Справа № 368/1919/25
Провадження № 2/368/413/26
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"30" березня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Назаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -
позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 фактичних витрат на спеціальні заняття та реабілітацію дитини, тобто 4200 (чотири тисячі двісті) гривень щомісячно, починаючи з подання даного уточнення та до 01 жовтня 2026 року, обгрунтовуючи позов наступним.
Вона, ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею.
12 січня 2024 року шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15 травня 2024 року ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття.
Згідно з висновком дитячого психіатра від 7 червня 2025 року, виданим дитячим медичним центром «Бадді» у дитини встановлено діагноз: F84.0. Дитячий аутизм. Розлад аутистичного спектру з супутнім порушенням мовлення, ймовірно збереженим інтелектом.
Крім того, згідно з висновком Інклюзивно ресурсного центру №9 Солом'янського району м. Києва від 28 жовтня 2025 року дитині встановлено четвертий рівень підтримки. У зв'язку з цим, дитина потребує постійних занять з логопедом, фахівцем із сенсорної інтеграції та нейропсихологом, що потребує значних матеріальних витрат.
Дитина фактично відвідує такі заняття тричі на тиждень починаючи з 12 червня 2025 року. Вартість одного заняття становить 700 гривень, що загалом складає близько 8400 гривень на місяць.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до вимог ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із вимогами 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо).
Усі зазначені заходи з організації лікування та занять забезпечує мати дитини, яка самостійно покриває відповідні витрати.
Починаючи з листопада 2025 року батько ОСОБА_2 ігнорує її звернення та прохання щодо розподілу витрат на навчання й реабілітацію дитини, не відповідає на дзвінки та повідомлення, не бере участі у лікуванні, розвитку та фінансуванні розвиваючих занять.
Вона, ОСОБА_1 , повідомляє, що фактичні витрати на спеціальні корекційні та реабілітаційні заняття дитини, зокрема заняття з логопедом, нейропсихологом та фахівцем із сенсорної інтеграції, становлять 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень на місяць, відповідно половина зазначених витрат, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 4200 (чотири тисячі двісті) гривень щомісячно. Відповідач, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Частково відповідач уже брав участь у покритті витрат, однак необхідно встановити регулярне стягнення починаючи з подання даного уточнення та до 01 жовтня 2026 року, з огляду на те, що наступна психолого-педагогічна оцінка розвитку дитини запланована на зазначену дату, після проведення якої може бути переглянуто обсяг корекційних занять та реабілітації.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, в якій просить слухати справу у її відсутність та врахувати додаткові пояснення до раніше поданої заяви щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою одержувач відсутній за вказаною адресою, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що відповідач в засідання суду не з'явилася без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення уточненого позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2024 року.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем.
Наказом від 15.05.2024 року було стягувато з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї четвертої всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Так, одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.
Якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Тобто якщо ці витрати пов'язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов'язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участі у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв'язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.
Якщо ці витрати пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.
Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц; від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18,; від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17; від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.
В поданому до суду позові позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача фактично понесених додаткових витрат на дитину, які пов'язані з лікуванням дитини.
На підтвердження існування даних витрат позивачем надано суду відповідні документи, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з висновком дитячого психіатра від 7 червня 2025 року, виданим дитячим медичним центром «Бадді» у дитини сторін встановлено діагноз: F84.0. Дитячий аутизм. Розлад аутистичного спектру з супутнім порушенням мовлення, ймовірно збереженим інтелектом.
Крім того, згідно з висновком Інклюзивно ресурсного центру №9 Солом'янського району м. Києва від 28 жовтня 2025 року дитині встановлено четвертий рівень підтримки. У зв'язку з цим, дитина потребує постійних занять з логопедом, фахівцем із сенсорної інтеграції та нейропсихологом, що потребує значних матеріальних витрат.
Дитина фактично відвідує такі заняття тричі на тиждень починаючи з 12 червня 2025 року. Вартість одного заняття становить 700 гривень, що загалом складає близько 8400 гривень на місяць.
Кожен із батьків, незалежно від того, чи проживають вони разом, зобов'язаний діяти в якнайкращих інтересах своєї дитини, забезпечувати для них всебічний розвиток та зростання.
Обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у додаткових витратах на дитину (окрім сплати аліментів на утримання дитини), є таким, що випливає з наявністю саме особливих обставин хвороби дитини (не сезонних хвороб, як, наприклад, респіраторних захворювань тощо), наявність у неї підтверджених особливих здібностей, які потрібно розвивати або інших особливих обставин, які не охоплюються сплатою аліментів.
Витрати на занять з логопедом, фахівцем із сенсорної інтеграції та нейропсихологом, заявлені до стягнення позивачем, суд відносить до додаткових витрат на дитину, оскільки вони пов'язані з лікуванням дитини, не вважається сезонним захворюванням чи потребами, а характеризується більш серйозними та стійкими ознаками.
Надані стороною позивача докази в цій частині не спростовані стороною відповідача.
З огляду на положення ст. 180, 185 СК України, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків (ст. 141 СК). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Суд зауважує, що несення додаткових витрат на дітей є обов'язком обох батьків, та повинні ділитися між ними порівну.
А тому суд приходить до висновку, що половину витрат на лікування дитини сторін в розмірі 4200 гривень щомісячно, починаючи з 13.11.2025 р. та до 01 жовтня 2026 року, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1-3 статті 131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 86, 180, 182, 184 СК України ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 фактичних витрат на спеціальні заняття та реабілітацію дитини, тобто 4200 (чотири тисячі двісті) гривень щомісячно, починаючи з 13.11.2025 р. та до 01 жовтня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.03.2026 р.
Суддя І.І. Шевченко