Справа № 569/27920/25
27 березня 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №536579 від 10.12.2025, 10 грудня 2025 року о 10 год. 41 хв. в м. Рівне на вул. Щаслива, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi» номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав, викладених у його письмових запереченнях. На доведення доводів посилався на порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виразилось у вимозі пройти огляд без фактичного встановлення ознак наркотичного сп'яніння, вказав, що причиною відмови були небезпідставні побоювання, що працівники поліції проти волі доставлять його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - ТЦК та СП), наголосив на тому, що за результатами проходження огляду в медичному закладі за власною ініціативою у нього не виявлено ознак сп'яніння.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція).
Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2-4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому, з наявних у матеріалах справи відеозаписах з нагрудної камери працівника поліції не вбачається наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов'язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд, поведінка ОСОБА_1 є адекватною, мова чіткою, на запитання він відповідає спокійно.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він був зупинений працівниками поліції за не увімкнення покажчика повороту, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Після складання постанови, працівники поліції вказали на нібито виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння та запропонували прослідувати з ними до медичного закладу, при цьому одночасно поцікавилися його військово-обліковими документами, та під різними приводами спонукали його пройти до їхнього автомобіля. З метою власної безпеки він відмовився, оскільки у поліцейському автомобілі перебували люди у військовій формі, а він на той момент не мав відстрочки від мобілізації та бронювання та перебував у розшуку. Зазначив, що не мав умислу порушувати п. 2.5 ПДР України, а відмовився вийти з автомобіля та проїхати із поліцейськими до медичного закладу, оскільки розумів, що його завезуть до ТЦК.
Дані обставини узгоджуються із наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким підтверджується, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння після того, як поцікавився його військово-обліковими документами.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 536579 від 10.12.2025 вбачається, що в графі 14 (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення) ОСОБА_1 вказав, дослівно цитуючи: "від проходження огляду в медичному закладі не відмовляюся, пройду особисто протягом двох годин, направлення не отримав від поліцейських, з тим, що не реагую на світло не погоджуюсь, оскільки ніхто не світив мені в очі".
Також на окремому аркуші ОСОБА_1 дав письмові пояснення працівникам поліції, які ними долучені до матеріалів справи, а саме, що працівники поліції, зупинивши його авто, вбачали у нього ознаки наркотичного сп'яніння, на пропозицію проїхати з ними в медичний заклад відмовився, у зв'язку з тим, що у них у службовому автомобілі перебували дві невідомі особи у військовій формі. Також вказав, що від проходження огляду в медичному закладі не відмовляється та протягом двох годин здасть всі потрібні аналізи в медичному закладі особисто.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що він з поважних причин відмовився проїхати з поліцейськими у медичний заклад для освідування, заслуговують на увагу з огляду на те, що на той момент він не мав законної відстрочки від мобілізації, перебував у розшуку, тому, розцінював вимогу проїхати у медичний заклад на освідування, як можливість доставити його у ТЦК.
За таких обставин, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 наявності прямого умислу на вчинення правопорушення, адже він не відмовлявся від освідування з метою приховати стан наркотичного сп'яніння та уникнути відповідальності за це.
Разом з цим, судом враховується, що ОСОБА_1 , після оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння. Результат огляду ознак сп'яніння не виявлено, що підтверджується висновком лікаря КП «РОЦПЗН» № 410 від 10.12.2025 року.
Суд бере до уваги в якості доказу медичний висновок щодо ОСОБА_1 , який було складено в межах передбаченого законодавством двогодинного строку на підтвердження його невинуватості, оскільки даний висновок узгоджується з поведінкою ОСОБА_1 в ході спілкування з працівниками поліції та спростовує наведені патрульними ознаки наркотичного сп'яніння, які нібито були виявлені в особи.
Також, ОСОБА_1 , з метою спростування у нього ознак будь - якого сп'яніння, було пройдено тест за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» в медичному закладі на вміст алкоголю та згідно чека газоаналізатора «Драгер» тест № 6327 від 10.12.2025 вміст алкоголю становить 0,00 ‰ проміле.
Працівники поліції проявили упереджене ставлення до особи ОСОБА_1 , адже фактично поліцейським ініційовано процедуру огляду водія на стан сп'яніння з метою поміщення його в патрульний автомобіль, у зв'язку із порушенням правил військового обліку. Такі дії поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою доставлення особи до ТЦК, спонукавши її до відмови від освідування, яка й стала підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об'єктивно та неупереджено (ст.ст.7, 23).
Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:
- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»);
- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);
- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»).
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону.
Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.
У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В якості характеризуючих даних, ОСОБА_1 долучено довідку від 27.03.2026 про те, що він є членом Релігійної громади помісної церкви християн віри Євангельської п'ятидесятників молодіжна м. Рівне.
Враховуючи негативні результати медичного огляду водія, який був проведений в межах двох годин від часу його зупинки поліцейськими, та те, що матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд прийшов до висновку, що провадження в даній справі підлягає до закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області Святослав РОГОЗІН