30 березня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 367/1426/19
номер провадження 22-ц/824/5083/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
представник відповідача ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2025 року /суддя Мерзлий Л.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя
та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогами:
про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку в
АДРЕСА_1 , пл. 0,0776 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0703;
97/100 квартири АДРЕСА_2 .
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя таким чином:
виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_3 , пл. 0,0531 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0719;
53/100 квартири АДРЕСА_2 .
Виділити ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на:
земельну ділянку в АДРЕСА_4 , пл. 0,0776 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0703;
47/100 квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 у зустрічному позові просила визнати спільною сумісною власністю подружжя:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
- земельну ділянку СТ "Зоря", що знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
- земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га;
- грошові кошти у розмірі 666 002,96 гривень, отримані ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 .
Здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя, відступивши від засади рівності часток за обставин, що мають істотне значення наступним чином:
- визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2025 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 майно:
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
- земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га;
Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя, а саме:
- визнано за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 2/3 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
- визнано за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0703, площею 0,0776 га;
- визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/3 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
- визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221083005:02:002:0719, площею 0,0531 га;
В іншій частині вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання 100 % квартири спільною сумісною власністю подружжя, без врахування особистих коштів ОСОБА_1 , вкладених від продажу його особистої квартири до шлюбу та в частині відступу від рівності часток подружжя при поділі квартири; ухвалити нове рішення, яким визнати спільною сумісною власністю 97/100 частки квартири, а поділ здійснити у пропорції 53/100 - ОСОБА_1 та 47/100 - ОСОБА_4 .
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що до укладення шлюбу ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_6 , яка була продана 31.10.2007 р. за 16 050 грн (інвентаризаційна вартість), а отримані кошти вкладені в придбання спільної квартири №61 , що підтверджується договорами, довідкою АТ «Аркада» та розрахунком внеску 3,078 % від загальної вартості. Вважає, що суд безпідставно визнав 100 % квартири спільною сумісною власністю, не застосувавши ч. 7 ст. 57 СК України щодо частки, що відповідає розміру особистого внеску. Крім того, суд безпідставно відступив від рівності часток за ч. 3 ст. 70 СК України, оскільки ОСОБА_4 не надала належних доказів недостатності аліментів, відсутні докази звернень про додаткові витрати чи збільшення аліментів, а довідки про хвороби дітей датовані 2015 р. Вказувала, що ОСОБА_1 сплачує аліменти, купував дітям подарунки, діти мають пільги як діти інваліда війни. Заперечує приховування коштів, вказуючи, що в період АТО картка була у ОСОБА_4 , а отримані 200 000 грн витрачались на сім'ю. Вважає, що обставини зловживання алкоголем не мають значення для поділу майна, а відступ від рівності не обґрунтований істотними обставинами (ч. 2 ст. 70 СК України). Посилається на висновки Верховного Суду (постанови від 27.12.2019 у справі № 297/2837/17, від 01.02.2023 у справі № 210/3216/15-ц, від 05.12.2018 у справі № 456/828/17), що проживання дітей з одним з батьків та сплата аліментів не є автоматичною підставою для збільшення частки.
Від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву (проживання в Польщі з 2022 р., доступ до матеріалів справи надано лише 29.12.2025 р.), поновити строк та прийняти відзив; прийняти як додатковий доказ фотографії технічних паспортів квартири №25 (2003 та 2007 рр.), які підтверджують проведення ремонту та перепланування за спільні кошти подружжя після шлюбу, що збільшило її вартість; залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заперечує доводи апелянта, вказуючи, що ОСОБА_1 не довів більший внесок у придбання квартири №61 (договір ФФБ укладено 26.09.2007 р. до продажу квартири №25 ), позичав кошти у батька ОСОБА_4 після укладення договору ФФБ; ремонт квартири №25 здійснювався за спільні кошти подружжя після шлюбу; суд обґрунтовано відступив від рівності часток за ч. 2 та ч. 3 ст. 70 СК України з урахуванням інтересів дітей, єдиним житлом яких є квартира, поведінки ОСОБА_1 , зокрема, зловживання алкоголем, приховування коштів, зокрема 200 000 грн на депозиті, витрачання на власні потреби, підтверджених показаннями свідків, відеозаписами, медичними документами, банківськими виписками, наявним заборонним приписом.
Колегія суддів апеляційного суду відмовила у приєднанні до матеріалів справи фотографій технічних паспортів квартири №25 (2003 та 2007 рр.), оскільки заявницею не подано клопотання про поновлення строків на приєднання таких доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження - поділу спірної квартири АДРЕСА_2 .
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з частковим задоволенням позовів, на підставі наступного.
Судом встановлено, що 19.02.2005 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.04.2019 р.
У шлюбі народилися діти: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Спільно набуте майно: квартира АДРЕСА_2 , що оформлена на ОСОБА_1 , земельні ділянки в СТ «Зоря» діл. НОМЕР_4 (пл. 0,0776 га) та діл. НОМЕР_3 (пл. 0,0531 га), оформлені на ОСОБА_4 ..
До шлюбу ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_6 , продана 31.10.2007 р. за 16 050 грн (інвентаризаційна вартість).
Рішенням Ірпінського міського суду від 02.12.2016 р. стягнуто аліменти на дітей у розмірі 1/3 від доходу та на ОСОБА_4 до досягнення донькою 3 років.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 60 СК України про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю незалежно від внесення коштів одним із подружжя; ст. 70 СК України про те, що частки подружжя є рівними, але суд може відступити від рівності за істотних обставин, зокрема, якщо один з подружжя не дбав про забезпечення сім'ї, витрачав майно на шкоду інтересам сім'ї або збільшити частку одного з батьків, з яким проживають діти, якщо аліменти недостатні для їх розвитку та лікування; ст. 71 СК України про те, що поділ майна здійснюється з урахуванням інтересів подружжя та дітей; ст. 368 ЦК України про спільну сумісну власність подружжя.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що спірне майно набуте у шлюбі та є спільною сумісною власністю; підстав для визнання частини квартири особистою власністю ОСОБА_1 не встановлено, оскільки вкладення від продажу квартири до шлюбу не перевищують внесок подружжя, зокрема, спільний ремонт квартири №25 після шлюбу, позика коштів, спільне погашення; також встановлені істотні обставини для відступу від рівності часток - поведінка ОСОБА_1 , інтереси дітей, для яких квартира є єдиним житлом, тому виділено ОСОБА_4 2/3 частки спірної квартири та більшу за площею земельну ділянку.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Згідно ч. 7ст. 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Встановлено, що ОСОБА_1 до укладення шлюбу (19.02.2005 р.) на праві особистої власності належала квартира АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Л.М. Тонконог 27 травня 2003 року.
ОСОБА_4 не заперечувалось, що ці кошти були використанні на придбання спірної квартири, про що вона зазначила у відзиві від 17.06.2019 р. /т. 1 а.с. 36/ Вказана квартира була продана 31.10.2007 р. як зазначено в договорі за 16050 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу. /т. 1 а.с. 14/
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо необхідності часткового визнання квартири № 61 особистою приватною власністю ОСОБА_1 відповідно до частини сьомої статті 57 СК України, оскільки отримані кошти (з урахуванням інвентаризаційної вартості, підтвердженої договором купівлі-продажу та довідкою АТ «Аркада») були вкладені у придбання спірної квартири № 61 . Розмір особистого внеску ОСОБА_1 становить 3/100 частки вартості квартири. Сам по собі факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для визнання його повністю спільною сумісною власністю подружжя. Така правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою за наявності належних доказів особистого внеску суд зобов'язаний виділити відповідну частку як особисту приватну власність, що судом першої інстанції зроблено не було.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 в обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на те, що ця частина 3/100 є його приватною власністю, що встановлено в ході перегляду рішення, незважаючи на відсутність у прохальній частині апеляційної скарги таких вимог, апеляційний суд вважає за можливе визнати за ним право особистої приватної власності на вказану частину задля уникнення правової невизначеності статусу частини майна.
Щодо відступу від принципу рівності часток у спільному майні за частиною другою та третьою статті 70 Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив достатніх і доведених істотних обставин для збільшення частки ОСОБА_4 до 2/3 у квартирі. Проживання неповнолітніх дітей з матір'ю саме по собі не є автоматичною підставою для такого відступу. Верховний Суд неодноразово вказував, що для застосування частини третьої статті 70 СК України необхідно довести, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення (ухилення від утримання сім'ї, приховування спільного майна, витрачання його на шкоду інтересам сім'ї тощо). У цій справі ОСОБА_1 сплачує аліменти в розмірі 1/3 доходу згідно з рішенням суду від 02.12.2016 року, діти мають додаткові пільги як діти інваліда війни. Довідки про захворювання дітей 2015 року не свідчать про поточну недостатність аліментів. З вимогою щодо стягнення додаткових витрат на дітей ОСОБА_4 не зверталась. Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду (постанова від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17, постанова від 01 лютого 2023 року у справі № 210/3216/15-ц, постанова від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17), де наголошено, що обов'язок доведення підстав для відступу від рівності часток покладається на особу, яка ініціює таке збільшення, а проживання дітей з одним з батьків не є самостійною підставою без доведення недостатності аліментів.
Таким чином, з урахуванням встановленого особистого внеску ОСОБА_1 у придбання квартири (3/100 частки) та відсутності достатніх підстав для відступу від принципу рівності часток щодо частки спірної квартири, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині поділу квартири № 61 та ухвалити в цій частині нове рішення про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 3/100 частки квартири, визнання решти 97/100 спільною сумісною власністю подружжя та поділ цих 97/100 у рівних частках (по 48,5 % кожному).
Рішення суду першої інстанції в іншій частині не переглядається, оскільки в цій частині апеляційна скарга не подавалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Щодо розподілу судового збору, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Вартість квартири що була предметом позову - 521287,80 грн, судом першої інстанції питання судового збору не вирішувалось, водночас, оскільки предметом оскарження є лише вимоги щодо спірної квартири, апеляційний суд приймає до уваги ту частину судового збору, що підлягає стягненню лише за цю вимогу. 1% ціни позову - 5212, 87 грн., вимоги ОСОБА_1 задоволено в частині його варіанту розподілу і він звільнений від сплати судового збору, отже з ОСОБА_4 підлягає стягненню 5212, 87 грн. на користь держави судового збору в суді першої інстанції і 7819, 30 грн. судового збору в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2025 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя - квартири АДРЕСА_2 та її поділу - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення яким:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про поділ майна подружжя в цій частині - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 3/100 частини квартири АДРЕСА_2 .
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 97/100 квартири АДРЕСА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 48,5% квартири АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 48,5% квартири АДРЕСА_2 .
Судові витрати, у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_4 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь держави 5212, 87 грн.
Судові витрати, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_4 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь держави 7819, 30 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови виготовлено 01.04.2026 року.
Головуючий: Судді: