Справа № 362/2129/26
Провадження № 1-кс/362/173/26
09.03.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання слідчої СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026111140000019 від 06.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
09.03.2026 року до суду надійшло клопотання слідчої СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026111140000019 від 06.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111140000019 від 06.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
З 15.04.2025 на посаді гранатометника стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ), проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 сержант ОСОБА_6 .
Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_6 повинен керуватися вимогами ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
У порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів сержант ОСОБА_6 вчинив злочин проти власності за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 січня 2026 року близько о 11 годині 50 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) перебував у складському приміщенні відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», розташованому за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, вул. Березова, буд. № 2, де проходив стажування. У вказаному приміщенні на своєму робочому місці також перебував потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишив свою особисту сумку сірого кольору в незачиненій комірці металевої шафи. В цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів з особистої сумки потерпілого для власного збагачення. Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів, будучи раніше засудженим за злочини проти власності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, пересвідчившись, що його дії не помітні потерпілому та іншим стороннім особам, ОСОБА_6 , перебуваючи біля металевих шаф, шляхом вільного доступу відкрив вміст сумки потерпілого, звідки вийняв грошові кошти в сумі 400 (чотириста) євро, що на 03.01.2026 становить 19 819 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 96 коп.
В подальшому ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим потерпілому ОСОБА_8 завдав матеріальної шкоди на суму 400 (чотириста) євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 03.01.2026 становить 19 819 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 96 коп.
ОСОБА_6 підозрюється у крадіжці, вчиненій в умовах воєнного стану, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідча в клопотанні вказано, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України; ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 може вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
У судовому засіданні слідча та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки підозрюваний переховувався від досудового слідства, а тому ухвалою слідчого судді від 25.02.2026 року надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для розгляду клопотання взяття під варту. Також підозрюваний був звільнений умовно достроково від відбування покарання із невідбутою частиною за контрактом для проходження служби в ЗСУ та був зачислений у військову частину НОМЕР_1 , потім він був переведений у військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії, яку в подальшому покинув. У зв'язку з чим було порушено кримінальне провадження №62026240000364 від 21.01.2026 року за ч. 4 ст. 407 КК України, щодо самовільного залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказав на те, що він дійсно був звільнений з місць відбування покарання з невідбутою частиною покарання для проходження військової служби та був зачислений у військову частину НОМЕР_1 , в подальшому він був переведений у військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії, в подальшому він покинув військову частину, оскільки хоче служити у другій частині під іншим командуванням, а тому він вимушений був влаштуватися на роботу, оскільки йому потрібні були гроші. Він не переховувався від досудового слідства.
Захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження №12026111140000019 від 06.01.2026 року, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені захиснику ОСОБА_5 та підозрюваному 09.03.2026 року о 10 год. 00 хв. та 11 год. 49 хв., приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12026111140000019 від 06.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у крадіжці, вчиненій в умовах воєнного стану, повторно.
19.01.2026 року слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке погоджене прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 та яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, 19.01.2026 о 16 год. 34 хв. вручено підозрюваному ОСОБА_6 за відсутнісю захисника (а.с.116-123).
Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с.143-146).
Як вбачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 08.03.2026 року, 08.03.2026 року о 05 год. 38 хв. фактичний час затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026 року №362/1745/26 затримано в порядку ст. 208 КПК України, крім того йому повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, при затриманні зауважень не було (а.с.152-155).
Відповідно до наданої копії Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування №62026240000364 від 21.01.2026 року за ч. 4 ст. 407 КК України, щодо самовільного залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, вбачається, щовійськовослужбовець військової частини НОМЕР_3 НГУ, сержант ОСОБА_6 16.10.2025 року самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 НГУ та в умовах воєнного стану ухиляється від проходження військової служби по даний час.
На даній стадії досудового розслідування підозра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується протоколом ОМП від 05.01.2026, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 06.01.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_8 від 06.01.2026; протоколом огляду предметів від 07.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 08.01.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_9 від 08.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 08.01.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_10 від 08.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.01.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_11 від 08.01.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
За змістом ст. 184 КПК України підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v. United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Отже обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином слідчому судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_6 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке, у разі визнання його винним, може понести покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яті до восьми років позбавлення волі, про що свідчать зібрані органом досудового розслідування та надані слідчому судді на даній стадії досудового розслідування докази.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини підтверджуються наданими фактичними даними, що містяться у матеріалах клопотання, досліджених у судовому засіданні, які у своїй сукупності переконують слідчого суддю у причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Доведення стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, є однією з підстав для застосування запобіжного заходу.
Слід зазначити, що при визначенні запобіжного заходу до підозрюваного, слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваного, умислу, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини(ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо слідчий, прокурор доведуть, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про обрання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Як вбачається із матеріалів клопотання та доданих в підтвердження цього, слідчим клопотання були вручені захиснику ОСОБА_5 та підозрюваному 09.03.2026 року о 10 год. 00 хв. та 11 год. 49 хв., із дотриманням вимог передбачених ст. 184 КПК України.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного,
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, у тому числі відповідно до вимог ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у даному кримінальному правопорушенні, що карається позбавленням волі на строк від п'яті до восьми років; його вік та стан його здоров'я, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; інших спростовуючи його стан здоров'я доказів стороною захисту надано не було; не одруженого; проходить службу військової частини НОМЕР_3 НГУ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , тобто відсутність міцних соціальних зав'язків підозрюваного в місці його фактичного проживання; раніше судимого останнім вироком 12.12.2024 Рівненським міським судом за ч. 2 ст.194 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільненого умовно достроково, невідбутий строк покарання 4 роки 2 місяці 28 днів для проходження військової служби у військової частині НОМЕР_1 , переведеного до військової частини НОМЕР_3 НГУ, яку сержант ОСОБА_6 16.10.2025 року самовільно залишив, доказів в спростування вказаного захисником, слідчому судді надано не було, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_6 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою на даній стадії досудового розслідування, знайшло своє доведення в судовому засіданні, є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оскільки запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", слідчий суддя, постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує також наявність та доведеність ризиків, що передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 НГУ, сержант ОСОБА_6 16.10.2025 року самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини та в умовах воєнного стану ухиляється від проходження військової служби по даний час. Тобто ОСОБА_6 , користуючись ситуацією в країні, має змогу переховуватися від органів досудового розслідування, зокрема, в місцях постійного проведення бойових дій або місцях непідконтрольних органам державної влади України. Може продовжити вчиняти інші кримінальні провадження, оскільки неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, перебуваючи на умовно достроковому звільненні на шлях виправлення не став та знов вчинив злочин, при обранні іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з утриманням під вартою, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні на даній стадій досудового розслідування, тому слідчий суддя дійшов до висновку щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, прокурора, оскільки слідчий, прокурор довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на даній стадії на свободу.
Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави необхідно згідно ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи; не відлучатись із населеного пункту де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому слідчий суддя вважає доцільним, визначити підозрюваному заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок, оскільки саме така застава достатня забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчої СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026111140000019 від 06.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, який проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 НГУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого та звільненого умовно-достроково, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб, а саме до «06» травня 2026 року, включно.
Строк дії ухвали шістдесят днів з моменту затримання 05 год. 38 хв. 08.03.2026 року та до 24 год. 00 хв. 06.05.2026 року, включно.
Визначити розмір застави, у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Згідно із ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119. Банк отримувача ДКСУ, м. Київ. Код банку отримувача (МФО) 820172. Рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою ним періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрована або проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06.05.2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. 3, 8 ст. 182, ч. 5 ст. 194 КПК України підозрюваному роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурору або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 16.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_12