Дата документу 31.03.2026 Справа № 333/3859/25
ЄУН 333/3859/25 Головуючий у І інстанції: Холод Р.С.
Провадження № 22-ц/807/175/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
31 березня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Онищенка Е.А.,
Трофимової Д.А.,
секретар: Смокотіна В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2025 року у справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» про захист прав споживача,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила, до ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» про захист прав споживача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ФОП ОСОБА_1 та АТ «Запоріжжяобленерго» 04.12.2003 було укладено договір про постачання електричної енергії.
Усі умови зазначеного договору позивач сумлінно виконувала, зокрема, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке їй належить на праві приватної власності, було належним чином підключене до електричних мереж відповідно до виданих технічних умов. Цей факт підтверджується такими документами: довідкою №950/01-11 від 2003, актами від 10.11.2003, 21.01.2012, 26.06.2003, листом від 09.04.2003, технічним звітом від 25.11.2003 та розпорядженням від 11.11.2003.
У зв'язку з тим, що 02.05.2025 у вказаному приміщенні було припинено електропостачання, ОСОБА_1 звернулася до аварійної служби КП «Ремсервіс», яка прибула за викликом, однак повідомила, що не має доступу до електрощитової, і порадила звернутись або до АТ «Запоріжжяобленерго», або до обслуговуючої компанії ТОВ «Управлінська компанія «Віра».
У свою чергу, аварійна служба АТ «Запоріжжяобленерго» відмовилася прийняти заявку позивача, посилаючись на відсутність доступу до електрощитової. Обслуговуюча компанія ТОВ «УК «Віра» заявила, що її підключення до електрощитової є неправильним, тому саме з цієї причини приміщення було примусово відключено. Проте жодних офіційних повідомлень чи рішень про порушення умов підключення чи розірвання договору вона не отримувала.
ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, адвокатом, здійснює діяльність, яка передбачає безперервний доступ до електроенергії та мережі Інтернет, тому на її думку, протиправне самоуправство з боку обслуговуючої компанії, має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 подала відповідне звернення за телефоном 102. Проте, незважаючи на те, що співробітник поліції зателефонував, пообіцяв приїхати на місце, станом на кінець робочого дня 02.05.2025 ніхто не прибув. Враховуючи бездіяльність слідчих органів, позивач подала скаргу до суду на бездіяльність правоохоронців.
02.05.2025 з метою з'ясування ситуації, позивач направила письмові звернення до АТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «УК «Віра». Відповідь отримала лише від АТ «Запоріжжяобленерго», в якій зазначено, що за результатами обстеження 07.05.2025 було встановлено підключення її приміщення до поверхового щита на першому поверсі. Водночас, за умовами договору та однолінійною схемою, підключення повинно здійснюватися від ВРУ-0,4 кВ. Попри це, сам факт відключення виконано не АТ «Запоріжжяобленерго», що є втручанням третіх осіб у правовідносини, захищені законом і договором.
Внаслідок припинення постачання електроенергії ОСОБА_1 зазнала прямих матеріальних збитків, оскільки була вимушена купити акумулятор, інвертор та зарядний пристрій на загальну суму 6700 грн, адже ці прилади необхідні для забезпечення тимчасового електропостачання офісу з метою здійснення її професійної діяльності.
Оскільки відключення здійснила саме управляюча компанія без відповідного правового механізму, саме вона має нести відповідальність за відновлення підключення до ВРУ-0,4кВ згідно зі схемою, погодженою ще у 2003 році.
ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було заподіяно як моральну, так і матеріальну шкоду. Зокрема, моральна шкода полягає у пережитих психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, а також у необхідності прикладати значні додаткові зусилля для організації роботи в умовах відсутності електропостачання та доступу до Інтернету. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 10000 грн. Матеріальна шкода пов'язана з вимушеним придбанням обладнання, необхідного для забезпечення безперебійного функціонування офісу та здійснення нею адвокатської діяльності.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов'язати ТОВ «Управлінська компанія «Віра» поновити електропостачання нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , шляхом підключення його від ВРУ-0,4кВ вказаного житлового будинку;
- стягнути з управляючої компанії на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн та матеріальну шкоду у розмірі 6700 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500 грн.
Зобов'язано ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» за власний рахунок здійснити підключення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 7457 від 04.12.2003 та однолінійної схеми електропостачання, яка є додатком до вказаного договору, а також додатку № 9.12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №17051 від 06.06.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ № 3» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що дійсно, відповідач здійснив аварійне відключення приміщення від енергопостачання, але причиною слугувала необхідність проведення термінових робіт на електрощиту, який розташований на поверсі багатоквартирного будинку, до якого було виконано підключення нежитлового приміщення № 85, у зв'язку з тим, що споживачі будинку зверталися до відповідача з приводу задимлення поверху, де розташований аварійний електрощиток. Причиною задимлення була проводка, яка тліла внаслідок того, що підключення було виконано з порушенням однолінійної схеми, наданої позивачу ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Тобто, відбулася аварійна ситуація, що спричинила відключення електроенергії у приміщенні, належному позивачу, у зв'язку з порушенням схеми підключення до внутрішніх електричних мереж будинку, яке допущено саме позивачем. Ця обставина підтверджується актом невідповідності метрологічних характеристик від 07.05.2025, складеного представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго», яким зафіксоване, що споживачу необхідно виконати підключення згідно зі схемою та балансовою приналежністю та встановити автомати на ввідний кабель. Представник відповідача був ознайомлений зі схемою електроустановки та точкою розподілу мереж будинку АДРЕСА_3 . Однак ця подія, що сталася та договірні відносини, що існують між споживачами будинку та відповідачем, жодним чином не передбачають обов'язку відповідача виконувати роботи з підключення позивача до електричних мереж будинку.
ТОВ «УК Віра» Дільниця № 3» фінансується з коштів, які сплачуються споживачами будинку за отримані послуги з управління будинком, які за умовами Договору на управління повинні використовуватися виключно на утримання будинку та прибудинкової території, а також сплату обов'язкових платежів. Послуги з управління будинком надаються відповідачем в межах встановленої плати за Договором на управління, в свою чергу роботи з підключення позивача до електромережі будинку за встановленою схемою, повинні виконуватися за окремим договором та коштом позивача, а не юридичної особи, яка надає послуги з управління будинком
Недоліки, виявлені ПАТ «Запоріжжяобленерго», існували у зв'язку з порушенням встановленої схеми підключення, це порушення не було спричинено діями відповідача. Тому відповідальність за стан проводки та подальше відключення приміщення позивача електромереж будинку від електропостачання, не може бути покладена на відповідача.
За умовами Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 17051 відповідач повинен лише надати доступ для виконання ремонтних робіт стосовно усунення аварійної ситуації у мережі або підключення споживачів до електромереж у будинку, що виключає самостійне виконання відповідачем будь-яких робіт, які б включали втручання до електричної мережі будинку.
З цього можна зробити висновок, що виконати рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача здійснити підключення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії №7457 від 04.12.2003 та однолінійної схеми електропостачання, яка є додатком до вказаного договору, а також додатку №9.12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №17051 від 06.06.2024 не є можливим, та к як втручання працівників відповідача у електричні мережі будинку є порушенням вимог діючого законодавства України та існуючих договірних відносин.
Також відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно з технічними умовами, що є частиною Договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Запоріжжяобленерго», кабель яким повинно бути підключено нежитлове приміщення до мереж будинку, належить саме позивачу. У відповідача відсутній кабель, яким можливо було б підключити нежитлове приміщення, відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії №7457 від 04.12.2003 та однолінійної схеми електропостачання, яка є додатком до вказаного договору, а також додатку №9.12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №17051 від 06.06.2024.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні представник ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» Лупанова Н.В. наполягала на задоволені апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні позову.
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просила залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.
Задовольняючи позов у частині зобов'язання відповідача за власний рахунок здійснити підключення нежитлового приміщення, належного позивачу, та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 була підключена до електромереж відповідно до наданих технічних умов, та не має доступу до внутрішніх електричних мереж та електрообладнання, а утримання таких мереж та обладнання, які входять до сфери балансової належності відповідача, є його обов'язком, тому саме ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» зобов'язане за власний рахунок здійснити підключення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до умов Договору про постачання електричної енергії №7457 від 04.12.2003 року та однолінійної схеми електропостачання, яка є додатком до вказаного договору, а також додатку № 9.12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 17051 від 06.06.2024. Врахувавши тривалість відсутності електропостачання у приміщенні позивача; вимушені зміни в її житті, зокрема: необхідність організації робочого процесу поза межами належного їй приміщення; неможливість повноцінного використання майна за призначенням; завдані моральні та психологічні страждання, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки КП «ВРЕЖО №5» від 09.04.2003, у зв'язку з електропостачанням приміщення ПП ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 і подальшим оформленням договору на користування електроенергією з ЗГЕС, КП «ВРЕЖО №5» не заперечує про підключення цього приміщення електричною потужністю 2,0 кВт по мережі 0,22кВ в рахунок відведеної на це приміщення потужності за узгодженою системою згідно з проектом і ТУ від ЗГЕС №400/07 від 14.02.2003.
Згідно з актом від 26.06.2003 про розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, на балансі ЗГЕС знаходиться ТП-07, РУ-0,4кВ, рб-2,14, 2КЛ-0,4кВ від ТП-107 к ВРУ будинку по АДРЕСА_3 ; на балансі КП «ВРЕЖО №5» знаходиться електрообладнання вказаного житлового будинку, ВРУ; на балансі ПП Трачук Н.І. знаходиться кабель ВВГ 3х4, l=20м. від шинного мосту в ВРУ вказаного житлового будинку.
04.11.2003 КП «ВРЕЖО №5» видано довідку ПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) про те, що технічні умови виконані від КП «ВРЕЖО №5» та відповідають вимогам ПУЕ.
11.11.2003 заступник начальника Пархоменк В.І., у присутності ПП Трачук Н.І., склав акт про допуск в експлуатацію електроустановок, відповідно до якого було проведено технічний огляд перед допуском в експлуатацію електричної установки юридичної консультації по АДРЕСА_3 , та надано висновок - укладати договір.
Згідно з розпорядженням, 11.11.2003 виконаний технічний огляд перед допуском в експлуатацію об'єкта - юридична консультація за адресою: АДРЕСА_3 , абонента ПП ОСОБА_1 , зі споживаною потужністю - 2,0 кВт; електропостачання здійснюється від ТП 107 РБ 2,14 через ВРУ житлового будинку по АДРЕСА_3 - 0,23кВ, ВВГ 3х4 мм2, l=20м.
04.12.2003 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ПП ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії №7457, відповідно до якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умов цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
18.08.2023 між ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , укладеного Договір №УК-2023/Д3-03 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , відповідно до якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , а співвласники зобов'язуються своєчасно оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
У п. 2.3. вказаного договору зазначені права управителя, до яких входять в тому числі:
-вимагати від співвласника дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (пп. 2.3.2);
-вимагати від співвласника своєчасного проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з експлуатацією спільного майна, що виникли з вини співвласника, або відшкодування вартості таких робіт, якщо факт заподіяння шкоди доведений в установленому порядку (пп. 2.3.3);
-доступу до приміщень, будинків і споруд для встановлення та обслуговування додаткового обладнання (сигналізація, камери відеоспостереження, датчики руху та датчики підтоплення), ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів у порядку, визначеному законодавством та цим договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (пп. 2.3.6).
06.06.2024 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №17051, відповідно до якого оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКМ від 14.03.2018 № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об'єктом споживача, який є Додатком № 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Згідно з п.6.2. вказаного договору, споживач зобов'язується, в тому числі забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію свої внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів; узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
Відповідно до п 5 Паспорту точки розподілу електричної енергії ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3», що є додатком №2.12 до вказаного договору, межа розподілу (точка розподілу електричної енергії) встановлюється на межі балансової належності мереж відповідно до акта розмежування балансової належності електричних мереж (за ознаками права власності або користування) та експлуатаційної відповідальності сторін який є додатком №8.12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Однолінійна схема (схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання), відображається в додатку №9.12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Усі зміни та доповнення до цього Паспорту оформлюються у разі зміни технічних характеристик об'єкта після отримання послуги з приєднання та/або на підставі узгоджених проектних рішень, виконання яких підтверджено документально.
Відповідно до п. 1 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, балансова належність електромереж та установок:
-оператора системи: ТП-107, 2КЛ-0,4кВ від РУ-0,4кВ ТП-07 РБ-2, РБ-14 до ВРП-0,4кВ житлового будинку АДРЕСА_3 ;
-споживача: ВРП-0,4кВ, електрообладнання, прилади обліку, внутрішні електричні мережі житлового будинку АДРЕСА_3 .
Згідно з п.п. 8, 9 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, споживач та оператор системи зобов'язується утримувати установки, які зазначені в цьому акті, у справному стані та експлуатувати їх відповідно до Кодексу системи розподілу, ПТЕ, ПБЕЕ. Споживач зобов'язується забезпечити на своїй території охорону електроустановок в тому числі електричних мереж, які належать оператору системи, а також доступ до цих електроустановок працівників оператора системи для ремонту обладнання, кабельних мереж, повітряних мереж та проведення інших необхідних робіт у терміни, обумовлені обома сторонами.
02.05.2025 до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , було припинено постачання електричної енергії.
Того ж дня, позивач звернулася до контакт-центру м. Запоріжжя «15-80» із заявкою про відключення електроенергії у вказаному нежитловому приміщенні.
02.05.2025 о 16 год 14 хв на електронну адресу позивача надійшло повідомлення від «контакт-центру» м. Запоріжжя, відповідно до якого роботу за зверненням завершено; проблема: служба обслуговування електромереж; причина: 469. (квартира) Знеструмлення, на прилад обліку е/е не надходить; фактична дата виконання: 02.05.2025 року; виконавець: КК Віра; відповідь: заявнику наданий контактний телефон КК Віра, буде звертатись самостійно до КК.
02.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області через оператора служби «102» із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2025 скаргу ОСОБА_1 задоволено; зобов'язано уповноважену особу Відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області не пізніше 24 годин після отримання цієї ухвали вирішити питання щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, які містяться у заяві ОСОБА_1 , зареєстрованої в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України (журналі єдиного обліку) за №11346 від 02.05.2025 року.
Відповідно до акту ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 07.05.2025, складеного з питання обмеження на підключення електроустановки ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 ., вона підключена до квартирного поверхового розподільчого електричного щита першого поверху. Згідно з договором № 7457 підключення повинно бути виконано від ВРУ-0,4кВ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Того ж дня, представник ПАТ «Запоріжжяобленерго» Тимощук В.Я. склав акт невідповідності метрологічних характеристик, згідно з яким була проведена перевірка на об'єкті споживача ФОП ОСОБА_1 , у приміщенні № 85. Виконанню в термін до 07.06.2025 підлягають такі вимоги: споживачу необхідно виконати підключення за схемою та балансовою приналежністю.
Згідно з листом АТ «Запоріжжяобленерго» №35-35/753 від 20.05.2025, 07.05.2025 персоналом АТ «Запоріжжяобленерго» проведено спільне обстеження електроустановки, за результатом якого виявлено, що приміщення ФОП ОСОБА_1 підключене з квартирного поверхового розподільчого електричного щита першого поверху. Відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу № 7457, та однолінійної схеми електропостачання, яка є додатком до договору, підключення має бути виконано від ВРУ-0,4кВ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Для врегулювання питання позивачу необхідно виконати підключення приміщення відповідно до узгодженої однолінійної схеми, що є додатком до договору про надання послуг з розподілу № 7457.
Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначено в Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон).
Відповідно до п.п. 6,7 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону, власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 11 Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Як правильно визнач суд першої інстанції, вичерпний перелік підстав відключення установок споживача від системи електрозабезпечення міститься у п.7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року. Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи або електропостачальником (п. 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Отже, відключення електроенергії у разі наявності порушень здійснюється працівниками електропостачальника з дотриманням відповідної процедури.
Однак, жодних документів, що підтверджують настання аварійної ситуації, на яку посилався відповідач матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до умов договору № УК-2023/Д3-03, управитель не наділений правом самостійно відключати приміщення співвласників від електропостачання, навіть у разі настання аварійної ситуації, без дотримання визначеного законодавством порядку та погодження з відповідними службами/органами.
Разом з тим, відповідач не заперечував факту відключення приміщення від електроживлення саме ним.
Проте, за умовами договору №УК-2023/Д3-03, відповідач не наділений повноваженнями відключення та/або підключення співвласників будинку від електропостачання. Управитель не наділений правом самостійно відключати приміщення співвласників від електропостачання, навіть у разі настання аварійної ситуації, без дотримання визначеного законодавством порядку та погодження з відповідними службами/органами.
З огляду на вищевикладене, судом встановлена протиправність дій відповідача.
Відповідно до п. 1 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком до вищевказаного договору балансова належність електромереж та установок:
- оператора системи: ТП-107, 2КЛ-0,4кВ від РУ-0,4кВ ТП-07 РБ-2, РБ-14 до ВРП-0,4кВ житлового будинку АДРЕСА_3 ;
- споживача: ВРП-0,4кВ, електрообладнання, прилади обліку, внутрішні електричні мережі житлового будинку АДРЕСА_3 .
Згідно з п.п. 8, 9 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, споживач та оператор системи зобов'язується утримувати установки, які зазначені в цьому акті, у справному стані та експлуатувати їх відповідно до Кодексу системи розподілу, ПТЕ, ПБЕЕ. Споживач зобов'язується забезпечити на своїй території охорону електроустановок в тому числі електричних мереж, які належать оператору системи, а також доступ до цих електроустановок працівників оператора системи для ремонту обладнання, кабельних мереж, повітряних мереж та проведення інших необхідних робіт у терміни, обумовлені обома сторонами.
Отже, саме ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» несе відповідальність за утримання у належному технічному стані внутрішніх електричних мереж, електрообладнання та приладів обліку, які входять до сфери його балансової належності.
Таким чином судом встановлено, що 2003 року нежитлове приміщення №85 за адресою: АДРЕСА_3 , було належним чином підключене до електричних мереж відповідно до технічних умов, виданих уповноваженим органом у 2003 році, що підтверджується довідкою №950/01-11 від 2003 року, актами від 10.11.2003, 26.06.2003, листом від 09.04.2003, технічним звітом від 25.11.2003 та розпорядженням від 11.11.2003.
Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, а також однолінійна схема електропостачання були підписані відповідачем без зауважень, що свідчить про визнання ним їх змісту та погодження з визначеними межами відповідальності.
Отже, з огляду на те, що утримання внутрішніх електричних мереж та електрообладнання, які входять до сфери балансової належності відповідача, є його обов'язком, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що саме ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» зобов'язане за власний рахунок здійснити підключення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до умов Договору про постачання електричної енергії №7457 від 04.12.2003 року та однолінійної схеми електропостачання, яка є додатком до вказаного договору, а також додатку №9.12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №17051 від 06.06.2024.
Доводи апеляційної скарги про те, що недоліки, виявлені ПАТ «Запоріжжяобленерго», існували у зв'язку з порушенням встановленої схеми підключення, це порушення не було спричинено діями відповідача, тому відповідальність за стан проводки та подальше відключення приміщення позивача електромереж будинку від електропостачання, не може бути покладена на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не заперечував, що саме він від'єднав нежитлове приміщення від електроживлення, утримання внутрішніх електричних мереж та електрообладнання, які входять до сфери балансової належності відповідача, є його обов'язком, а належне підключення приміщення до електричних мереж відповідно до технічних умов, виданих уповноваженим органом у 2003 році підтверджено довідкою № 950/01-11 від 2003 року, актами від 10.11.2003, 26.06.2003, листом від 09.04.2003, технічним звітом від 25.11.2003 та розпорядженням від 11.11.2003.
За умовами Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 17051 відповідач повинен надати доступ для виконання ремонтних робіт стосовно усунення аварійної ситуації у мережі або підключення споживачів до електромереж у будинку, тому колегія суддів зауважує, що виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача здійснити підключення нежитлового приміщення за власний рахунок не передбачає самостійного виконання відповідачем будь-яких робіт, які б включали втручання до електричної мережі будинку, а зобов'язує його власним коштом залучити спеціалістів для здійснення такого підключення.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) викладено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі № 761/26091/23, провадження № 61-10998св24).
Отже, з огляду на те, що в результаті неправомірних дій ТОВ «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у позбавленні нею систематичного здійснення підприємницькою (адвокатською) діяльністю, яка для позивача є основним видом діяльності, неможливістю проводити консультації з клієнтами та складати процесуальні документи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що такими діями позивачу завдано моральну шкоду.
При цьому апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та зазначив, що у рішенні від 29 березня 2001 року у справі «Тома проти Люксембурга» (THOMA v. LUXENBURG), заява № 38432/97, ЄСПЛ використав принцип, згідно з яким сам факт визнання права порушеним є достатнім приводом для справедливої сатисфакції.
Під час визначення розміру моральної шкоди апеляційний суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та зазначає, що зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 року; «Калок проти Франції» (CALOC v. FRANCE), заява № 33951/96, від 06 квітня 2010 року; «Недбала проти Польщі» (NIEDBALA v. POLAND), заява № 27915/94, від 04 липня 2000 року, ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Суд першої інстанції, врахувавши тривалість відсутності електропостачання у приміщенні позивача, вимушені зміни в її житті, зокрема, необхідність організації робочого процесу поза межами належного їй приміщення; неможливість повноцінного використання майна за призначенням; завдані моральні та психологічні страждання, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 грн
На думку апеляційного суду, зважаючи на предмет розгляду справи, характер порушених відповідачем прав позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 , та враховуючи засади розумності і справедливості, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, буде справедливою сатисфакцію.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до повторювання аргументів відзиву на позов, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» слід залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року- без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УК ВІРА» ДІЛЬНИЦЯ №3» - залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2025 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 01 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: