Справа № 697/687/26
Провадження № 1-кп/697/147/2026
31.03.2026 м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку у кримінальному провадженні №1 2026 255 34 0000036 від 13.03.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Канів Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, до категорії осіб, які мають інвалідність не відноситься, учасником бойових дій не являється, особою, постраждалою від Чорнобильської катастрофи не являється, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
У ОСОБА_3 , 12.03.2026, близько 10 години, який перебував у приміщенні магазину «Сільпо», поряд з аптекою «Біла Ромашка», по вул. Енергетиків, 12А, в м. Каневі Черкаського району Черкаської області, виник кримінально-протиправний умисел спрямований на заволодіння чужим майном - мобільним телефоном. З метою реалізації вказаного протиправного умислу, ОСОБА_3 увійшов до аптеки «Біла ромашка», де, маючи прямий умисел, спрямований на заволодіння мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_4 , діючи умисно, переслідуючи мету заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння з корисливих мотивів, в цей же час, повідомив останній неправдиві відомості про необхідність здійснення дзвінка. Після добровільної передачі ОСОБА_4 власного мобільного телефону, марки Xiaomi моделі Redmi Note 12, вартістю 3496 грн. 67 коп., у чохлі, вартістю 50 грн. 33 коп., в середині якого знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку ТОВ «Водафон» вартістю 420 грн., ОСОБА_3 зробивши вигляд, що спілкується по телефону, вийшов з приміщення аптеки. Після цього, ОСОБА_3 продав вищевказаний мобільний телефон у магазин «Мобілюкс», що розташований на території КП «Міський ринок» по вул. Малика, 5, в м. Каневі Черкаського району Черкаської області за 300 грн. Таким чином, ОСОБА_3 шляхом обману заволодів майном потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 3967 грн..
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.
Формулювання статті (частин статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Частина 1 статті 190 КК України - Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Частиною 2 ст. 12 КК України встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Отже, враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 190 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, то кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК є кримінальним проступком.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
В обвинувальному акті прокурором в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 яка складена в присутності захисника ОСОБА_5 , в якій обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість та письмова заява потерпілої ОСОБА_4 , якими вони погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно до другого речення ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідне письмове клопотання та заява, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).
Оцінені судом додані до обвинувального акта матеріали також дають підстави для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , про винуватість останнього в його вчиненні, про наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.
До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєного кримінального правопорушення.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно непрацевлаштований, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, учасником бойових дій не являється, особою, постраждалою від Чорнобильської катастрофи не являється, за місцем проживання характеризується позитивно відповідно до довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» №360/01-03 від 24.03.2026 ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до довідки КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» №1055/01-05/1-н від 18.03.2026, ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 не належить до категорії осіб які мають інвалідність.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
Одночасно судом враховується те, що санкцією ч. 1 ст. 190 КК України передбачено як альтернативні такі види основних покарань: штрафом; громадські роботи, виправні роботи, пробаційний нагляд та обмеження волі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно непрацевлаштований, тому суд вважає призначення покарання у виді штрафу, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 190 КК України є недоцільним
З цих же підстав недоцільним є призначення покарання у виді виправних робіт.
Суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду та обмеження волі не будуть відповідати особі обвинуваченого.
Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді громадських робіт, оскільки саме ця міра покарання з урахуванням обставин даного кримінального провадження буде достатньою для його виправлення та перевиховання і попередження вчинення ним нових злочинів та надасть можливість останньому довести розуміння своїх протиправних дій та своє виправлення. Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Питання речових доказів у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз.
З цих підстав та керуючись статтями 100, 122-,124, 368, 370-371, 373-376, 381,382 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи у розмірі 2674,20 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 копійок).
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 12 синього кольору версія Android 15 АQ3A.24082 9.003, процесор Snapdragon 685, вісім ядер, оперативна пам'ять 8,0+4,0 ГБ, внутрішня пам'ять 256 ГБ, модель 23021RAA2Y у силіконовому прозорому чохлі, який передано під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_4 - залишити потерпілій ОСОБА_4 ;
- СD-R диск, де наявні відеозаписи з зовнішніх та внутрішніх камер відеоспостереження магазину «Сільпо», що розташований за адресою: вул. Енергетиків, 12А в м. Каневі Черкаського району Черкаської області за 12.03.2026 - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12026255340000036.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий ОСОБА_1