Справа № 473/6438/25
"01" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судового засідання Багрін І.А.
представниці позивачки Прилуцької Н. М.,
представниці відповідачки Вуїв О.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в місті заяву про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Укрінтерпостача», приватного підприємства «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна,
08 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представниця ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ДП «Сетам», приватного виконавця Шевченко Т. С., Шевчука О. М., ОСОБА_3 , ПП «Укрінтерпостача», ПП «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна.
Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
26 грудня 2025 року до суду надійшов відзив від приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни.
16 січня 2026 року на адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання від представниці позивачки ОСОБА_4
28 січня 2026 року перенесено підготовче засідання за клопотанням сторони позивачки та здійснено перенесення на 18 лютого 2026 року на 11:45 год.
17 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив від представниці відповідачки Вуїв О. В.
18 лютого 2026 року знов перенесено підготовче засідання за клопотанням сторони позивачки та здійснено перенесення справи на 11 березня 2026 року на 13:00 год.
11 березня 2026 року у справі надійшла Заява про збільшення позовних вимог. Перенесено засідання на 01 квітня 2026 року на 12:30.
В підготовче засідання представниця позивачки, Прилуцька Н. М. - з'явилася, підтримала заяву.
В підготовче засідання представниця відповідачки, Вуїв О. В. - з'явилася, заперечувала проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог.
В підготовче засідання приватний виконавець, Шевченко Тетяна Сергіївна, не з'явилася, надала відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
В підготовче засідання відповідачі ДП «Сетам», ОСОБА_2 , ПП «Укрінтерпостача» та ПП «Агроном-2005» не з'явилися, належним чином повідомлені.
Представниця відповідачки Вуїв О. В. заперечила проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовуючи це відмінністю назви заяви і її змісту, сплатою судового збору за немайнову вимогу.
Судом розглянуто заяву про збільшення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов'язки сторін.
Так, відповідно до частин другої та третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Справа розглядається в загальному провадженні. Тож правила подання відповідної заяви позивачем дотримано.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Щодо правової природи та змісту «Позовна заява про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна (Заява про збільшення позовних вимог)».
У разі надходження до суду заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Звертаючись із заявою про збільшення позовних вимог, позивач посилається на обставини того, що, незважаючи на відкриття касаційного провадження у справі, було відновлено процедуру реалізації спірного майна, проведено електронні торги, за результатами яких майно відчужено та зареєстровано за новими власниками, що, на думку позивача, порушує його права як співвласника.
З цього приводу суд зазначає, наступне. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, зокрема у постанові від 31.01.2024 у справі № 201/4160/19, особа, яка бере участь у справі, наділена правом розпоряджатися своїми процесуальними правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Це означає, що позивач самостійно визначає обсяг та характер своїх позовних вимог, має право змінювати їх, збільшувати або зменшувати, а також обирати спосіб захисту свого порушеного права, який, на його думку, є найбільш ефективним.
Зазначене узгоджується із засадами диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до яких суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не може виходити за їх межі, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог є реалізацією його процесуального права та не суперечить нормам чинного законодавства, за умови дотримання встановленого процесуального порядку.
У згаданій постанові Верховного Суду також зазначено, що підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також докази, що підтверджують ці обставини. Предмет і підстава позову є взаємопов'язаними елементами, зміна яких впливає на характер та зміст заявлених вимог.
Зміна предмета позову означає зміну самої матеріально-правової вимоги до відповідача, зокрема шляхом обрання іншого способу захисту порушеного права, тоді як зміна підстав позову полягає у зміні фактичних обставин, на яких ґрунтується така вимога.
Водночас збільшення або зменшення розміру позовних вимог не є зміною предмета позову, якщо при цьому не змінюється сам спосіб захисту, а лише кількісний показник заявленої вимоги.
Отже, при вирішенні питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог суд повинен встановити, чи не призводить така заява до фактичної зміни предмета або підстав позову, що має здійснюватися з дотриманням вимог процесуального закону.
Визначальним є те, чи залишається незмінним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а також чи не змінюються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Підстави позову - це обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тоді як правові підстави - це нормативно-правова кваліфікація цих обставин, тобто посилання на норми права, що підтверджують правоту позивача. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст. 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року в справі № 924/1473/15 та у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 922/2575/19, від 31.01.2024 року у справі № 201/4160/19.
Заяву про зміну предмета або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.07.2021 року у справі №910/18389/20.
Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами за умови збереження первісних обставин, а також зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, оскільки така зміна має виключно правовий, а не фактичний характер.
Таким чином, саме по собі уточнення або доповнення правового обґрунтування позовних вимог не свідчить про зміну підстав позову, якщо фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, залишаються незмінними.
Отже, при вирішенні питання щодо прийняття заяви про зміну або збільшення позовних вимог суд повинен виходити з того, чи відбувається фактична зміна матеріально-правової вимоги та/або обставин, якими вона обґрунтовується, або ж має місце лише уточнення чи доповнення вже заявлених вимог у межах тих самих спірних правовідносин.
Разом із тим, у даному випадку вбачається, що подана позивачем заява фактично призводить до зміни як предмета, так і підстав позову.
У позові серед позовних вимог вказано: визнати недійсними та скасувати електронні торги із реалізації нежитлової будівлі, складське приміщення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове підвальне приміщення літера а-1, загальною площею 28,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ), оформлених протоколом № 650433 проведення електронного аукціону (торгів) від 10 листопада 2025 року та визнати недійсними та скасувати електронні торги із реалізації нежитлової будівлі складу, загальною площею 60,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями (Будівля складу загальною площею 60,4 кв.м. з невід'ємними поліпшеннями загальною площею згідно з технічним паспортом 142,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ), оформлених протоколом № 650602 проведення електронного аукціону (торгів) від 24 листопада 2025 року.
Заява про збільшення позовних вимог у такому випадку має стосуватись «визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна». Натомість, у заяві про збільшення позовних вимог, останні викладено у такій редакції:
1.Визнати недійсними та скасувати електронні торги із реалізації нежитлової будівлі, складське приміщення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове підвальне приміщення літера а-1, загальною площею 28,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ), оформлених протоколом № 650433 проведення електронного аукціону (торгів) від 10 листопада 2025 року.
2. Визнати недійсними та скасувати електронні торги із реалізації нежитлової будівлі складу, загальною площею 60,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями (Будівля складу загальною площею 60,4 кв.м. з невід'ємними поліпшеннями загальною площею згідно з технічним паспортом 142,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ), оформлених протоколом № 650602 проведення електронного аукціону (торгів) від 24 листопада 2025 року.
3. Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства "УКРІНТЕРПОСТАЧА" на користь ОСОБА_1 1/2 нежитлового приміщення загальною площею 28,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , переданих йому на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 1-1583 від 05 грудня 2025 року, виданого державним нотаріусом Вознесенської державної нотаріальної Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.03.2026 7 контори Миколаївської області Онищенко Лілією Валеріївною.
4. Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства "УКРІНТЕРПОСТАЧА" на користь ОСОБА_1 1/2 будівлі складу загальною площею 60,4 кв.м, загальна площа складу збільшилась на 142,6 кв. м. за рахунок його реконструкції, за адресою: АДРЕСА_2 , переданих йому на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 1-1685 від 23 грудня 2025 року, виданого державним нотаріусом Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Онищенко Лілією Валеріївною.
Зокрема, позивачем не лише доповнено або уточнено первісні позовні вимоги, а й заявлено нову матеріально-правову вимогу, яка полягає у витребуванні майна з чужого незаконного володіння, що є іншим способом захисту права, порівняно з первісно обраним способом - визнанням електронних торгів недійсними.
Водночас така вимога обґрунтовується новими фактичними обставинами, а саме встановленням правових підстав і наслідків набуття новими власниками спірного майна та реєстрації за ними права власності, що не було підставами обґрунтування первісного позову.
Предметом позову, згідно позовних вимог є оскарження електронних торгів із реалізації нежитлових будівель як цивільних правочинів.
Відповідно до частини четвертої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Такий порядок визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).
Велика Палата Верховного Суду вже здійснювала аналіз правовідносин, які виникають під час реалізації майна на електронних торгах, і дійшла таких висновків. Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.
Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через веб-сайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).
За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.
Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев'ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.
Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов'язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).
Такі висновки сформульовані у пунктах 42 - 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Отже, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. На підтвердження складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).
Фактично предметом вивчення цього позову є електронні торги як процедура переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення.
Отже, у сукупності зазначене свідчить про одночасну зміну і предмета, і підстав позову, що відповідно до вимог процесуального закону є недопустимим, оскільки фактично свідчить про подання нового позову.
У зв'язку з цим така заява не може розглядатися як збільшення позовних вимог у межах даного провадження.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що зі змісту поданої заяви про збільшення позовних вимог вбачається фактична зміна як предмета, так і підстав позову.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені нормами ст. 183 ЦПК України.
Частина 2 ст. 258 ЦПК України встановлює, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України. Однак наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу.
Суд роз'яснює, що оскільки процесуальним наслідком відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, вона може бути оскаржена в апеляційному порядку. Верховний Суд у складі ОП КЦС дійшов такого висновку у постанові Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21). Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 квітня 2022 року у справі № 712/9611/19-ц (провадження № 61-1553св22), від 25 січня 2023 року у справі № 492/1529/19 (провадження № 61-10006св22).
Керуючись ст. ст. 49, 183, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 11 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Укрінтерпостача», приватного підприємства «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду в 15-денний строк з моменту її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Суддя: М. С. Булкат