Справа № 451/1651/25 Головуючий у 1 інстанції: Патинок О.П.
Провадження № 22-ц/811/4396/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
01 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №1317-1021від 16.12.2023 року у загальному розмірі 62 452 грн. 80 коп. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 16.12.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1317-1021 (в подальшому - «Кредитний договір»). Позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) перерахував відповідачу кредитні кошти на його картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 02.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 64 994 грн. 43 коп., а саме: 14 784 грн. 60 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, а 50 209 грн. 83 коп. -прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 2 541,63 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 62452,8 гривень. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена, а тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 62 452 грн. 80 коп., з яких: 14 784 грн. 60 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, а 47 668 грн. 20 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також 2 422 грн. 40 коп. судових витрат (а.с. 1-16).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1317-1021 від 16.12.2023 року в розмірі 62 452 грн. 80 коп., з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 14 784 грн. 60 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 47 668 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.(а.с. 94-97).
Дане рішення оскаржив відповідач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування саме на його рахунок коштів за Договором про відкриття кредитної лінії №1317-1021 від 16.12. 2023 року (а.с. 103-107).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за згаданою вище апеляційною скаргою (отримана апелянтом 09.01.2026 року; а.с. 191), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 116-117).
Представник позивача подав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 122-158).
Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
За змістом частини 1 статті 178 ЦПК України всі заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві на позовну заяву.
Поданий відповідачем до суду першої інстанції Відзив на позовну заяву (як і апеляційна скарга) не містить заперечень (спростувань тощо) тієї обставини, що 16.12.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1317-1021, паперова копія якого позивачем є долученою до позовної заяви в обґрунтування заявлених ним позовних вимог (а.с. 19-26, 73-82).
Натомість, як Відзив на позовну заяву, так і апеляційна скарга, містять твердження про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перерахування кредитних коштів відповідачу, однак згадані документи не містять категоричних заперечень проти твердження позивача про перерахування відповідачу кредитних коштів.
Пунктом 4.2 Кредитного договору встановлено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником (відповідачем) реквізитів електронного платіжного засобу.
В Кредитному договорі позичальником (відповідачем) зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою НОМЕР_1 .
На підтвердження перерахунку відповідачу коштів позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту №1317-1021 від 16.12.2023 року, з якої вбачається, що 16.12.2023 року позивач здійснив видачу кредитних коштів за договором №1317-1021 від 16.12.2023 у розмірі 15 900 гривень на вказаний відповідачем (як позичальником) картковий рахунок № НОМЕР_2 за допомогою системи LiqPay, платіж №2404351450.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, документи про рух коштів клієнта по рахунку, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність доводів відповідача стосовно того, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу, оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема - надання кредитів у позику, в тому числі - і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, та (відповідно) не може надати первинні банківські документи стосовно рахунку відповідача.
Докази в банку про оформлення (чи неоформлення) та використання відповідачемкартки за номером НОМЕР_2 міг отримати лише сам відповідач, чого ним (виходячи з принципу змагальності сторін в цивільному процесі) зроблено не було і такого клопотання перед судом він також не заявляв.
За наведених вище обставин в їх сукупності доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності позивачем факту перерахування кредитних коштів на картку відповідача до уваги прийматися не можуть.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
З урахуванням наведеного вище в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що правові підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 62 452 грн. 80 коп. заборгованості за Кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 62 452 грн. 80 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 62 452 грн. 80 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радехівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 01 квітня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.