Справа № 139/743/25
Провадження № 2/139/456/25
іменем України
30 березня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю:
представника позивача Войцещука А.П.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Солоненка Б.М.,
секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Представник позивача адвокат Єрмолов Євген Миколайович 30 жовтня 2025 року через підсистему "Електронний суд" подав до Мурованокуриловецького районного суду цей позов в інтересах АТ КБ "ПриватБанк".
У позові заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою для позову названо такі обставини: 04 квітня 2008 року було укладено кредитний договір № VIWGA0000002076, відповідно до якого ЗАТ КБ "ПриватБанк" видав ОСОБА_2 кредит; станом на момент звернення до суду наявна заборгованість за цим кредитом на загальну суму 20703,25 долара США; 04 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого був будинок АДРЕСА_1 ; 21 листопада 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" стало відомо, що іпотекодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спадщину після смерті іпотекодаця прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .
Ухвалою від 05 листопада 2025 року (а.с. 16) було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче провадження.
Відзиву на позов відповідачі не подали.
Підготовчі засідання 28 листопада та 19 грудня 2025 року були відкладені за заявами (а.с. 24, 37) представника позивача Годованика Б.О. (повноваження на а.с. 25-33). Ухвалою суду від 05 січня 2026 року (а.с. 67) було продовжено строк підготовчого провадження.
28 січня 2026 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог з доказами (а.с. 73-80).
Ухвалою від 02 лютого 2026 року, постановленою на місці (а.с. 83) підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.
До початку судового засідання 04 березня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Солоненко Богдан Миколайович (повноваження на а.с. 96-97) через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про витребування доказів та про оголошення перерви (а.с. 115-133). Ухвалою суду від 04 березня 2026 року (а.с. 136) було задоволено клопотання представника відповідача та витребувано для огляду в судовому засіданні з архіву Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області - матеріали цивільної справи № 139/94/15-ц, з Могилів-Подільського ВДВС у Могилів -Подільському районі Вінницької області - матеріали виконавчого провадження № 58840285; а також було витребувано від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» рішення Правління Банку від 27.06.2023, відповідно до якого зменшено (списано) пеню за кредитним договором № VIUWGA0000002076 вiд 04.04.2008. В судовому засіданні було оголошено перерву до 10-ої години 30 березня 2026 року.
На виконання ухвали суду про витребування доказів: 05 березня 2026 року керівник апарату Мурованокуриловецького районного суду повідомила про відсутність матеріалів цивільної справи в суді у зв'язку зі знищенням по строках зберігання (а.с. 139-141); 20 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов Витяг з протоколу № 45 засідання Правління від 27.06.2023 (а.с. 175-176); 25 березня 2026 року подано матеріали виконавчого провадження № 58840285 на 314 аркушах (супровідний лист на а.с. 179).
Крім того, 16 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Кіріченка В.М. (повноваження на а.с. 145-155) надійшла заява (пояснення) та виписка по рахунку щодо пені (а.с. 156).
У це судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, не повідомив про причину неявки, не просив про розгляд справи без його участі чи про відкладення засідання. У першому судовому засіданні 04 березня 2026 року на місці, з урахуванням положень ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, було постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 .
Під час судового розгляду представник позивача Войцещук Андрій Петрович (повноваження на а.с. 22), який бере участь у засіданні у режимі відеоконференцзв'язку (а.с. 157, 160), підтримав уточнену позовну вимогу та пояснив:
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08 квітня 2016 року було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та достроково стягнуто із боржника за кредитним договором № VIWGA0000002076 від 04 квітня 2008 року ОСОБА_2 заборгованість у загальній сумі 17210 доларів 30 центів США, з яких: заборгованість за кредитом - 16021 долар 71 цент США, заборгованість по сплаті відсотків - 1188 доларів 59 центів США; а також заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 395 гривень 27 копійок, заборгованість по пені - 1099 гривень 97 копійок, штраф (процентна складова) - 13260 гривень 54 копійки. Це рішення боржником виконано повністю лише станом на 31 січня 2025 року, тобто майже через 10 років.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який надано разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог, нарахування договірних відсотків було припинено з 13 січня 2015 року (до дня винесення рішення місцевим судом). Оскільки рішення суду не виконувалось 10 років, у Банку виникло право нараховувати пеню. Разом з тим Банк в односторонньому порядку списав частину заборгованості, про що міститься інформація в розрахунку заборгованості. Станом на 05 січня 2026 року боржник за Кредитним договором ОСОБА_2 має заборгованість перед Банком у загальному розмірі 10249,94 доларів США, що складається із: 211,36 долара США - заборгованість за процентами; 38,58 долара США - заборгованість за комісією; 10000 доларів США - заборгованість по пені.
04 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
21 листопада 2023 року Банку стало відомо, що іпотекодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 січня 2024 року Банк направив претензію до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори. 04 березня 2024 року Банк отримав лист від нотаріальної контори, в якому зазначалось, що спадкова справа № 187/2017 була відкрита 29 червня 2017 року і що спадщину прийняли сини померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . 20 березня 2024 року Банк направив листи-претензії спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Проте, станом на теперішній час, заборгованість за Договором не погашена.
Керуючись нормами Закону України “Про іпотеку» (ст.ст. 12, 23, 33) Банк звернувся до суду з позовом про задоволення своєї вимоги за основним зобов'язанням в загальній сумі 10249 доларів 94 центи США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач ОСОБА_1 позовної вимоги не визнав, заявивши, що вважає повністю погашеною заборгованість за кредитом, а тому відсутні підстави звертати стягнення на предмет іпотеки.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Солоненко Богдан Миколайович (повноваження на а.с. 101-106) суду пояснив: Пред'явленням Банком у 2015 році вимоги до боржника за кредитним договором ОСОБА_2 вимоги про дострокове стягнення заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» змінив строки виконання умов договору щодо термінів повернення отриманих в кредит коштів датою вимоги про дострокове стягнення всієї вартості кредиту, що в свою чергу, впливає на обґрунтованість та правомірність проведеного нарахування заборгованості в розмірі 10249,94 доларів США у цій справі. Наголошує, що нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не узгоджується з нормами цивільного законодавства та умов Договору, а відомостей про те, що проценти нараховувалися відповідно до ст. 625 ЦК України, подані позивачем розрахунки не містять.
Представник відповідача звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 204/7787/21 зазначено: "Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності". Тому, пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строки виконання кредитного та іпотечного зобов'язань.
Оскільки на час звернення з цим позовом спливли строки позовної давності (правовідносини між Банком і ОСОБА_2 припинені 05.02.2015 пред'явленням вимоги про дострокове стягнення кредиту, умовами кредитного договору не було передбачено збільшення строку позовної давності, а цей позов пред'явлено лише 30.10.2025), вважає, що існують підстави для відмови в задоволенні позову через пропуск строків позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Під час дослідження письмових доказів судом було досліджено докази, в т.ч. в електронному вигляді, подані сторонами разом із заявами по суті, матеріали спадкової справи Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори № 187/2017, матеріали виконавчого провадження № 58840285, архівне судове рішення у справі № 139/94/15-ц.
Розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності подані сторонами та витребувані за їх клопотаннями судом докази, суд прийшов до такого висновку:
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин.
04 квітня 2008 року між ПАТ (тепер - АТ) КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № VIUWGA0000002076. Предметом договору був кредит в сумі 23645 доларів США, які відповідач отримала готівкою через касу, з яких: 20000 доларів США - на споживчі цілі, 3645 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися щомісячними платежами до 04 квітня 2023 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ПАТ (тепер - АТ) КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 04 квітня 2008 року було укладено Договір іпотеки. Згідно п. 7 зазначеного договору предметом іпотеки є житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 11 Договору іпотеки вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 114430 гривень. Умовами Договору іпотеки обумовлено право іпотекодержателя в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань, забезпечених іпотекою, на звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 16.7). Пунктом 28 Договору іпотеки встановлено строк його дії - до повного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 575 ЦК України встановлено, що іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Правовий механізм існування іпотеки як окремого інституту в зобов'язальних правовідносинах регулюється спеціальним законом - Законом України "Про іпотеку".
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Під час розгляду справи встановлено:
В ЄДРСР за № 57023263 міститься рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 квітня 2016 року у справі № 139/94/15-ц (провадження № 22-ц/772/951/2016) за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № VIUWGA000000207 (знеособлене рішення на а.с. 126-129, а оригінал - в архіві суду). Цим судовим рішенням частково задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України із ОСОБА_2 достроково стягнуто всю вартість кредиту із заборгованістю, що існувала станом на 05 грудня 2014 року, у загальній сумі 17210 доларів 30 центів США, що за курсом 15,41 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 грудня 2014 року складає 265210 гривень 72 копійки, з яких: заборгованість за кредитом становить 16021 долар 71 цент США, заборгованість по сплаті відсотків у сумі 1188 доларів 59 центів США; заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 395 гривень 27 копійко, заборгованість по пені - 1099 гривень 97 копійок, штраф (процентна складова) - 13260 гривень 54 копійки.
Також у ЄДРСР за № 104308495 міститься ухвала Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2022 року у справі № 139/94/15-ц (провадження № 4-с/139/1/22), якою визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Мурованокуриловецького відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цихончук Н.В. від 26 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 58840285 (копія на аркушах 184-187 виконавчого провадження № 58840285). Цією ж ухвалою постановлено виконавчий лист у справі № 139/94/15-ц, виданий Мурованокуриловецьким районним судом 14 березня 2019 року, повернути до Мурованокуриловецького відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для продовження його примусового виконання в повному обсязі, зокрема, для стягнення кредитної заборгованості у сумі 17210 доларів 30 центів США (що станом на 05 грудня 2014 року відповідало сумі 265210 гривень 72 копійки), а також заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 395 гривень 27 копійко, заборгованості по пені - 1099 гривень 97 копійок, штраф (процентна складова) - 13260 гривень 54 копійки.
З матеріалів оглянутого судом виконавчого провадження № 58840285 слідує:
- 30.06.2022 начальником Мурованокуриловецького ВДВС скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження (аркуш в/п 190) та продовжено виконавчі дії з виконання рішення суду від 08 квітня 2016 року у справі № 139/94/15-ц;
- 10.01.2023 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що із кредитної заборгованості у сумі 17210 доларів 30 центів США ОСОБА_2 сплатила 9665 доларів 82 центи США (аркуш в/п 194);
- 04.03.2024 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що заборгованість за виконавчим документом становить 6949 доларів 13 центів США (аркуш в/п 216);
- 24.06.2024 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що заборгованість за виконавчим документом становить 3532 долара 84 центи США (аркуш в/п 246);
- 19.12.2024 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що заборгованість за виконавчим документом становить 247 доларів 67 центів США (аркуш в/п 295);
- 31.01.2025 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що заборгованість за виконавчим документом погашена у повному обсязі (аркуш в/п 302);
- 05 березня 2025 року головним державним виконавцем Могилів-Подільського ВДВС винесено постанову (аркуш в/п 312) про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням.
В той же час, відповідно до поданого представником позивача 28 січня 2026 року Розрахунку заборгованості за договором № VIUWGA0000002076 від 04 квітня 2008 року (а.с. 75-79), станом на 05 січня 2026 року ОСОБА_2 має заборгованість перед Банком у загальному розмірі 10249,94 долара США, що складається із: 211,36 долара США - заборгованість за процентами; 38,58 долара США - заборгованість за комісією; 10000 доларів США - заборгованість по пені.
Із цього Розрахунку слідує, що проценти за кредитом нараховувалися до 25 березня 2021 року (далі їх розмір незмінний), комісія нараховувалася до 06 січня 2015 року (далі розмір комісії не змінювався).
З доданої разом з позовом (в додатках документ 6) виписки по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 за період з 04 квітня 2008 року до 27 серпня 2025 року (лише в електронній справі) вбачається, що пеня по кредитному договору № VIUWGA0000002076 нараховувалася на суму 17823,97 долара США по ставці 0,15% до 05 березня 2020 року включно. Цією ж випискою, а також випискою, поданою представником позивача 16 березня 2026 року (а.с. 136) за період з 27 грудня 2022 року до 11 березня 2026 року стверджується, що на сумі 27645,43 долара США Банк 27.12.2022 зробив «згортання» пені, 22.08.2023 - списання 17645,43 долара США на підставі рішення Правління Банку від 27.06.2023 (а.с. 175-176), 31.12.2025 - корегування пені у зв'язку з погашенням боргу на підставі судового рішення, а тому станом на 11 березня 2026 року Банк рахує заборгованість ОСОБА_2 за пенею в сумі 10 тисяч доларів США.
Відповідач ОСОБА_1 будь-яких заяв чи пояснень з приводу позовних вимог до нього не подавав до суду.
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи наявність заборгованості за боржника за кредитним договором ОСОБА_2 , ніякими належними доказами не довів свою позицію.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Процесуальні обов'язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов'язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.
Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто в разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом з боржником і треті особи.
На підставі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги (ч. 1 ст. 6 Закону "Про іпотеку").
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 і 2 ст. 590 ЦК України).
Із матеріалів заведеної у Мурованокуриловецькій державній нотаріальній конторі спадкової справи № 187/2017 (досліджувалися під час судового розгляду) іпотекодавець за кредитним договором № VIWGA0000002076 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (аркуш спадкової справи 4).
Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини - день смерті спадкодавця.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, і батьки (ст. 1261 ЦК України).
Спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Матеріалами спадкової справи № 187/2017 доведено, що спадщину після смерті іпотекодавця ОСОБА_3 прийняли його сини - відповідачі у цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Отже, відповідачам з 09 січня 2017 року належить, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1 .
Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів:
1. У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
2. Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;
3. Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;
4. Спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
5. Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
6. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Преклюзивні строки, передбачені ст. 1281 ЦК України, не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (постанова КЦС ВС від 15.09.2021 № 752/14500/19).
У судовому засіданні представник відповідача 2 адвокат Солоненко Б.М. посилається на те, що Банк звернувся до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки з пропуском позовної давності (а.с. 181-184) і просив відмовити в позові у зв'язку із пропуском строків позовної давності.
Суд вважає доводи сторони відповідача прийнятними з огляду на таке:
Як установлено в суді і зазначено вище у цьому рішенні, 04 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № VIWGA0000002076 від 04 квітня 2008 року ОСОБА_2 , між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. Пунктом 28 Договору іпотеки встановлено строк його дії - до повного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором. У свою чергу, відповідно до умов кредитного договору № VIUWGA0000002076, погашення заборгованості повинно було здійснюватися щомісячними платежами до 04 квітня 2023 року. Однак, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08 квітня 2016 року у справі № 139/94/15-ц частково задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України із ОСОБА_2 достроково стягнуто всю вартість кредиту із заборгованістю, що існувала станом на 05 грудня 2014 року. Це рішення у справі набрало законної сили 08 квітня 2016 року.
У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 2-6460/11 (провадження № 61-14479св20) вказано: «Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни».
Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) від 31 жовтня 2018 року.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі (постанова Верховного Суду у справі № 2027/8909/2012 від 19 червня 2019 року).
Таким чином, пред'явивши 05 лютого 2015 року позов до боржника ОСОБА_2 про дострокове повернення кредиту, АТ КБ «ПриватБанк» на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання, зокрема, щодо строку дії договору, - виконання в повному обсязі настало 05 лютого 2015 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) викладено висновок про те, що з моменту настання строку виконання основного зобов'язання у кредитора виникло право на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 204/7787/21 (провадження № 61-5379св24) зазначено: «Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності».
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
У договорі іпотеки від 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 сторони не передбачили умов про збільшення строку позовної давності.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже, перебіг позовної давності за вимогою Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки почався не пізніше 05 лютого 2015 року (день звернення Банку до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 ) та сплив на час звернення банку з позовом до спадкоємців майнового поручителя ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки (30 жовтня 2025 року), на що обґрунтовано посилається представник відповідача адвокат Солоненко Б.М.
При цьому суд також враховує правові позиції Верховного Суду, викладені в безлічі постанов щодо того, що вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов'язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) сформувала такий висновок: «…слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 442/7773/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 205/2480/19, від 2 листопада 2022 року у справі № 344/19567/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 522/9497/14-ц)».
Суд враховує, що він може застосовувати позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц.
У цій справі позивачем заявлено, що зобов'язання за кредитним договором № VIWGA0000002076 божник ОСОБА_2 не виконала у повному обсязі, відповідачами не спростовано твердження позивача про наявність заборгованості за кредитним договором № VIWGA0000002076, у якому вони з 09 січня 2017 року виступають як майнові поручителі (іпотекодавці), тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, водночас з таким позовом до іпотекодавців АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з пропуском позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають до задоволення.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновок суду про необхідність відмовити в задоволенні позову та за відсутності інформації про судові витрати сторони відповідачів, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 256, 257 261, 266, 267 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено та підписано 01 квітня 2026 року.
Суддя: __________