Справа № 538/63/26
Провадження № 2/538/379/26
30 березня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання - Андріяка О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - Працевитого Геннадія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Адвокат Працевитий Геннадій Олександрович в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19.01.2019 р. між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір №973207071, за умовами якого позичальнику було надано кредит.
Правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», правонаступником якого, на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.08.2020 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
24.10.2020 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №80543 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №973207071 від 19.01.2019 р. в розмірі 32 851,00 грн.
В подальшому приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрила виконавче провадження №64699509.
В рамках виконавчого провадження було накладено арешт на всі рахунки боржника. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства,
З мобільного застосунку «Дія» позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження. Жодних листів від приватного виконавця, в яких містилась би інформація про наявне виконавче провадження позивач не отримував.
07.01.2026 р. на адресу приватного виконавця Гречин Н.В. було направлено адвокатський запит про надання інформації про кількість стягнутих коштів з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в межах виконавчого провадження. 14.01.2026 р. приватним виконавцем було надано відповідь відповідно до якої зазначається, що в межах виконавчого провадження №64699509 з боржника ОСОБА_1 було стягнуто на користь стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти у розмірі 1509,70 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса №80643 від 24.10.2020 року вчинено з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим просить суд визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 1509,70 грн, судові витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлений належним чином. Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надавав.
Треті особи у судове засідання, не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно і належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов до таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
24.10.2020 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №80543 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №973207071 від 19.01.2019 р. в розмірі 32851,00 грн (а.с. 17).
На підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. 02.02.2021 року було відкрито виконавче провадження №64699509 (а.с. 18).
Позивачем ОСОБА_2 було змінено прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 14) та копією паспорту громадянина України (а.с. 12).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюються Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Мінюсту від 22.02.2012 року №296/5. (далі Порядок вчинення нотаріальних дій)
За п. 19 ст.34 Закону України «По нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.(постанова Великої Палати від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17 щодо втрати чинності постановою № 662 (в частині)).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), де суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 24.10.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 у справі №645/1979/15-ц.
Крім того, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису №83455від31.10.2020року,була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Відповідно до інформації, яка міститься на сайті «Автоматизована система виконавчого провадження», можна встановити, що при вчиненні виконавчого напису кредитором не було надано нотаріусу первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, розрахунки тощо), відповідно у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем є безспірними.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від фінансової компанії та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед фінансовою компанією, зазначений у написі є безспірним. Розрахунок боргу зазначений у виконавчому написі щодо наявності грошового зобов'язання позивача за тілом кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача. Крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник був належним чином обізнаний про порушення ним грошового зобов'язання та про можливі наслідки неусунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв'язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання. Відповідач з причин, невідомих суду, не надав матеріали, на підставі яких був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Розрахунок заборгованості, який надавався стягувачем приватному нотаріусу, суду також наданий не був. Також суду не надано доказів на підтвердження того, що при вчиненні виконавчого напису стягувачем було надано оригінали договорів про відступлення права вимоги, якими би підтверджувалось право ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Крім того, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем повина бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в сумі 32851,00 гривні приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. не переконався належним чином у безспірності суми, що підлягає стягненню, та безспірності характеру правовідносин сторін, що не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з правовою позицією, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, суд вважає можливим задовольнити позов і визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №80543, вчинений 24.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» заборгованості в сумі 32851,00 гривні.
07.01.2026 р. на адресу приватного виконавця Гречин Н.В. було направлено адвокатський запит про надання інформації про кількість стягнутих коштів з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в межах виконавчого провадження. 14.01.2026 р. приватним виконавцем було надано відповідь відповідно до якої зазначається, що в межах виконавчого провадження №64699509 з боржника ОСОБА_1 було стягнуто на користь стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти у розмірі 1509,70 грн.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч. 3).
Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Постановою Верховного суду у справі №201/6498/20 від 08.09.2021 р. вказано, що одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса , на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Тому суд, приходить до висновку, що необхідно задовольнити позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 1509,70 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами в зв'язку з розглядом справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, витребування доказів тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
На підставі статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За вимогами п. 2 ч. 2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому склад та розміри витрат, пов'язаних із оплатою правничої допомоги, беззаперечно входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Договором про надання правової (правничої) допомоги від 19 грудня 2025 року, укладеним між позивачем та між адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого, підтверджено повноваження адвоката на надання правничих допомоги позивачу. Відповідно до додаткового договору від 19.12.2025 р, рахунку від 19.12.2025 року та акту від 19.12.2025 сума наданих послуг становить 5000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Тому суд приходить до висновку, що судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1597,44 грн та витрат на правову допомогу підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 10-13, 77-80, 141, 263-265, 289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - Працевитого Геннадія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №80543 від 24.10.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №973207071 від 19.01.2019 р. в розмірі 32851,00 грн.
Стягнути з відповідача відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 1 509,70 грн.
Стягнути з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 597,44 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку передбаченому п.15.5 Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
.
Суддя В.А. Бондарь