Справа №949/2406/25
27 березня 2026 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» Ткаченко Юлія Олегівна звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за договором позики №1329443 від 18 квітня 2021 року у загальному розмірі 8218,64 грн. Одночасно просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 квітня 2021 року між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (надалі - відповідач) було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 1329443, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 2440,00 грн та зобов'язався повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування позикою, а також виконати інші зобов'язання у строки та на умовах, визначених зазначеним договором. Вказаний договір позики укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти первісного кредитора та підписано ним із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором позики виконав належним чином та в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, з використанням платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес». На підставі договорів факторингу право грошової вимоги за вказаним договором позики було відступлено первісним кредитором іншим фінансовим установам, а згодом - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», яке набуло статусу нового кредитора та, відповідно, права грошової вимоги до відповідача за вказаним зобов'язанням у повному обсязі. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позики, що виразилося у порушенні обов'язку щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів і сплати процентів за користування позикою, станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 8218,64 грн, яка складається з: 2440,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 5778,64 грн - заборгованості за відсотками.
До початку розгляду справи від представника позивача надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с. 36), у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 квітня 2021 року між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №1329443 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).
Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти первісного кредитора та підписано відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Перед укладенням договору відповідач самостійно заповнив заявку на отримання грошових коштів у позику, у якій зазначив свої персональні дані, реквізити банківської картки та підтвердив ознайомлення і згоду з істотними умовами надання позики.
Відповідно до пункту 1 договору позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, зазначеного ним під час укладення договору, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики.
Згідно з пунктом 2 договору основні параметри позики визначені таким чином: сума позики становить 2440,00 грн (дві тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок); строк позики - 30 днів; процентна ставка (базова) становить 1,99 % за день (фіксована).
Дата надання позики - 18 квітня 2021 року, дата повернення позики (останній день строку) - 18 травня 2021 року.
Згідно з пунктом 3 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок суми позики.
Відповідно до пункту 4 договору позичальник підтвердив, що він ознайомився з умовами договору та правилами надання грошових коштів у позику, їх зміст йому зрозумілий, а також надав згоду на обробку персональних даних та можливість відступлення права вимоги третім особам.
Відповідно до пункту 5 договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом акцепту пропозиції та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Крім того, у матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 , був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з зазначеною довідкою ідентифікація клієнта здійснювалася при укладенні договору позики №1329443, при цьому одноразовий ідентифікатор 2hCiYh3rYU було надіслано на електронну адресу відповідача 18 квітня 2021 року о 10:35:00.
Крім того, у матеріалах справи наявні Правила надання грошових коштів у позику Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які є невід'ємною частиною договору позики.
Відповідно до зазначених Правил договір позики укладається дистанційно, в електронній формі, шляхом акцепту пропозиції та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому укладений таким чином договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з Правилами позичальник зобов'язаний повернути суму позики та сплатити проценти за користування нею, при цьому проценти нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою, за кожен день користування позикою, включаючи день її отримання та день повернення.
Крім того, Правилами передбачено право кредитора відступити право грошової вимоги третім особам без отримання додаткової згоди позичальника.
Судом також встановлено, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання за договором позики, що підтверджується наданими у матеріалах справи платіжними документами, відповідно до яких 18 квітня 2021 року грошові кошти у сумі 2440,00 грн були перераховані відповідачу шляхом безготівкового зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем під час оформлення заявки на отримання позики.
Зазначене перерахування здійснено за допомогою платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес», що підтверджується платіжним документом, який містить відомості про здійснення платіжної операції № b5a2e71e-018a-4152-ad2e-b18e28e7b487 від 18 квітня 2021 року на суму 2440,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що факт отримання відповідачем грошових коштів за договором позики є належним чином підтвердженим.
Разом із тим матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином умови договору позики не виконав, у передбачений договором строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою у повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим допустив порушення строків виконання грошових зобов'язань.
Як убачається з поданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 8218,64 грн, яка складається з: 2440,00 грн - заборгованості за тілом позики; 5778,64 грн - заборгованості за процентами за користування грошовими коштами.
Поданий розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, альтернативного розрахунку суду не надано, а доказів неправильності визначення розміру заборгованості матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав сумніватися у достовірності та обґрунтованості заявленої до стягнення суми. При цьому, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення заборгованості за договором позики або спростовували факт отримання грошових коштів.
Таким чином, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики не виконав, у визначений договором строк грошові кошти та нараховані проценти за користування грошовими коштами не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість, що є підставою для її стягнення у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Одним із передбачених законом випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу як з метою фінансування, так і з метою забезпечення виконання власного зобов'язання перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові додаткових послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він набуває.
Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), так і право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт, при цьому фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2610, за умовами якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги до боржників.
03 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, відповідно до якого право грошової вимоги відступлено позивачу.
На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено реєстри заборгованості та акти приймання-передачі, які містять відомості про відповідача, номер та дату договору позики, а також розмір заборгованості.
Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку, що позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, отримані грошові кошти та проценти за користування ними у встановлений строк не повернув, а позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, було укладено договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору Виконавець зобов'язалася надавати Замовнику правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором, зокрема шляхом складання та подання позовних заяв про стягнення заборгованості з фізичних осіб-боржників, при цьому подання позовів здійснюється через підсистему «Електронний суд».
Згідно з пунктами договору адвокату надано право підписувати та подавати до суду позовні заяви й інші процесуальні документи, необхідні для досягнення мети договору, а Замовник зобов'язався своєчасно оплачувати послуги Виконавця та забезпечувати її необхідними документами і інформацією.
Відповідно до умов договору вартість правничої допомоги визначається сторонами та залежить від обсягу наданих послуг, при цьому окремо визначено вартість послуг за підготовку та подання позовної заяви, а також за аналіз документів та формування правової позиції.
На підтвердження фактичного надання правничої допомоги до матеріалів справи долучено витяг з Акту №2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 01 жовтня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що адвокатом було здійснено аналіз наданих документів, сформовано правову позицію, підготовлено та подано позовну заяву з додатками, а також вчинено інші дії, необхідні для належного захисту прав та інтересів позивача, зокрема щодо відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до зазначеного акту вартість правничої допомоги у даній справі становить 4500,00 грн, з яких 500,00 грн - за вивчення документів та формування правової позиції, та 4000,00 грн - за підготовку та подання позовної заяви і представництво інтересів у суді.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579939274.1 від 15 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» здійснено оплату правничої допомоги адвокату Ткаченко Юлії Олегівні.
Зазначені докази підтверджують реальність, фактичність та документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, згідно якого адвокат Ткаченко Юлія Олегівна має право на заняття адвокатською діяльністю.
Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідності критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому сама справа не є складною і з приводу спірних правовідносин існує усталена судова практика. Зважаючи на принцип співмірності, наданої адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною правничої допомоги із заявленим розміром судових витрат, витрачений час на надання цієї допомоги, суд приходить до висновку, що витрати по оплаті послуг за надання правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн. слід стягнути з відповідача.
Крім того, позивачем були понесені також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. за подання позовної заяви.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи вищенаведене у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а також 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 280 ЦПК України, ст. ст. 204, 512-516, 525, 526, 629, 1046-1049, 1077-1079 ЦК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики №1329443 від 18 квітня 2021 року у загальному розмірі 8218,64 грн (вісім тисяч двісті вісімнадцять гривень 64 копійки), яка складається з: 2440,00 грн - заборгованості за тілом позики; 5778,64 грн - заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду буде складено 30 березня 2026 року о 15-00 год.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», юридична адреса: вул. Садова, буд. 31, кв. 33, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.