Справа № 308/566/26
31.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: захисника - адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/191/25 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2026 року, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_7 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого , військовослужбовця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосовано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого , військовослужбовця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - по 26 квітня 2026 року включно.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140160000205 від 01.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді водія-електрика радіолокаційного відділення військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, о 15:30 год. 23.01.2025 був відсутній під час контрольного шикування особового складу, самовільно залишивши розташування підрозділу, що дислокується у АДРЕСА_2 , та відсутній на службі без поважних причин по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Слідчий вказує, що 13.12.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Обгрунтованість підозри підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: допитами свідків матеріалами службового розслідування та іншими матеріалами кримінального провадження.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання слідчий зазначає, що злочин, який інкримінується ОСОБА_6 є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органу досудового розслідування чи суду.
Так, Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові дії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України.
Також вказує, що ОСОБА_6 являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.
А тому на підставі вищенаведеного просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Слідчий суддя в ухвалі вказує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначенням розміру застави є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника - ОСОБА_5 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Матеріалами судового провадження встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140160000205 від 01.03.2025 року, у якому 13.12.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. ст. 177, 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Апеляційний суд зауважує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.407 КК України.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Посилання апелянта про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
Колегія суддів за результатами розгляду провадження дійшла висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави.
Колегія суддів враховуючи всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи запобіжного заходу, вважає, що у конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження. Застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника підозрюваного, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді