Справа 524/15318/25
Провадження 2/524/987/26
25.03.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Мельник Н.П.,
з участю секретаря судових засідань Шаполової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До суду з позовом звернулося АТ «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 40606,61 грн та 2422,40 грн судового збору.
На обгрунтування позову зазначено, що 02.08.2022 ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент - Банк'із метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.
02.08.2022 відповідач підписав власноруч заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відповідачу відкритий поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.
Відповідачу наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Станом на 30.11.2025 наявна заборгованість на загальну суму 40606,61 грн, що складається з 32356,33 грн - заборгованості за кредитом; 8250,28 грн - заборгованість по відсоткам.
04.12.2025 позовна заява залишена без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків у зв'язку із порушенням вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
12.12.2025 до суду надано заяву про усунення недоліків.
25.12.2025 судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
29.12.2025 відкрите провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
19.02.2026 25.03.2026 у судове засідання не з» явилися, а саме:
представник позивача, про місце, день, час розгляду справи повідомлявся належним чином, який клопотав про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення матеріали справи не містять. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;
відповідач, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином на підставі п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
Заяв, клопотань, відзиву від відповідача до суду не надходило.
На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.
З'ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достатність, взаємозв'язок у сукупності, з'ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.
02.08.2022 ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент - Банк» із метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.
02.08.2023 відповідач підписав власноруч заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відповідачу відкритий поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.
Відповідачу наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції. Усі поповнення використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому вони не є повернутими коштами в рахунок погашення кредитної заборгованості на картці. Сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, оскільки банк надав кошти у користування, а клієнт їх виплачує відповідно до договору. У зв'язку із тим, що відповідач частково здійснював операції із поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, зроблені за рахунок кредитних коштів, виникла наявна заборгованість.
У свою чергу поповнення картки, здійснені відповідачем, свідчать про усвідомлення ним наявної заборгованості перед банком, а отже наслідків та обізнаності з умовами використання наданих йому в тимчасове користування коштів.
Судом також враховується, що підписані відповідачем документи містять його персональні дані.
Відповідач підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підтвердив ознайомлення із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку.
Відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, зокрема тип кредиту, сума / ліміт кредиту, строк договору, пільговий період, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставка у пільговому періоді, процентну ставка поза межами пільгового періоду, розрахунок орієнтованої загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів (періодичність їх внесення), а також інші умови кредитування.
У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 30.11.2025 має заборгованість на загальну суму 40606,61 грн, що складається із 32356,33 грн - заборгованості за кредитом; 8250,28 грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідач не надавав банку заперечень щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.
Відповідач факту укладення кредитного договору не оспорював.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 509, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 3 ч.1 ст. 3, ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).
З огляду на викладене, у спірних правовідносинах кредитор має право на захист своїх прав шляхом вимагання сплати заборгованості за кредитом та дострокового повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.1 ст. 1048, ч.2 ст. 1056-1 ЦК України).
За змістом ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Кредитний договір є оспорюваним правочином, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останній вважається правомірним.
Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).
Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 цієї Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (параграф 23 рішення Європейського суду з прав людини «Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).
Оскільки позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позову до суду (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладене на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи (ст. 259 ЦПК України).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд
Задовольнити позовні вимоги Акцонерного товариства «Акцент Банк».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк заборгованість за договорами від 02.07.2022 на загальну суму 40606 грн 61 коп, 2422 грн 40 коп судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменчування сторін:
позивач Акціонерне товариство «Акцент Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.. Батумська, 11;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.П. Мельник