Єдиний унікальний номер 725/2707/26
Номер провадження 3/725/582/26
01.04.2026 року Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Піхало Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 ,за ч.7 ст.164 КУпАП,-
16 березня 2026 року на адресу Чернівецького районного суду міста Чернівців надійшли матеріализ Управління державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.7 ст.164 КУпАП.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 016913 від 12 березня 2026 рок, ОСОБА_1 як представник ТОВ «ДЕЛАМАР» за довіреністю не виконала розпорядження Державної служби України з безпеки на транспорті від 28 жовтня 2025 року № 8090/3.4/14-25 в частині надання органу ліцензування - Укртрансбеспеці документів, що підтверджують наявність трудових відносин із працівниками автомобільного транспорту, оформлених відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України, що є порушенням вимог п. 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою КМУ від 2 грудня 2015 рок №1001, чим порушила вимоги ч.7 ст.164 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та вказала, що вона згідно чинного законодавства не є ліцензіатом, оскільки не є керівником підприємства, а також не перебуває з даним підприємством в трудових відносинах, а діє виключно на підставі доручення й відповідно до її повноважень не належить укладення трудових договорів із працівниками, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушень.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів, що підтверджують вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Крім того, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
За змістом ст.252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як зазначено у протоколіпро адміністративне правопорушення № 016913 від 12 березня 2026 рок, ОСОБА_1 як представник ТОВ «ДЕЛАМАР» за довіреністю не виконала розпорядження Державної служби України з безпеки на транспорті від 28 жовтня 2025 року № 8090/3.4/14-25 в частині надання органу ліцензування - Укртрансбезпеці документів, що підтверджують наявність трудових відносин із працівниками автомобільного транспорту, оформлених відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України, що є порушенням вимог п. 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою КМУ від 2 грудня 2015 року № 1001, чим порушила вимоги ч.7 ст.164 КУпАП.
При цьому, на підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу долучено наступні документи: розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час проведення позапланового заходу від 27 жовтня 2025 року № 8090/3.4/14-25, наказ від 2 березня 2026 року № 476 «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «ДЕЛАМАР», посвідчення на проведення позапланової перевірки, акт, про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 12 березня 2026 року № 001/44/2026 та акт, складений за результатами позапланового заходу від 12 березня 2026 року № 07/44/26.
Так, відповідно до ч.8 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк усунути зазначені порушення та подати до органу ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.
При цьому, відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 7 ст.164 КУпАП настає за - невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 164 КУпАП, полягає в невиконанні ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.
Суб'єктом відповідальності за ч.7 ст.164 КУпАП є ліцензіат.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензіат - суб'єкт господарювання, який має ліцензію.
Статтею 55 Господарського кодексу визначено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Отже, суб'єктом адміністративної відповідальності за ч.7 ст.164 КУпАП в даному випадку має виступати ліцензіат - суб'єкт господарювання, а саме юридична особа, створена відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку або громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, а не будь-яка особа.
При цьому, при встановленні наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 7 ст. 164 КУпАП, підлягає встановленню факт невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.
В той же час, до матеріалів справи не долучено доказів того, що ОСОБА_1 є ліцензіатом, тобто здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець або ж є керівником ТОВ «ДЕЛАМАР», яке є ліцензіатом, чи перебуває у трудових відносинах з даним підприємством та виконує обов'язки керівника тощо й відповідно є належним суб'єктом адміністративної відповідальності за ч.7 ст.164 КУпАП та допустила інкриміноване їй правопорушення під час здійснення такої діяльності.
Зазначені вище недоліки не дають можливості суду прийняти рішення у відповідності до вимог ст. 245 КУпАП та надати об'єктивну оцінку діям особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому, слід також звертає увагу і на приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, відповідно до яких суд, будучи неупередженим і безстороннім, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов'язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14).
Зважаючи на вище наведене суд на даний час позбавлений можливості винести законне та обґрунтоване рішення по справі без отримання цих даних.
За таких обставин, а також ураховуючи, що обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення, вказана справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.7 ст.164 КУпАП підлягає поверненню до Управління державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті для належного оформлення й відповідно Управлінню слід надати суду вищезазначену інформацію - докази щодо покладення на ОСОБА_1 прав та обов'язків ліцензіата (накази, посадові інструкції тощо).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 164, 256, 264, 265 КУпАП,-
Матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч.7 ст.164 КУпАП повернути до Управління державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Піхало Н.В.