Справа № 157/72/26
Провадження № 2/157/284/26
(заочне)
30 березня 2026 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі головуючого - судді Ходачинського Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
19.01.2026 до Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1393-0050 від 09.05.2024 у розмірі 100000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 09.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1393-0050, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит у розмірі 20000 грн зі строком кредитування на 365 днів. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов'язання. Відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 26.11.2025 заборгованість за кредитним договором становить 128850 грн. Враховуючи застосування кредитодавцем програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 28850 грн, просить суд стягнути не повну суму заборгованості а лише її частину, а саме 100000 грн.
Ухвалою судді від 23.01.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, до позовної заяви додане клопотання директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєва Є.В., у якому він просить справу розглянути без участі представника позивача, та зазначив, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не подала.
Враховуючи норми ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Щодо укладення договору:
Судом встановлено, що 09 травня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1393-0050 продукту «CreditKasa» у вигляді електронного документа, який підписаний відповідачкою електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора С5888, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 20000 грн для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.3, 2.4 договору), строком кредитування 365 днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 08.05.2025 (п. 4.13 договору), базовий період складає 30 календарних днів (п. 4.8 договору), стандартна та знижена процентні ставки становлять 1,45% за кожен день користування кредитом (п. 4.10, 10.1 договору), комісія за видачу коштів становить 15% від суми виданого кредиту (п. 4.11 договору) (а.с. 12-21).
Невід'ємною частиною цього договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (п. 12.14 договору).
Електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора С5888 відповідачкою був також підписані Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» (а.с. 22-29), паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 30-31), додаток № 3 до вищевказаного договору (а.с. 32).
Відповідно до п. 2.1 Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів продукту «CreditKasa») договір або договір про відкриття кредитної лінії - це електронний договір у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», який складається з договору про відкриття кредитної лінії, цих правил і становить домовленість кредитодавця та позичальника, спрямовану на встановлення, зміну або припинення взаємних прав і обов'язків щодо надання та обслуговування кредиту.
Аналізуючи зміст договору про відкриття кредитної лінії № 1393-0050 від 09.05.2024 суд встановив, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.
Судом також встановлено, що згідно з укладеним договором ОСОБА_1 09.05.2024 отримала кредит у розмірі 20000 грн на умовах, передбачених цим договором, що підтверджується квитанцією (а.с. 33), довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1393-0050 від 09.05.2024 (а.с. 34).
У наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1393-0050 від 09.05.2024 визначено, що станом на 26.12.2025 боржник має заборгованість перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у розмірі 128850 грн, що складається з основного боргу 20000 грн, відсотків - 105850 грн та комісій - 3000 грн (а.с. 35-41).
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт укладення договору про відкриття кредитної лінії та виконання умов договору позичальником щодо надання кредитних коштів, а також неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що добровільно не сплачена.
Щодо умов договору про нарахування комісії за видачу кредиту:
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Пунктом 4.11 вищезазначеного договору про відкриття кредитної лінії № 1393-0050 від 09.05.2024 передбачено сплату комісії за видачу кредиту - 15 % від суми виданого кредиту, що дорівнює 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов'язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Суд також вважає комісію за видачу кредиту такою, що не відповідає принципам справедливості та добросовісності, а також такою, що містить елементи введення в оману позичальника. Якщо при визначені у кредитному договорі розміру позики позикодавець обумовлює сплату комісії за видачу кредиту, то фактично фіксує стягнення додаткових коштів, тобто таким чином збільшує навантаження на позичальника, яке у цих правовідносинах забезпечується відсотками за користування кредитом. Навіть попри погодження сплати комісії за видачу кредиту в договорі, таке стягнення додаткових коштів не узгоджується з економічною метою кредитних відносин, якою є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи вищезазначене, умови договору про відкриття кредитної лінії № 1393-0050 від 09.05.2024 щодо сплати комісії за видачу кредиту в розмірі 3000 грн є нікчемними, а стягнення комісії - безпідставним.
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Суд відхиляє здійснений позивачем у розрахунку заборгованості за договором № 1393-0050 від 09.05.2024 розрахунок заборгованості в частині нарахування комісії в сумі 3000 грн.
Щодо тіла кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом:
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності 24.12.2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Із розрахунку заборгованості встановлено, що з 09.05.2024 до 08.05.2024 нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою 1,45 % в день, тобто у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Відсоткова ставка позивачем встановлювалась та не змінювалася відповідно до змін у Законі, нарахування відсотків здійснювалося всупереч нормам законодавства.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» було передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір було укладено 09.05.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Договір про відкриття кредитної лінії укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення розміру процентної ставки понад 1% є нікчемними згідно з ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором слід розраховувати виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1% за період з 09.05.2024 до 08.05.2025, з урахуванням строку дії договору.
За таких обставин суд здійснює перерахунок заборгованості відповідачки із врахуванням відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1%, у зв'язку з чим сума заборгованості за відсотками за користування кредитом з 09.05.2024 до 08.05.2025 буде становити 73000 грн (200 грн х 365 днів).
Таким чином загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором буде становити 93000 грн, з яких 20000 грн - тіло кредиту та 73000 грн нараховані відсотки за користування кредитом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання та/або порушення умов договору (що не були усунені позичальником) має наслідком виникнення у банку права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
З урахуванням обставин та підтверджуючих ці обставини документів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом та відсотками.
Щодо розподілу судових витрат:
Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позов частково, покладає судові витрати, які складаються із судового збору, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено на 93% (93000 х 100 : 10000), з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача частина сплаченого ним судового збору в розмірі 2476,03 грн (2662,40 грн х 93%).
Керуючись ст. 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 526, 610, 612, 629, 631, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1393-0050 від 09.05.2024 року в розмірі 93000 (дев'яносто три тисячі) гривень.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» частину сплаченого судового збору в розмірі 2476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) гривень 03 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ