Головуючий суддя в суді І інстанції
Павленко Р.М.
Єдиний унікальний № 374/117/26
31 березня 2026 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Павленко Р.М., перевіривши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30.03.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив стягнути заборгованість:
- за кредитним договором № 71164146 від 15.09.2025, укладеним між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем - в розмірі 17507,20 грн;
- за кредитним договором № 6783574 від 02.10.2025, укладеним між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем - в розмірі 6862,90 грн.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд дійшов такого висновку.
Одним із завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаними вище кредитними договорами (договорами позики), права вимоги за якими передані йому кредитодавцями, як стверджує позивач, згідно трьох різних договорів факторингу. Загальна ціна позову визначена позивачем як сума всіх грошових вимог за цими договорами.
Суд ураховує те, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори з додатками до них, графіки платежів, розрахунки заборгованості тощо).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.02.2019 по справі № 910/11811/18.
Отже, вимоги про стягнення заборгованості за кожним із кредитних договорів (договорів позики) у конкретно визначеному розмірі є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах (договорах позики), які є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, що потребуватиме від суду надання правової оцінки умовам кожного договору, обставин його укладення, виконання/невиконання сторонами умов кожного з них, правомірності нарахування заборгованості за ним, обставин переходу (набуття) права вимоги за кожним договором до позивача, вимагатиме дослідження кола доказів пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить своєчасне вирішення спору в межах однієї справи у строк, визначений процесуальним законом.
Зважаючи на вищезазначене, суд вважає, що при поданні позову позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Суд зауважує, що повернення позовної заяви з викладених мотивів не є обмеженням права на доступ до правосуддя, оскільки відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 185, 188, 258-261, 353, 354 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.М. Павленко