Справа № 473/2544/15-ц
"01" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судових засідань Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа
встановив:
В березні 2026 року ТОВ «Дебт Форс» звернулося до суду із заявою в якій просить замінити вибулого стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») на правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 473/2544/15-ц у справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 та видати дублікат виконавчого листа.
В обґрунтування заяви вказано, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.09.2015 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 500961862.
Ухвалою вказаного суду від 28.09.2021 замінено стягувача у виконавчому листі, виданому Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області відповідно до рішення цього суду від 21.09.2015 у справі № 473/2544/15-ц, з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») на його правонаступника - ТОВ «ВердиктКапітал».
02.02.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» (далі ТОВ «Кампсіс Лігал») укладено договір № 02-02/23 про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 500961862 перейшло до ТОВ «Вердикт Фінанс».
12.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір № 12-05/23 про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 500961862 перейшло до ТОВ «Дебт Форс».
27.10.2021 Вознесенським відділом державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області у виконавчих провадженнях № 52494519, № 52494653, винесено постанови про закінчення виконавчого провадження, однак копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не отримано. Також відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно боржника, яким є ОСОБА_1 відомо, що на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу виконавчого листів у справі № 473/2544/15-ц.
Так як виконавчий лист повернуто 27.10.2021 то строк повторного пред'явлення його до виконання згідно положень статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» закінчився 27.10.2024.
У пункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
У відповідності до підпункту 4 пункту 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану».
Таким чином строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, згідно постанови про повернення виконавчого документу не був пропущений станом на дату запровадження в Україні воєнного стану (24.02.2022).
Воєнний стан, починаючи з моменту його запровадження скасований або припинений не був, станом на дату подачі цієї заяви воєнний стан не скасовано і не припинено, а отже і станом на дату подачі цієї заяви строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не є пропущеним.
У судове засідання, призначене на 01.04.2026, учасники справи не з'явились, про час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України, що не перешкоджає розгляду заяви за їх відсутності.
Належне повідомлення боржника ОСОБА_1 про судовий розгляд підтверджується направленням на адресу його проживання судових повісток, які повернуті поштовим зв'язком із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням учасника процесу про судовий розгляд.
На електронну адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі від боржника ОСОБА_1 (а. с. 135)
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями частин п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України передбачено, що датою ухвалення судового рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів цивільної справи встановлено, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.09.2015 на користь АТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 500961862.
Ухвалою вказаного суду від 28.09.2021 замінено стягувача у виконавчому листі, виданому Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області відповідно до рішення цього суду від 21.09.2015 у справі № 473/2544/15-ц, з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк») на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
02.02.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» (далі ТОВ «Кампсіс Лігал») укладено договір № 02-02/23 про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 500961862 перейшло до ТОВ «Вердикт Фінанс».
12.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір № 12-05/23 про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 500961862 перейшло до ТОВ «Дебт Форс».
Із відповіді Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області від 17.03.2026 № 9794/18.3.34, наданої на виконання ухвали суду від 04.03.2026, вбачається, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконані у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 473/2544/15-ц, виданого 21.09.2015 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з Кепті на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 46 529 грн. 21 коп та судовий збір 465 грн 29 коп. грн. Виконавче провадження завершено відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Надання копії матеріалів виконавчого провадження неможливе так як вони знищені через закінчення трирічного строку зберігання.
Заявником в заяві вказано, що стягувачем виконавчий лист та постанова державного виконавця не були отримані, що на його думку наявні підстави вважати, що виконавчий лист було втрачено при пересилці стягувачу від органу виконавчої служби.
Згідно відповіді Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області матеріали виконавчого провадження знищені через закінчення строку зберігання, що не надає можливості перевірити факт фактичного повернення стягувачу виконавчого листа.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) сформулювала висновок, згідно з яким заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завданням виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети - неможливе.
З урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі № 2-904/11 (провадження № 61-14135св23) вказав, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Згідно з підпункту 17.4пункту1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа поставляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Отже, вирішення вимоги про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу його дублікату залежить, зокрема, від того чи не пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 12Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Отже за загальним правилом строк пред'явлення до виконання виконавчого листа виданого ПАТ «Альфа-Банк» сплинув 27.10.2024.
26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Воєнний стан запроваджений в Україні з 24 лютого 2022 року та продовжений по теперішній час.
Таким чином, з огляду на положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII, заява ТОВ «Дебт Форс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа є такою, що подана у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи те, що строк пред'явлення виконавчого листа непропущений, а також доведення заявником належними доказами набуття права вимоги до боржника за кредитним договором № 500961862, заборгованість за яким стягнута в судовому порядку, відповідно заява в частині заміни стягувача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо видачі дублікату виконавчого листа. Порядок такої видачі врегульовано підпункту 17.4 пункту1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, згідно якої видача дублікату здійснюється за умови його втрати.
Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред'явленого стягувачам, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 19.04.2019 у справі № 2-1316/285/11 та від 03.02.2021 у справі № 643/20898/13-ц.
Таким чином:
- підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Заявником в заяві вказано, що стягувачем виконавчий лист та постанова державного виконавця не були отримані, наявні підстави вважати, що виконавчий лист було втрачено при пересилці стягувачу від органу виконавчої служби;
- згідно з вказаними обрахунками строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не є пропущеним;
- ухвалою від 28.09.2021 вже відбувалась заміна стягувача у виконавчому листі, виданому Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області відповідно до рішення цього суду від 21.09.2015 у справі № 473/2544/15-ц, з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») на попереднього правонаступника - ТОВ «ВердиктКапітал».
Щодо поданого боржником клопотання про зупинення провадження суд вважає за необхідне зазначити таке.
У провадженні суду перебуває заява про заміну сторони у виконавчому провадженні (заміна стягувача) у справі та видачу дублікату виконавчого листа, за якою судове рішення набрало законної сили.
Зупинення провадження у справі означає тимчасове припинення вчинення процесуальних дій судом. Провадження зупиняється до моменту, коли відпадуть обставини, які є перешкодою для розгляду справи, або будуть вчинені необхідні дії.
Підстави зупинення провадження у цивільній справі та відповідний порядок визначені статтею 251 Цивільного процесуального кодексу України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування таких осіб у складі ЗСУ або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань.
Частиною 2 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд з питань, зазначених у цій статті постановляє ухвалу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Наведена норма імперативна та покладає на суд саме обов'язок, а не право зупиняти провадження, якщо сторона перебуває у складі ЗСУ або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. Водночас вказана підстава зупинення провадження пов'язана саме із фактом перебування учасника процесу у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, а не просто із введенням воєнного стану.
При цьому, норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України або в інших військових формуваннях і відповідно підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі ЗСУ або в інших військових формуваннях припиняється. Аналогічна позиція й у Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 липня 2024 року у справі №852/2а-2/24.
Коли суддя вирішує питання щодо зупинення провадження у справі - окрім процесуального обов'язку стосовно зупинення провадження, йому потрібно враховувати особисту думку сторони (представника), яка перебуває на військовій службі. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі/за участю представника, то у судді відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Верховний Суд у постанові від 1 лютого 2022 року у справі №160/12705/19 акцентує, що зупинення провадження у справі має бути доцільним і мотивованим. Суд аналізує ймовірні наслідки зупинення з урахуванням суті спірних правовідносин, щоб це не призвело до безпідставного затягування строків розгляду справи.
Таким чином, самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі для зупинення провадження у справі вбачається недостатньо. Сторони мають надати докази залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, оскільки безпідставна перерва в судовому розгляді буде порушувати право на справедливий суд.
На електронну адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі від боржника ОСОБА_1 (а. с. 135). Суду було передано клопотання, копію паспорта (а. с. 136-138). Інші документи - витяг з наказу, довідка про перебування на військовій службі, довідка про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України. З яким можна зробити висновок, що боржник знаходиться ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , відповідно до наданої довідки № 4/470/40.
Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявність підстави для застосування зазначеної процесуальної норми права може доводитися наказом по особовому складу військової частини, що переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції.
Беручи до уваги повноваження командира військової частини, які випливають з абзацу першого частини першої статті 3 Закону про правовий режим воєнного стану, він наділений повноваженнями видавати довідки за формою N 5, передбаченою Інструкцією з діловодства ЗСУ, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов'язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас вказана довідка не може бути єдиним можливим відповідним доказом підтвердження факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової плати Касаційного цивільного суду задля розвитку судової практики вважає за необхідне, з урахуванням зазначеного вище, відступити від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24) з приводу того, що доведення підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 236 КАС України можливе лише на підставі доказів залучення відповідної особи, військової частини, у якій вона проходить військову службу, до воєнних (бойових) дій у відповідному районі, а довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом, складена відповідно до чинної інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Водночас, відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання суду, і має місце у даній справі.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, так як інтереси відповідача не будуть порушені. Натомість, зупинення провадження у справі буде порушувати строки судового розгляду.
Клопотання про зупинення провадження у справі подано з підстав проходження військової служби. Однак предметом розгляду у даному випадку є питання заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні судового рішення, яке набрало законної сили та видача дублікату виконавчого листа. Суд при вирішенні цього питання не здійснює повторного розгляду спору по суті, не встановлює нових прав та обов'язків сторін. Фактично йдеться про правонаступництво.
Розгляд заяви про заміну сторони та видачу дублікату виконавчого листа здійснюється судом із повідомленням учасників, проте їхня неявка не перешкоджає вирішенню питання. Суд розглядає заяву на підставі наданих доказів правонаступництва.
Суд додатково роз'яснює, що метою заміни сторони виконавчого провадження є виконання судового рішення. Підстави для відмови у заміні стягувача та видачі дублікату виконавчого листа - відсутні. Однак під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення. Під час воєнного стану кожен військовослужбовець має знати: Закон захищає його права, зокрема, у сфері примусового виконання рішень. З початку повномасштабного вторгнення було вдосконалено механізми зупинення, відстрочки чи розстрочки виконання рішень, щоб мобілізовані могли виконувати свій головний обов'язок - боронити Україну. Якщо виникають обставини для обов'язкового зупинення виконавчих дій, сторони зобов'язані повідомити про це виконавця письмово та невідкладно - не пізніше наступного робочого дня. Виконавець може прийняти рішення про зупинення дій. Для цього необхідно подати заяву і необхідні підтвердні документи.
Керуючись статтями55, 260, 442, пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - задовольнити.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ: 43577608) у виконавчому листі, виданому Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області відповідно до рішення цього суду від 21.09.2015 у справі № 473/2544/15-ц (провадження № 2/473/1073/2015) за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.09.2015 у справі № 473/2544/15-ц (провадження № 2/473/1073/2015).
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 01.04.2026
Суддя М. С. Булкат