Справа № 303/1782/26
Закарпатський апеляційний суд
01.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/199/26 за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2026.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під варту та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби без застосування електронного засобу контролю на строк до 29.04.2026 включно, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, неодруженого, учня КЗ «Мукачівський професійний аграрний ліцеї імені Михайла Данканича» ЗОР, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, відомості про яке 01.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071040000201.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 до 07 год наступної доби без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі потерпілою та її донькою, свідками, експертами та спеціалістами у кримінальному провадженні № 12026071040000201 від 01.03.2026; не відвідувати місця проживання та роботи ОСОБА_8 та її доньки; здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі наявності.
З матеріалів судового провадження вбачається, що СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 01.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071040000201, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у невстановлений досудовим розслідуванням місці, час, але не пізніше 19 год 30 хв 28.02.2026, у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим транспортним засобом. З цією метою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розробили план викрадення автомобіля марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_1 .
-2-
У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи, що діють в супереч волі власника автомобіля марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 , використовуючи темну пору доби, непомітно для сторонніх осіб, із невстановленою наразі метою, ОСОБА_9 знаходячись біля ринку «ГІД» що по вул. Т. Масарика в м. Мукачеві Закарпатської області, зателефонував до потерпілої ОСОБА_8 та попросив підвести його та ОСОБА_7 , на що потерпіла погодилась та близько 23 год 15 хв 28.02.2026 прибула на вул. Т. Масарика, що в м. Мукачеві біля ринку «ГІД», де підібрала ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до свого автомобіля марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_1 .
Надалі, реалізуючи спільний злочинний умисел ОСОБА_9 , знаходячись на передньому пасажирському сидінні автомобіля марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в м. Мукачеві по вул. Т. Масарика, біля ринку «ГІД», умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи, що діє в супереч волі власника автомобіля марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 , використовуючи темну пору доби, непомітно для сторонніх осіб, із невстановленою наразі метою, вийнявши ніж та погрожуючи ним, наказав потерпілій ОСОБА_8 зупинити вище вказаний транспортний засіб та вийти з нього. Потерпіла ОСОБА_8 , побоюючись за своє життя, виконала вказівку, а саме зупинила автомобіль марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_2 та вийшла з нього. У подальшому ОСОБА_9 пересів за кермо автомобіля марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_1 та поїхав в бік с. В. Визниця Мукачівського району.
ОСОБА_9 рухаючись на викраденому автомобілі марки «Skoda» модель «Superb» н.з. НОМЕР_1 в с. В. Визниця Мукачівського району, був помічений екіпажам патрульної поліції «Жасмин-251» ( ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ), не виконав вимогу про зупинку, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та звукового спецсигналу «сирена» та збільшивши швидкість поїхали у напрямку м. Мукачева, про те були примусово зупинені та затримані працівниками поліції 01.03.2026 о 01 год 40 хв на автодорозі М-06 сполученням «Київ-Чоп» 756 км.+800 метрів в межах с. Карпати Мукачівського району.
Таким чином, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , умисно, в всупереч волі власника ОСОБА_8 , здійснили протиправне вилучення чужого транспортного засобу, вартість якого становить - 14000 (тридцять тисяч) доларів США, що згідно офіційного курсу НПУ станом на 28.02.2026 становить 606900 грн.
01.03.2026 ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , знаходячись на волі та передбачаючи можливість призначення йому реальної міри покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, запобіганню яким більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми.
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказала на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення,
-3-
передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке у випадку визнання його винуватим, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу чи свідків у кримінальному провадженні. При цьому, слідчий суддя визнала недоведеними ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Також слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_7 , який є неповнолітнім, дитиною-сиротою, здобувачем освіти КЗ «Мукачівський професійний аграрний ліцеї імені Михайла Данканича» ЗОР, раніше не судимий. Таким чином, слідчий суддя прийшла до переконання, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби без застосування електронного засобу контролю може повною мірою запобігти встановленим ризикам та буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 03.03.2026 скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Слідчий суддя не врахував достатньою мірою обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, яка на даний час повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, тяжкість кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_7 підозрюється, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яким можливо запобігти лише шляхом застування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника, неявка яких не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Також приймається до уваги заява прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд не бере до уваги заяву захисника-адвоката ОСОБА_13 про відкладення розгляду апеляційної скарги з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги вже неодноразово відкладався (11.03.2026, 24.03.2026), у тому числі на підставі заяви захисника. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що строк дії оскаржуваної ували спливає 29.04.2026, а зі змісту заяви прокурора вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено і обвинувальний акт 30.03.2026 направлено до Мукачівського районного суду Закарпатської області. Тому, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі учасників судового розгляду.
Перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
-4-
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2026 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 01.03.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071040000201, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
01.03.2026 ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
03.03.2026 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби без застосування електронного засобу контролю.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової
-5-
шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.1 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області підстави для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановила, що достатніх обставин для застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшла вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний період доби. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклала на ОСОБА_7 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 до 07 год наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого,
-6-
прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі потерпілою та її донькою, свідками, експертами та спеціалістами у кримінальному провадженні ; не відвідувати місця проживання та роботи потерпілої та її доньки; здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі наявності.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний період доби та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
-7-
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Враховується і те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні закінчено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України направлено до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2026 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді