Справа № 303/6495/24
Закарпатський апеляційний суд
30.03.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/672/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.08.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 564781 від 27.07.2024 та постанови судді від 16.08.2024 вбачається, що 27.07.2024 о 03 год 19 хв в м. Мукачеві по вул. Ринкова, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі в лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 203 від 27.07.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 564575 від 27.07.2024 та постанови судді від 16.08.2024 вбачається, що 27.07.2024 о 05 год 32 хв в м. Мукачеві по вул. М. Грушевського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 16.08.2024 скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд. Стверджує, що йому не було роз'яснено положення ч. 1 ст. 268 КУпАП і він не скористався правом на захист. Посилається на те, що суд першої інстанції не дав юридичної оцінки складеному щодо нього протоколу серії ААД № 564575 від 27.07.2024 за фактом відмови від проходження
огляду на стан сп'яніння. При цьому, зазначає, що факту керування транспортним
-2-
засобом не було, а він з іншими сторонніми особами штовхали автомобіль в інше місце для того, щоб такий не заважав іншим транспортним засобам. Крім того, вказує на те, що позбавлення його права на керування транспортним засобом є занадто суворим адміністративним стягненням, оскільки його транспортний засіб є його джерелом доходу.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на її розгляд не з'явився, рухом справи не цікавився, повідомлений за допомогою смс-повідомлення, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Адіментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Разом з тим, апеляційним судом враховується заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги та пояснення ОСОБА_1 , наданого під час судового розгляду, вбачається, що висновок суду першої інстанції про порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, яке мало місце 27.07.2024 о 03 год 19 хв, та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 564781 від 27.07.2024, ОСОБА_1 не оскаржується, а тому апеляційним судом з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП не перевіряється та визнається таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи та досліджених судом доказах, кваліфікація дій останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильною.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про його невинуватість у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України за протоколом серії ААД № 564575 від 27.07.2024, апеляційний суд уважає необґрунтованими з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адмш1стративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-3-
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обгрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» , затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.201 5 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 27.07.2024 о 05 год 32 хв, в м. Мукачеві по вул. М. Грушевського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився о 05 год 43 хв, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 564575 від 27.07.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який, всупереч тверджень апеляційної скарги, повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми; постановою про
-4-
притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; розпискою ОСОБА_1 від 27.07.2024 про залишення транспортного засобу на місці зупинки; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Закарпатській області Котубей Р. Я. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 564575 від 27.07.2024 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тобто всі ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд оглянув відеозаписи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких чітко вбачається як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я.
Тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що факту керування транспортним засобом не було, а він з іншими сторонніми особами штовхали автомобіль в інше місце для того, щоб такий не заважав іншим транспортним засобам, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема і наявним у матеріалах справи відеозаписом з місця події та постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відомостей про скасування чи оскарження якої немає.
При цьому спілкування та поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчили про правомірність підозри працівників поліції ймовірного перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
-5-
Апеляційний суд враховує те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, і при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. Тому, апеляційний суд вважає, що поліцейськими не порушено будь-яких нормативно-правових актів, які регулюють порядок направлення водіїв на огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, оглянутий наявний відеозапис у матеріалах справи, на якому зафіксована однозначна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів так і у закладі охорони здоров'я.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
Вказаними відеозаписами, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому не було роз'яснено право користуватися правовою допомогою, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, а відтак являються безпідставними та необґрунтованими.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги і те, що права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП були роз'яснені ОСОБА_1 при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджено підписом ОСОБА_1 у вказаному протоколі.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а будь-які відомості про те, що суд першої інстанції перешкоджав ОСОБА_1 у реалізації його права користуватися правовою допомогою, у матеріалах справи відсутні.
Між тим, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не був позбавлений права користуватися правовою допомогою під час апеляційного розгляду справи щодо нього.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки матеріалами справи доведено факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що ОСОБА_1 і притягнутий до адміністративної відповідальності, що дає обґрунтовані підстави вважати, що наявні в мотивувальній частині твердження суду, на які вказує ОСОБА_1 , є виключно описками.
Апеляційний суд також зазначає, що вимоги апеляційної скарги про направлення справи на новий судовий розгляд є безпідставними, оскільки повноваження апеляційного суду в справах про адміністративне правопорушення встановлені ст. 294 КУпАП, якою не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції на прийняття рішення про направлення справи на новий розгляд у разі скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
-6-
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним , якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позбавлення його права на керування транспортним засобом є занадто суворим адміністративним стягненням, оскільки його транспортний засіб є його джерелом доходу, апеляційний суд відхиляє як такі, що не впливають на висновки суду першої інстанції й у частині накладення адміністративного стягнення. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що у підтвердження цих доводів ОСОБА_1 не надав жодних доказів.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
-7-
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.08.2024 щодо ОСОБА_2 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя