Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1722/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 363/5414/24
27 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Івашківського Андрія Олеговича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шубочкіної Т.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що ОСОБА_1 (відповідач) є власником квартири АДРЕСА_1 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна.
ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт - Майстер» (позивач) є суб?єктом господарювання, основним предметом діяльності якого, відповідно до установчих документів, є експлуатація та обслуговування житлового фонду та, відповідно, надання житлово-комунальних послуг.
23.08.2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ N? 163182351721 про прийняття у експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта: «Комплекс багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_2 » Перша черга будівництва - житловий будинок №1 .
Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 08.11.2018 року № 339 об?єкту будівництва - «Комплекс багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_2 » Перша черга будівництва - житловий будинок АДРЕСА_4 .
Відповідно до витягу з протоколу № 362 та акту приймання - передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 09.11.2018 року, позивачу передано в експлуатацію та обслуговування житловий будинок АДРЕСА_2 .
Статтею 24 Житлового кодексу України передбачено, що жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією.
Оскільки співвласники будинку АДРЕСА_5 у встановленому законодавством порядку не визначилися з формою управління ним, будинок з 09.11.2018 року продовжує перебувати на обслуговуванні та експлуатації позивача.
Згідно з актом прийому - передачі квартири покупцю від 09.11.2018 року забудовник ТОВ «ДБК-Партнер» передав, а відповідач прийняв квартиру АДРЕСА_1 .
Будинок відкрито під заселення з 08.11.2018 року, таким чином, позивачем, починаючи з грудня 2018 року, на централізованій основі здійснюється надання споживачам у будинку АДРЕСА_2 , у т.ч. і відповідачу по справі, житлово-комунальні послуги та, відповідно, проводяться нарахування за такі послуги по особовим рахункам, відкритим (закріпленим) за об?єктами нерухомого майна (квартирами) споживачів.
Позивачем здійснюється прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації; дератизація; технічне обслуговування поточний ремонт мереж електропостачання електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку систем протипожежної автоматики та димовидалення; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження; поливання дворів, клумб і газонів; прибирання і вивезення снігу, протиожеледне посипання прибудинкової території; витрати з експлуатації номерних знаків; освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води; енергопостачання для ліфтів.
Оскільки квартира АДРЕСА_1 , в яку позивачем надаються житлово-комунальні послуги, належить ОСОБА_1 , то вона, як власник зобов'язана брати участь у витратах пов'язаних з утриманням майна, що їй належить.
Так, відповідачці у період з грудня 2018 року по серпень 2024 року було надано житлово-комунальних послуг на суму 75 259 грн. 44 коп., в тому числі: послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (УБПТ) на суму 39 850 грн. 14 коп., послуг з централізованого постачання холодної води (ХВ) на суму 9 714 грн. 39 коп., послуг з постачання електричної енергії (ЕЕ) на суму 25 694 грн. 91 коп.
З урахуванням викладеного, позивач Товариство обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 75 259, 44 грн., та 3028 грн.-судового збору.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року позов ТОВ "Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2018 року по серпень 2024 року у розмірі 75 259 (сімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 44 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Івашківський Андрій Олегович подавапеляційну скаргув якій просив суд скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом при розгляді позовних вимог не було всебічно з'ясовано всі обставини справи, а також не надано належну оцінку доказам та аргументам відповідача.
Зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі якшо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об?єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. Проте, як вбачається з матеріалів справи, орган місцевої влади не проводив конкурс щодо визначення управителя будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. N? 417-VIII (далі - Закон N? 417) визначені такі можливі форми управління багатоквартирним будинком за рішенням співвласників: 1) самостійно співвласниками; 2) усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю; 3) усі функції з управління може здійснювати об?єднання співвласників багатоквартирного будинку чи асоціація об?єднань співвласників багатоквартирного будинку.
У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об?єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У такому разі ціна і складові послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства (наказ Мінрегіонбуду N?150 від13.06.2016 р. «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку»).
Отже, саме волевиявлення самих мешканців та обрання однієї з моделей відносин наразі чітко визначено законодавством.
Відповідно до п.8 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (Постанова КМ України від 5 вересня 2018 р. N? 712), передбачено, що управитель зобов?язаний протягом одного місяця після підписання цього договору (змін, доповнень до нього) видати під розписку або надіслати рекомендованим листом кожному співвласникові завірену підписом управителя і печаткою (за наявності) копію цього договору (змін, доповнень до нього).
Однак, позивачем не було подано до суду доказів надання чи надсилання співвласникам Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом. В матеріалах справ відсутні належні та допустимі докази прийняття чи неприйняття співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", рішення про вибір моделі договірних відносин та укладання чи не укладення з виконавцем комунальної послуги відповідного договору.
Вказує, що позивачем на підтвердження обгрунтованості заявлених вимог до матеріалів справи не надано жодного первинного документу, який міг б підтвердити факт надання відповідачу обумовлених договорами послуг. А отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним послуг відповідачу з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_6 .
Посилається на те, що позивач надає до суду розрахунок заборгованості відповідача за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій станом на серпень 2024 року, однак, апелянт вважає вказаний розрахунок помилковим з наступних підстав. Так, вказаний розрахунок містить розрахунок заборгованості з лютого 2022 року по 30 грудня 2023 року. Відповідач не погоджується з вказаним розрахунком, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року N? 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Росії проти України, який триває до цього часу. Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають. З розрахунку розміру заборгованості вбачається, що інфляційні втрати та річні на суму богу нараховані з моменту утворення заборгованості і до моменту звернення позивача до суду.
Враховуючи викладене, вважає розрахунок наданий позивачем безпідставним та необгрунтованим.
Зазначає, що позивач не є ліцензованим постачальником електроенергії та водопостачальником, та не має права на їх постачання, реалізацію, а отже не має права стягнення оплати за вказані послуги. У відповідачки укладені договори на водопостачання та відведення, та договір на постачання електроенергії з надавачами вказаних послуг згідно яких у неї відсутня будь яка заборгованість з оплати за вказаних послуг. Більше того, є акт на прийняття лічильника холодної води датований 01.08.2020 року.
Враховуючи вищевказане вважає, що судом першої інстанції помилково було враховано нарахування позивачем послуг з постачання електричної електроенергії та водопостачання, оскільки позивач не є ліцензованим постачальником вказаних послуг.
29 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на позовну заяву від директора ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» вважає, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06.05.2025 року у даній справі є законним та обгрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, судом першої інстанції у повній мірі з?ясовано та проаналізовано обставини, що мають значення для справи, надано вірну правову оцінку. Висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, повністю відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань, які не спростовують суті правовідносин, що виникли між сторонами, та не можуть слугувати підставою для скасування обгрунтованого судового рішення.
Вважає, що матеріалами справи підтверджується, що саме позивач є суб?єктом господарювання, який з 09.11.2018 року і до цього часу здійснює централізоване утримання і експлуатацію будинку АДРЕСА_2 , фактично виконуючи функції управителя будинку, забезпечуючи надання в будинку житлових послуг, направлених на задоволення господарсько-побутових потреб співвласників, утримання будинку у належному стані, несе відповідні фінансові витрати, проводить нарахування і збір коштів за надані послуги зі споживачів й зворотного відповідачем не доведено.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідач не надала суду доказів того, що утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 здійснювалося будь-яким іншим, аніж позивачем суб?єктом, якому б вона сплачувала кошти. Натомість, позивач надав суду належні та допустимі докази (документи щодо технічних показників будинку, накази по підприємству, договори з підрядними організаціями, акти виконаних робіт), що підтверджують факт постійного та безперервного утримання ним будинку з 2018 року, включаючи прибирання, обслуговування ліфтів, вивезення сміття, тощо, а те, що співвласники будинку не визначилися з формою управління та що управитель органом місцевого самоврядування не призначався, й між сторонами не укладався договір у письмовій формі, жодним чином не звільняє відповідача від обов?язку утримувати належне їй майно та оплачувати фактично спожиті нею послуги.
Твердження відповідача про те, що розрахунок заборгованості є необгрунтованим, не відповідає дійсності, адже позивач надав суду першої інстанції детальний розрахунок боргу, який грунтується на калькуляціях, показниках лічильників та тарифах, встановлених згідно із законодавством.
Аргумент відповідача про застосування постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року є помилковим та недоречним, оскільки зазначена постанова забороняє нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, водночас, позовні вимоги позивача стосуються виключно основної суми заборгованості.
Зазначає, що позивач надав суду копії договорів з підрядними організаціями та первинної документації (актів виконаних робіт) до них, які є належними доказами понесення витрат на утримання будинку. Натомість, відповідач не надала до матеріалів справи ні контррозрахунку, ні належних доказів, які б спростовували правильність нарахувань, а тому викладені у скарзі твердження щодо необгрунтованості поданого позивачем розрахунку є безпідставними. Вважає, що твердження апелянта про те, що позивач не є ліцензованим постачальником електроенергії та холодної води, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Так, позивач надав суду першої інстанції належні та допустимі докази того, що до укладення відповідачем індивідуальних договорів з ліцензіатами забезпечення будинку цими послугами здійснювалося саме позивачем.
Зокрема, забезпечення безперервного та безперебійного водопостачання і водовідведення будинку та безперебійного і безперервного електропостачання в межах спірних періодів здійснювалося на підставі договорів, укладених між позивачем та ПрАТ «ДБК-4». З січня 2021 електрична енергія на будинок постачається безпосередньо електропостачальною організацією, до договору з якою приєднався позивач, а відповідач приєдналася до договору постачання з постачальником універсальних послуг з серпня 2021.
Звертає увагу суду, що відповідач не заперечує факту споживання нею електроенергії та води у спірному періоді, як і не вказує, яким же саме суб?єктом (суб?єктами) господарювання квартира відповідача забезпечувалася електричною енергію, водопостачанням та водовідведенням у періоди до укладення нею індивідуальних договорів з ліцензованими виконавцями, але намагається уникнути оплати, посилаючись на суто формальні обставини.
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нерухоме майно- квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_1 , розмір частки 1.( а.с. 12-13).
З сертифікату серії ІУ № 163182351721 від 23.08.2018 року, рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 339 від 08.11.2018 року судом встановлено, що було збудовано та введено в експлуатацію житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 , (назва об'єкту будівництва «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями по АДРЕСА_2 ).
З витягу з протоколу № 362 від 08.11.2018 року, Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 09.11.2018 року судом встановлено, що вищезазначений житловий будинок було передано в експлуатацію та обслуговування ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер».
Наказом ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» № 47 від 08.11.2018 року розпочато заселення житлового будинку АДРЕСА_2 . Цим же наказом вказаний багатоквартирний будинок було прийнято на обслуговування та забезпечення утримання.
Згідно акту прийому-передачі квартири покупцю від 09 листопада 2018 року забудовник ТОВ «ДБК-Партнер» передав, а ОСОБА_1 прийняла квартиру АДРЕСА_1 . ( а.с. 21, 21 зворот).
Таким чином, судом встановлено, що 08.11.2018 року багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 , в якому відповідачка ОСОБА_1 має належну їй на праві приватної власності квартиру №228 , був переданий з балансу замовника будівництва на баланс ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер». У зв'язку з цим, з 08.11.2018 року саме ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» забезпечувало утримання вказаного багатоквартирного будинку.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач надавав житлово-комунальні послуги в будинку АДРЕСА_2 з 08.11.2018 року, відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири № 228 у вказаному будинку та споживачем наданих позивачем послуг, але належним чином не виконувала зобов'язання по оплаті вартості наданих їй позивачем житлово-комунальних послуг за період з грудня 2018 року по серпень 2024 року, тому у неї утворилась заборгованість у розмірі 75 259 грн. 44 коп., яка складається із оплати послуг: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на суму 39 850 грн. 14 коп., з централізованого постачання холодної води на суму 9 714 грн. 39 коп., а також послуг з постачання електричної енергії на суму 25 694 грн. 91 коп. В добровільному порядку вказану заборгованість відповідачка не погашає, а тому наявні правові підстави для задоволення вказаного позову в повному обсязі.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частиною першоюстатті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також актом прийому-передачі квартири покупцю від 09 листопада 2018 року.
Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першоїстатті 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; а також комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно пункту 5 частини другоїстатті 7 зазначеного Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно довимог статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», було визначено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.
Статтею 24 Житлового кодексу України передбачено, що жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією.
Як вірно встановлено судом та не спростовано відповідачем, співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 не приймали рішення щодо форми управління вказаним будинком, не створювали об'єднання співвласників, а Вишгородська міська рада, на території якої розташований багатоквартирний будинок, не оголошувала конкурс про визначення управителя такого будинку.
При цьому, згідно витягу з протоколу № 362 та акту приймання - передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 09.11.2018 року, позивачу від забудовника ТОВ «ДБК-Партнер» передано в експлуатацію та обслуговування житловий будинок АДРЕСА_2 .
Тобто, з грудня 2018 року саме Товариством з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" здійснювалось утримання вказаного багатоквартирного будинку.
?Про здійснення утримання та забезпечення багатоквартирного будинку саме позивачем свідчать і надані стороною позивача договори, а саме :з ТОВ «Сервісліфтбуд» - підрядний договір №15/12/15 від 15.12.2015 року на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів; ?з ПП «Мастер- класс» - контракт підряду №4-19 від 19.02.2019 року на виконання комплексу робіт з технічного обслуговування і ремонту обладнання ОДС житлових будинків АДРЕСА_2 ; з ТОВ «СТ «Профі Груп» - договір №ДГ - 0000226 від 02.04.2014 року технічне обслуговування систем пожежної сигналізації та системи порошкового пожежогасіння, системи димовидалення та централізованого пожежного спостерігання; ?з Комунальним підприємством «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради договір №29/2018 від 14.03.2018 року про надання послуг з вивезення, утилізації та захоронення твердих побутових відходів та договір № 130/2019 від 21.10.2019 року про надання послуг з поводження з побутовими відходами; ?з ТОВ «ДАН ГАРАНТ» - договір №01/08/20 від 01.08.2020 року про надання послуг з дератизації та дезінсекції.( а.с. 61-81).
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої ПалатиВерховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов'язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг у повному обсязі.
Позивачем надано копії наказів, документів на підтвердження технічних показників будинку, договорів з підрядними організаціями, укладеними з метою утримання та забезпечення цілодобової експлуатації будинку, які є належними доказами здійснення саме позивачем утримання та експлуатації будинку АДРЕСА_2 .
Здійснення позивачем такого утримання та експлуатації вказаного будинку також підтверджується копіями: витягу зі штатного розкладу позивача, наказів по особовому складу, щомісячних актів приймання-передачі виконаних робіт з підрядними організаціями, підписаних та скріплених печатками сторін, актів готовності до опалювального періоду, підписаних між позивачем та місцевою теплопостачальною організацією КП «Вишгородтепломережа».
Здійснення надання послуг з управління та обслуговування будинку АДРЕСА_2 саме Товариством з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" відповідачем не спростовано та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зворотного.
Окрім того, в апеляційній скарзі відсутні заперечення щодо користування вказаними послугами відповідачем за період з 2018 року по 2024 рік.
В матеріалах справи відсутні скарги відповідачки на неповне надання чи не надання їй житлово-комунальних послуг позивачем.
З огляду на зазначене, посилання відповідача на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним послуг відповідачці з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_6 , є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та дослідженими судом доказами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що укладення відповідачкою у 2020 та 2021 роках індивідуальних договорів з виконавцями комунальних послуг, після чого відповідач почала сплачувати за послуги саме цим виконавцям, жодним чином не спростовує як споживання нею електричної енергії та холодної води до моменту укладення таких договорів, так і того, що забезпечення мешканців будинку відповідними ресурсами у спірному періоді здійснювалося саме через Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" (позивача у справі).
Згідно з ч. ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Як вірно встановлено судом, відповідачка належним чином зобов'язання по оплаті вартості наданиї їй житлово-комунальних послуг не виконувала, у неї за період з грудня 2018 року по серпень 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 75 259 грн. 44 коп., яка складається із: послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на суму 39 850 грн. 14 коп., послуг з централізованого постачання холодної води на суму 9 714 грн. 39 коп., а також послуг з постачання електричної енергії на суму 25 694 грн. 91 коп. Наданий позивачем розрахунок заборгованості виконано з урахуванням вимог закону та не викликає у суду сумнівів у його правильності.
Відповідачка, в свою чергу, надані позивачем розрахунки не спростувала, не надала свого контррозрахунку, доказів повного чи часткового погашення боргу не надала.
Колегія суддів окрім того, звертає увагу, що згідно довідки про нарахування та сплату за послуги, до суми заявленої заборгованості увійшла вартість електричної енергії та водопостачання, спожитих відповідачем за період до укладення останньою прямих індивідуальних договорів з виконавцями послуг, а саме: за електричну енергію-за період з грудня 2018 року по травень 2021року, за водопостачання таводовідведення-з грудня 2018 року по липень 2020 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що наданий позивачем розрахунок є помилковим, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, є неспроможними, зогляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в іншій редакції і основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Крім того, в межах заявленихТовариством обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія "Компанія "Комфорт-Майстер" вимог у цій справі складовою боргу до стягнення визначено виключно основну суму заборгованості за надані послуги. І жодних нарахувань зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, позивачем проведено не було і до стягнення з відповідача не заявлено.
Інші доводивідповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вонине підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Івашківського Андрія Олеговича.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Івашківського Андрія Олеговича підлягає залишенню без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року залишенню без змін.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Івашківського Андрія Олеговича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Івашківського Андрія Олеговича залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: