вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"19" березня 2026 р. Справа № 370/326/26
Провадження № 3/370/115/26
Суддя Макарівського районного суду Київської області Білоцька Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Бучанського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №805643 від 27.01.2026 року, цього ж дня о 18 год. 10 хв. Київська обл. Бучанський р-н с.Наливайківка, вул. Садова,1, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками адкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, мова нечітка, хітка хода, тремтіння пальців рук, почервоніння очей), на вимогу пройти огляд на місці зупинки задопомогою алкотестера «Драгер» для встановлення ступені сп'яніння та їхати в медичний заклад для встановлення ступеню сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисник адвокат Прокопенко М.С.
До суду надійшли письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в якому просив закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заперечень адвокат Прокопенко М.С. зазначив, що для того, щоб виявити правопорушення яке інкримінується ОСОБА_1 , той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки, за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху, ставить під сумнів подальші дії працівників поліції.
Так, у Постанові Верхового суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 зазначено, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Із доданих до протоколу відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що будь-яких законних підстав для зупинки автомобіля марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції не було. Після зупинки, працівники поліції, не назвавши, відповідно до вимог ЗУ «Про Національну поліцію» підставу зупинки, відразу пред'явили вимогу надати їм для перевірки документи, зокрема посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Це свідчить про те, що в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження законності своїх дій, а саме зупинки транспортного засобу, перевірки документів у ОСОБА_1 та подальшого складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Враховуючи наведене, можливо беззаперечно прийти до висновку, що дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 були незаконні, а тому складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та всі додатки до нього не можна вважати допустимими доказами.
Також, захисник зауважував, що підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп'яніння саме у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров'я, а водій зобов'язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.
Тобто законодавством чітко визначено, що обов'язок у водія транспортного засобу, на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі виникає лише у разі виявлення працівником поліції у водія ознак алкогольного сп'яніння, які поліцейський зобов'язаний оголосити водієві, як підставу для проведення такого огляду.
Отже, працівниками поліції при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було порушено вимоги ст. 266 КУпАП.
Факт порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП підтверджується доданим до протоколу відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, але на відеозаписі відсутній факт відмови ОСОБА_1 пройти такий огляд у медичному закладі, адже за змістом статті 266 КУпАП, водій має право відмовитись від перевірки його на стан алкогольного та іншого сп'яніння поліцейськими. В такому випадку, його має бути доставлено до відповідного закладу охорони здоров'я, де лікар має перевірити наявність стану відповідного сп'яніння, що підтверджується медичним актом, який обов'язково додається до протоколу про адміністративне правопорушення або, у разі відсутності згоди на проведення огляду в медичному закладі - поліцейськими складається протокол про адміністративне правопорушення.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду саме в медичному закладі, бо він до такого закладу навіть не доставлявся, що підтверджується наявним в матеріалах справи «направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного...», відповідно до якого ОСОБА_1 доставлявся для проведення огляду до БЛІЛ с. Макарів.
При цьому слід зазначити, що «БЛІЛ с. Макарів» не існує, а в с-щі Макарів функціонує КНП «Макарівська БЛІЛ» МСР, проте жодна з них, як і та що вказана у направленні працівників поліції, так і діюча, не входять до переліку закладів охорони здоров'я, яким надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (копія переліку закладів охорони здоров'я Київської області, яким надано право на проведення оглядів водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння додається).
Тобто наявне в матеріалах справи направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння будь-яким чином не підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, керуюся наступним.
Суд зауважує, що відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, та визначено обов'язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті
Натомість, працівниками поліції не зазначено про порушення водієм положень Правил дорожнього руху чи інших нормативно-правових актів, чинних під час дії воєнного часу, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Суд вважає, що даному випадку працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , з огляду на те, що в матеріалах справи такі відсутні, а водієм заперечуються.
Оскільки з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР, то всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, за диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП відповідальність осіб, що керують транспортними засобами, настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вимогами п. 2.9 «а» Правил дорожньогоруху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5. Правил дорожньогоруху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.10 Правил дорожньогоруху зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п.п. 2.5, 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, є керування особою транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження такого огляду.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками адкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, мова нечітка, хітка хода, тремтіння пальців рук, почервоніння очей), на вимогу пройти огляд на місці зупинки задопомогою алкотестера «Драгер» для встановлення ступені сп'яніння та їхати в медичний заклад для встановлення ступеню сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів водій від проходження огляду відмовився.
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції, в останньому зазначено найменування закладу охорони здоров'я, вказано «БЛІЛ с.Макарів», зазначено відмовився від проходження огляду .
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП до протоколу було долучено диск з відеозаписом.
Суд зауважує, що при дослідженні в судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, що міститься на диску, встановлено, що працівники поліції зупинили автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , причин зупинки транспортного засобу працівниками поліції не зазначено, про наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння не зазначено. Працівник поліції запитав чи вживав водій в цей день алкогольні напої на що отримав заперечну відповідь. Водій відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак вказав, що пройде огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735.
Згідно з п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Проте, не зважаючи на незгоду водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, пройти огляд у закладах охорони водій погоджувався, працівник поліції повторно з'ясовує чи буде проходити особа огляд на місці зупинки, на що отримує відмову, можливої подальшої відмови від проходження огляду у медичному закладі не зафільмовано.
Відтак, не спростовує доводи захисту про те, що водій не відмовлявся від огляду в лікарні, а поліція не забезпечила йому цього права, що свідчить про порушення процедури огляду водіїв на стан сп'яніння, визначеною КУпАП та Інструкцією № 1452/73 від 09.11.2015.
Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до положень статті 254 КУпАП основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.
З огляду на наявні порушення, суд вважає, що протокол та додані до нього матеріали є недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім та вірогідним доказом на підтвердження вини особи в скоєні вказаного адміністративного правопорушення, зважаючи на ті обставини, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності не визнає своєї вини, а будь-які інші докази відсутні.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналізуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, викладених у протоколі, вина у вчиненні адміністративного правопорушення, ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи тлумачиться на його користь.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, встановлені під час розгляду справи обставини, а також те, що згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у разі закриття провадження у справі не стягується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 221, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити за відсутністю у його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП -на підставі п.1 ст.247КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її ухвалення через Макарівський районний суд Київської області.
Постанова набирає законної сили по закінченню строку на її оскарження, якщо вона не була оскаржена. В інакшому разі після її перегляду Апеляційним судом.
Суддя Л.В. Білоцька