На 47:43 ОСОБА_1 підписує протокол. Під час спілкування з працівниками поліції останній жодного разу не заперечив факту керування транспортним засобом.
Щодо твердження захисника ОСОБА_1 - Пальчика М.О. про те, що ОСОБА_1 введено в оману щодо самостійного проходження огляду на стан сп'яніння, суд зазначає, що та обставина, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 про можливість самостійно пройти огляд, жодним чином не вплинула на той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Так, на 02:46 працівник патрульної поліції каже, що ОСОБА_1 може відмовитись, але у нього «буде 2 години це пройти».
Однак указане твердження поліцейського жодним чином не вплинуло на волевиявлення ОСОБА_1 , який о 08:08 (через 5 хвилин) ще погоджується на проходження огляду, промовляючи: «можем їхати, а куди?» та лише о 09:52 після виявлення зіп-пакету з невідомою речовиною та питання поліцейського: «ну що, їдем? здавати аналізи», ОСОБА_1 каже: «Та не надо». Тобто, факт відмови від проходження огляду обумовлений іншими обставинами.
При цьому, ОСОБА_1 та його захисник мали можливість у встановлені законом строки оскаржити дії працівників поліції, вважаючи їх незаконними. Проте, як вбачається з матеріалів справи, даних про те, що такі дії працівників поліції ним оскаржувались та визнані незаконними, матеріали справи не містять.
Доводи захисника ОСОБА_1 - Пальчика М.О. про тиск поліцейських, судом не беруться до уваги, оскільки, зі змісту відеозаписів убачається, що працівники поліції чітко дотримувалися процедури, не примушували водія до жодних дій, а, навпаки, надали йому можливість пройти огляд у встановленому порядку, від чого він ухилився.
Характер поведінки ОСОБА_1 та манера його спілкування з працівниками поліції, що зафіксовано відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, спростовує доводи щодо наміру пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, а навпаки - підтверджує відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та пропонував пройти огляд, в закладі охорони здоров'я та зазначав, що він може і відмовитися. Зазначені дії поліцейського слід розцінювати, як намагання отримати хоч якусь відповідь від ОСОБА_1 . Враховуючи дії ОСОБА_1 поліцейським правильно оцінено його поведінку, як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Твердження захисника ОСОБА_1 - Пальчика М.О. про те, що здійснено висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп?яніння не дочекавшись будь-якої відповіді від нього спростовується відеозаписом долученим до матеріалів справи, відповідно до якого на 09:52 поліцейський ще раз каже: «ну що, їдем?» ОСОБА_1 каже: «їдем куди?» Поліцейський каже: «Здавати аналізи». ОСОБА_1 каже: «Та не надо».
З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги положення ст. 33 КУпАП, необхідним і достатнім убачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які повинні бути стягнуті із ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч.1 ст. 130, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП та ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження»,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Суддя О. О. Денисов