Справа № 309/4467/25
30.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/50/26 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 рокувідносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального проступку передбаченого ст. 390 -1 КК України,
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначено йому покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на один рік.
Покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п.п.1,2.3 ч.1 ст.59-1 КК України: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
01 квітня 2025 року вироком Хустського районного суду Закарпатської області у справі №309/3192/23 ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 129 КК України у виді пробаційного нагляду строком на один рік шість місяців та на підставі ст. 91-1 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язок пройти програму для кривдників строком 1 місяць. ОСОБА_7 13.10.2025 належним чином роз'яснено працівниками Центру надання соціальних послуг Хустської міської ради про необхідність проходження програми для кривдників за вищевказаним вироком суду, явки 11.11.2025 року на 13 год. 00 хв. до Центру надання соціальних послуг Хустської міської ради за адресою м. Хуст, вул. Небесної Сотні 122 для проходження даної Програми та попереджено про кримінальну відповідальність у разі ухилення від її проходження.
ОСОБА_7 , являючись особою, яка вчинила кримінальне правопорушення пов'язане з домашнім насильством, та щодо якої вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 01.04.2025 у справі № 309/3192/23 вирішено питання про направлення на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк 1 (один) місяць, достовірно знаючи про накладений на нього судом обов'язок проходження вказаної програми, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від проходження такої програми, маючи реальну можливість її проходження,діючи умисно, без поважних причин, не прибув 11.11.2025 для її проходження до уповноваженої особи Центру надання соціальних послуг Хустської міської ради, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про необхідність прибуття уповноваженими на те органами, тим самим умисно ухилився від проходження програми для кривдників.
У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку передбаченого ст. 390-1 КК України, умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Прокурор в апеляційній скарзі вважає, що вирок суду підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання.
Зазначає, що судом при ухваленні вироку у спрощеному порядку оглянуто матеріали, додані до обвинувального акту, в тому числі вирок Хустського районного суду від 01.04.2025 у справі №309/3192/25, який підтверджує, що ОСОБА_7 раніше судимий та йому призначене покарання за ч.1 ст.129 КК України у виді 1 року 6 місяців пробаційного нагляду, а також посвідчення інваліда II групи серія НОМЕР_1 від 15.04.2023, видане ОСОБА_7
ОСОБА_7 визнаний вироком суду винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді пробаційного нагляду та обмеження волі.
Оскільки вироком Хустського районного суду від 01.04.2025 ОСОБА_7 вже було засуджено до покарання у виді пробаційного нагляду, то в силу положень ч. 5 ст. 59-1 КК України даний вид покарання до нього не може бути застосований.
Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Проте, всупереч вказаним вище вимогам кримінального закону, судом призначено ОСОБА_7 у виді пробаційного нагляду.
Таким чином, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання не врахував положення ч. 5 ст. 59-1 КК України та ч.3 ст. 61 КК України, що відповідно до ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України - підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції.
Оскільки, ОСОБА_7 є інвалідом 2 групи, підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не вбачається, жодне з покарань, передбачених санкцією статті 390-1 КК України до нього не може бути застосовано, ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання.
Просить суд вирок в частині призначеного покарання за
ст. 390-1 КК України змінити. Вважати обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України та звільнити його від покарання. У решті вирок Хустського районного суду від 19.12.2025 залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
За правилами за ч. 5 ст. 59-1 КК України пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.
Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції при постановленні вироку вказаних вимог не було дотримано, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обвинувальний акт скеровано до Хустського районного суду для юзгляду відповідно до ст.302 КПК України в спрощеному порядку без виклику учасників провадження, до якого додано матеріали кримінального провадження №12025078050000223, зібрані органом досудового розслідування.
Судом у вироку зазначено, що із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.
Отже, судом при ухваленні вироку у спрощеному порядку оглянуто матеріали, додані до обвинувального акту, в тому числі вирок Хустського районного суду від 01.04.2025 у справі №309/3192/25, який підтверджує, що ОСОБА_7 раніше судимий та йому призначене покарання за ч.1 ст.129 КК України у виді 1 року 6 місяців пробаційного нагляду, а також посвідчення інваліда II групи серія НОМЕР_1 від 15.04.2023, видане ОСОБА_7
ОСОБА_7 визнаний вироком суду винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді пробаційного нагляду та обмеження волі.
Оскільки вироком Хустського районного суду від 01.04.2025 ОСОБА_7 вже було засуджено до покарання у виді пробаційного нагляду, то в силу положень ч. 5 ст. 59-1 КК України даний вид покарання до нього не може бути застосований.
Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Проте, всупереч вказаним вище вимогам кримінального закону, судом призначено ОСОБА_7 у виді пробаційного нагляду.
Таким чином, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання не врахуваь положення ч. 5 ст. 59-1 КК України та ч.3 ст. 61 КК України, що відповідно до ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України - підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції.
Оскільки, ОСОБА_7 є інвалідом 2 групи, підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не вбачається, жодне з покарань, передбачених санкцією статті 390-1 КК України до нього не може бути застосовано, ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання.
Зазначені обставини є підставою для зміни судового рішення згідно ст. 408 КПК України, оскільки внесення таких змін до вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 рокувідносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України та звільнити його від покарання.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді