Справа № 752/8163/26
Провадження № 2-з/752/66/26
31.03.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Ільніцької І.С.,
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ГОЛОСІЇВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу
до суду, разом із позовною заявою надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Діхтяренко Ольги Миколаївни про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що вона звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ГОЛОСІЇВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якому просить суд визнати недійсним розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №41474 від 04.09.2024 про передачу у приватну власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 04.09.2024 на підставі розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2024 №41474 на ім'я ОСОБА_2 ; визнати недійсним Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 27.09.2024 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О. за реєстровим №11335.
Квартира АДРЕСА_1 , щодо якої виник спір, була відчужена ОСОБА_2 фізичній особі - ОСОБА_3 .
Заявник стверджує, що ОСОБА_2 , маючи інформацію про іншу судову справу №752/8074/24 в якій учасники цієї справи також беруть участь, ввела в оману покупця - ОСОБА_3 , чим порушила пункти 6-7 оспорюваного Договору купівлі-продажу квартири, у зв'язку з чим такий договір підлягає визнанню недійсним.
Водночас, на день звернення до суду із позовом, спірна квартира під забороною/арештом не перебуває, що на думку позивача дає можливість ОСОБА_3 відчужити її на користь третіх осіб.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд встановив що 03.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ГОЛОСІЇВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (ЄДРПОУ: 37414262), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з такими позовними вимогами:
- визнати недійсним розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 41474 від 04.09.2024 про передачу у приватну власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 04.09.2024 на підставі розпорядження органу приватизації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2024 № 41474 на ім'я ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 27.09.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О. за реєстровим №11335.
Таким чином, одним з предметів спору у справі є правочин укладений з приводу квартири АДРЕСА_1 .
Суд, на підставі наданої разом із заявою про забезпечення позову копії Договору купівлі - продажу квартири від 27.09.2024 встановив, що власником квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 43 кв.м; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3006363480000) є відповідач - ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, враховуючи предмет позову, суд дійшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту наквартиру АДРЕСА_1 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав позивача у разі задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Враховуючи наведене, заява представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Діхтяренко Ольги Миколаївни про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно частини сьомої статті 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З врахуванням частини восьмої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень частини третьої статті 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Діхтяренко Ольги Миколаївни про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 43 кв.м; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3006363480000), яка належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі - продажу квартири посвідченого 27.09.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О. за реєстровим №11335.
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Боржник: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Суд роз'яснює, що у відповідності до частини четвертої статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: С.О. Чекулаєв