Справа № 727/2247/26
Провадження № 3/727/549/26
31 березня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Гавалешко П.С., розглянув справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Чернівецькій області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, мешканця АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 05.02.2026 о 21.56 год., у м. Чернівці, по вул. Небесної Сотні, 23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Тойота д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9А правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, адвокат Шалар І.В. надав до суду в його інтересах клопотання про закриття провадження по справі, в якому вказував на те, що протокол складено з порушенням процедури, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Молдиви, в силу мовного бар'єру не міг розуміти суті своїх прав і обов'язків, йому не забезпечено перекладача та не роз'яснено права передбачені ст.268 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 не роз'яснено право пройти обстеження у медичному закладі, оскільки останній не погоджувався з результатом проходження обстеження на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.
Згідно п.3 та п.4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованого в МЮ України 11.11.2015 року за №1413/27858: ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Жодної з цих ознак встановлено не було та в протоколі не наведено, як підставі здійснення огляду на стан алкогольного сп'яніння, і тому протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Згідно з ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, вважається недійсним.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов'язку проходити огляд на стан, зокрема алкогольного сп'яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані.
Матеріали справи не містять доказів використання поліцейським спеціальних технічних засобів, як те передбачено ч.2 ст.266 КУпАП, для виявлення вказаних ознак.
Також, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 не було надано в передбаченому законодавством порядку направлення на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп'яніння, що в свою чергу свідчить про безпідставність проведення такого огляду та відповідно недопустимість в подальшому як доказу в розумінні ст.251 КУпАП.
Суду із наданих відеоматеріалів є незрозумілим, які документи пропонувалися для підпису ОСОБА_1 , працівники поліції пояснень водію щодо цього не озвучили.
Також поліцейськими було порушено п.10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними не було, вручено примірник акту огляду водієві, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію.
З дослідженого судом відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції та перевіркою матеріалів провадження встановленні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_1 є громадянином Республіки Молдови, в порушення ст.256 КУпАП, йому не було надано перекладача, також ОСОБА_1 не роз'ясненні його права та обов'язки передбаченні ст.268 КУпАП. З відео бодікамер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 не погоджувався з тим, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та стверджував, що в той день не вживав спиртні напої, в супереч цьому працівники поліції не запропонували та не роз'яснили права ОСОБА_1 пройди огляд у медичному закладі.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23- рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Так, порушення процедури проведення огляду на стан сп'яніння, у зв'язку із чим її результати є недійсними, свідчить про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вищенаведеного, вбачається, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, не доведено належними доказами.
Відповідно до ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Суд не має права перебирати на себе визначений ст.251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вищезазначені істотні процесуальні порушення, відсутність достатніх та належних доказів доведення вини ОСОБА_1 , з огляду на всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, суд вважає, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, 130, 221, 266, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя П.С. Гавалешко