Справа № 752/4162/26
Провадження по справі № 1-кс/752/2276/26
іменем України
"20" березня 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України,-
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
встановив:
16 березня 2026 року засобами поштового зв'язку до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025100000000007 від 16.01.2025, яке 12.03.2026 вилучено під час обшуку транспортного засобу марки та моделі «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 ,VIN: НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
В судовому засіданні прокурор клопотання про арешт майна підтримав. Пояснив, що вилучені в ході обшуку транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію права власності та ключі від нього відповідають критеріям ст.98 КПК України та постановою слідчого визнані речовими доказами у вищезазначеному кримінальному провадженні. Просив задовольнити клопотання та накласти арешт на вказане у клопотанні майно з метою його збереження, як речового доказу.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування позиції захисник зазначив, що вилучені під час обшуку транспортний засіб, свідоцтво та ключі від нього не є знаряддям вчинення злочину та предметом кримінального правопорушення, не відповідають критеріям речових доказів згідно ст.98 КПК України. У постанові слідчого про визнання речовими доказами від 14.03.2026, слідчий не зазначив, яким саме критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, воно відповідає. Таких критеріїв не наведено й прокурором під час розгляду клопотання. Крім того, захисник зазначив, що вказаний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_6 , яка не має жодного відношення кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Власник майна та підозрюваний на виклик слідчого судді не з'явилися, причини неявки суду не повідомляли. Їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи прокурора, думку представника власника майна з приводу заявленого клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, зі змісту клопотання вбачається, що відділом розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025.
Процесуальне керівництво під час досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Київської міської прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, виник умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом надання військовозобов'язаним особам медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність захворювання, яке є підставою для визнання таких осіб непридатними або обмежено придатними до військової служби.
Так, указом Президента України ОСОБА_9 № 64/2022 від 24.02.2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 10 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена по даний час.
Відповідно до положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) .
Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено Наказом МОУ №402 від 14.08.2028 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.
Зокрема у ст. 15 Розділу визначено, що при синдромі залежності з активним вживанням та тяжкими, стійкими психічними розладами, внаслідок вживання психоактивних речовин F10-F19 (алкоголю, опіоїдів, канабіоїдів, седативних, снодійних, кокаїну, галюциногенів, летючих розчинників, наркотичних засобів та інших) особи можуть бути визнані такими, що непридатні до військової служби.
Вказані розлади встановлюються на підставі медичного обстеження та відповідно до критеріїв Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), зокрема за кодами F10-F19, які охоплюють психічні та поведінкові розлади, пов'язані з уживанням психоактивних речовин.
Згідно із зазначеним Розкладом хвороб, у разі встановлення у особи синдрому залежності або інших виражених психічних чи поведінкових порушень, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин, військово-лікарська комісія за результатами медичного огляду має право прийняти рішення про тимчасову непридатність або непридатність особи до військової служби залежно від ступеня тяжкості захворювання, клінічного перебігу, наявності ремісії та результатів медичного обстеження.
Таким чином, наявність у особи підтвердженого діагнозу, пов'язаного із синдромом залежності від психоактивних речовин, може бути підставою для визнання такої особи непридатною або тимчасово непридатною до військової служби відповідно до вимог законодавства України.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 , будучи засновником та керівником приватних закладів охорони здоров'я, що реалізовують медичну програму для людей з опіоїдною залежністю, яка передбачає контрольований прийом препаратів (метадон або бупренорфін) для зменшення потягу до вуличних наркотиків, запобігання передозуванням та стабілізації життя - замісна підтримувальна терапія, розробила план вчинення кримінального правопорушення та залучила до нього ОСОБА_5 й ОСОБА_8 .
Що найменш як з червня 2025 вони, шляхом надання підроблених довідок, виписок та іншої медичної документації, які використовувалися та надавалися до органів ТЦК та СП, а також медичних закладів для подальшого проходження ВЛК, здійснювали постановку осіб, які фактично не мають наркотичної залежності, на програму замісної підтримувальної терапії, як наркозалежних, що надавало можливість уникати такими особам мобілізації чи отримати безпідставну відстрочку, що призвело до зменшення мобілізаційного ресурсу, тим самим вони перешкоджали законній діяльності ЗСУ.
12 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2026 (справа № 752/4162/26) проведено обшук транспортного засобу марки та моделі «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено: свідоцтво про реєстрацію т.з. НОМЕР_3 ; ключі від ТЗ; транспортний засіб марки та моделі «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 12.03.2026 вилучені документи та транспортний засіб та ключі від нього визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025.
12 березня 2026 року у вищезазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.114-1 КК України, тобто в організації вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Прокурор вказує на те, що арешт вилучених в ході обшуку майна, речей та документів обумовлений необхідністю їх збереження як речових доказів.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
При вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Так, у клопотанні прокурор просить накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію автомобіля, ключі від нього та безпосередньо транспортний засіб «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , посилаючись на те, що майно відповідає ознакам речових доказів згідно із ст. 98 КПК України.
Між тим, постанова слідчого від 12.03.2026, якою вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, не містить обґрунтування того, яким саме ознакам ст. 98 КПК України вони відповідають, яке конкретно значення мають для кримінального провадження, та як саме вони будуть використані під час досудового розслідування.
Таких критеріїв не наведено й прокурором як у клопотанні про арешт майна, так і у судовому засіданні під час його розгляду.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке розслідується у даному провадженні, обставини його вчинення, зокрема й відсутність належного обґрунтування щодо відповідності вилучених документів, речей та майна критеріям речового доказу згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя вважає вимоги клопотання є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Відмовити прокурору відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025, а саме у арешті транспортного засобу марки та моделі «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , свідоцтві про його реєстрацію НОМЕР_3 та ключів від нього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1