133/751/26
1-кс/133/198/26
Іменем України
31.03.26 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,. підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026020230000095, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2026, у відношенні підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кордишівка Козятинського району Вінницької області, громадянина України, не одруженого, інвалідність не встановлена, з неповною середньою освітою, пенсіонера, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України
30.03.2026 р. до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного в межах строку досудового розслідування. Клопотання обґрунтовує наступним.
. Відповідно до клопотання, 05.03.2026 близько 14 години у ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з якою проживає на протязі останніх 23 років, та які відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі-Закон) є особами, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою та на них поширюється дія вказаного закону, після спільного розпивання алкогольних напоїв виникла словесна суперечка.
В ході даної суперечки, ОСОБА_4 наніс декілька ударів по голові та обличчю ОСОБА_7 , після чого, потерпіла схопила зі столу дерев'яну качалку та нанесла, з метою самозахисту, один удар по голові ОСОБА_4 .
В подальшому, ОСОБА_4 вихопив дерев'яну качалку із рук ОСОБА_7 , відштовхнув її від себе, в результаті чого, вона не втрималася на ногах та впала на підлогу, обличчям до низу, після чого, дерев'яною качалкою наніс декілька ударів в область сідниць, із використанням ненормативної лексики та образ відносно ОСОБА_7 .
Після чого, в ході нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на порушення статевої свободи і статевої недоторканості, тобто її зґвалтування із застосуванням стороннього предмету - дерев'яної качалки. Продовжуючи вчиняти відносно потерпілої психологічне та фізичне насильство, що виражалось у залякуванні потерпілої та в нанесенні ударів дерев'яною качалкою по різним частинам тіла, порушуючи статеву недоторканість останньої, без її добровільної згоди, зняв з неї штани та нижню білизну, здійснив насильницький статевий акт, пов'язаний із анальним проникненням в її тіло із використанням стороннього предмету - дерев'яної качалки, проникнувши тричі в анус ОСОБА_8 .
Окрім цього, не зупиняючись на вчиненому, діючи з прямим умислом, з метою вчинення насильницького дій сексуального характеру, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зґвалтування, ОСОБА_4 , намагався вступити з ОСОБА_8 в статевий акт, проте через фізіологічні причини та відсутність ерекції, не зміг довести свої дії до кінця, після чого, ОСОБА_8 втекла до сусідки.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження: синці на задній поверхні грудної клітки, в ділянці лівої сідниці, на лівому стегні, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (ударів) тупого твердого предмета (предметів), за давністю утворення, можливо 05.03.2026.
Об'єктивних ознак тілесних ушкоджень в ділянці зовнішніх статевих органів та промежини у ОСОБА_7 не виявлено; дівоча перетинка у вигляді миртовидних смокточків, як наслідок перенесення пологів.
При обстеженні у Кокозей виявлено ушкодження: рани ділянки анального отвору (слизової оболонки зовнішнього сфінктера прямої кишки), відповідно цифрам «1», «4», «6», «11» умовного годинникового циферблату, які виникли від травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, за давністю утворення відповідають терміну в межах 1 доби до обстеження, тобто 05.03.2026.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України - згвалтуванні, вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням стороннього предмету без добровільної згоди потерпілої особи, відносно особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах.
05.03.2026 о 22 годині 28 хвилин ОСОБА_4 затриманий, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
06.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом заяви про злочини ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 05.03.2026 проведеного за місцем проживання потерпілої з ОСОБА_4 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; висновком судово-медичної експертизи № 239 від 06.03.2026 відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено ушкодження - рани в ділянці анального отвору, давністю утворення в межах 1 доби до обстеження, тобто можливо 05.03.2026, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_4 , висновком судово-токсикологічної експертизи № 856 від 11.03.2026 р., відповідно до якого у крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,7 проміле; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
08.03.2026 р. слідчим суддею Козятинського міськрайонного суду Вінницької області винесено ухвалу про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 24 доби, до 31.03.2026 р. включно.
Слідчий зазначає, що встановлені ризики, передбачені п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність даних ризиків підтверджується зібраними в ході досудового розслідування відомостями та даними. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному правопорушенні, а також вчиняти нові подібні злочини.
ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, вчинив дане кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. За показаннями потерпілої ОСОБА_7 , її співмешканець на постійній основі вчиняв відносно неї психологічне та фізичне насильство, будучи у стані алкогольного сп'яніння, однак до поліції не зверталась, оскільки пробачала останнього.
ОСОБА_4 , проживає у одному будинку із потерпілою за адресою: АДРЕСА_1 , іншого житла він не має, оскільки на протязі останніх 23 років проживав в квартирі, яка належить ОСОБА_7 .
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 може впливати на потерпілу, яка має похилий вік, продовжити вчиняти інші злочини щодо неї. Вказаний ризик має право на існування, оскільки під час вчинення злочину, виражав наміри позбавити життя потерпілої. Його співмешканка ОСОБА_7 внаслідок свого фізичного стану та похилого віку не зможе захистись.
Зазначає, що підозрюваний є особою пенсійного віку та має можливість безперешкодно покинути територію України. Перешкод за станом здоров'я для тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою немає, про що свідчить консультаційний висновок спеціаліста від 05.03.2026 р., згідно якого останній може утримуватись в умовах ІТТ та КЗ.
Вважає, що більш м'які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам. Просить слідчого суддю продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 05.05.2026 р., без права внесення застави.
Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи клопотання.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що знайде, де жити, зобов'язується з'являтись за кожним викликом.
Захисник заперечував проти клопотання, вважав ризики необґрунтованими, просив застосувати м'якший запобіжний захід - особисте зобов'язання, просив врахувати вік та особу підозрюваного.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання та матеріали провадження, слідчий суддя доходить наступного.
Клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам ст.184 КПК України і воно отримано підозрюваним 30.03.2026 р. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
05.03.2026 о 22 годині 28 хвилин ОСОБА_4 затриманий, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
06.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
08.03.2026 р. слідчим суддею Козятинського міськрайонного суду Вінницької області винесено ухвалу про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 24 доби, до 31.03.2026 р. включно.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Згідно п.1009 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі» №27785/95 від 19.10.2000, - для затримання достатньо мінімальної підозри у тому, що особа вчинила злочин.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом заяви про злочини ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 05.03.2026 проведеного за місцем проживання потерпілої з ОСОБА_4 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; висновком судово-медичної експертизи № 239 від 06.03.2026 відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено ушкодження - рани в ділянці анального отвору, давністю утворення в межах 1 доби до обстеження, тобто можливо 05.03.2026, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_4 , висновком судово-токсикологічної експертизи № 856 від 11.03.2026 р., відповідно до якого у крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,7 проміле; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Частиною 3 ст. 197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків.
В матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України: Прокурором доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Підозрюваний є не одруженим, потерпіла проживає з ним без реєстрації шлюбу, проживає в будинку потерпілої, єлюдиною похилого віку, пенсіонер. Наявність соціальних зв'язків не є достатньою, щоб забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків по явці до слідчого, прокурора та суду під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, враховуючи в тому числі, що фактично ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні насилля щодо особи, з якою проживає без реєстрації шлюбу. Також, підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та сама тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення може стимулювати підозрюваного до втечі, при цьому підозрюваний має і можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»). З обґрунтуванням вказаного ризику, викладеним у клопотанні слідчого, слідчий суддя погоджується.
Крім того, стороною обвинувачення доведені й ризики, вказані у клопотанні, які обґрунтовані належним чином, зокрема, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слід врахувати, що на даний час органом досудового розслідування ще не допитано усіх свідків, потерпілу по провадженню, яка є його співмешканкою, проживає разом із ним, даних про наявність іншого житла в підозрюваного слідчому судді не надано, та підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні з метою схиляння їх до зміни, наданих ними показань, оскільки з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) свідки та потерпіла ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення, в матеріалах провадження містяться анкетні дані інших свідків, а отже, підозрюваний матиме достатні можливості щодо незаконного впливу на них, з метою уникнення від відповідальності (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризик, передбачений п. 2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає необґрунтованим та не доведеним поза розумним сумнівом.
Слідчим суддею враховуються дані про особу підозрюваного, який є особою похилого віку, інвалідність не встановлена, пенсіонер, не одружений, раніше не судимий, а також те, що вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосування щодо нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування, про що свідчить консультаційний висновок спеціаліста від 05.03.2026 р., згідно якого останній може утримуватись в умовах ІТТ та КЗ.
Слідчий суддя вважає, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, не зникли і продовжують існувати, а тому не вбачає доцільності у скасуванні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити, оскільки з урахуванням викладених ризиків, що існують, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам. Таким чином, позиція захисника щодо відсутності належного обґрунтування ризиків спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами, наданими на обґрунтування клопотання.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає доцільним продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою в межах строків досудового розслідування.
Щодо застави. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який підпадає під вищезазначений перелік, натомість враховуючи особу підозрюваного, його похилий вік, слідчий суддя вважає за можливе призначити заставу.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Суд враховує обставини вчинення інкримінованого йому злочину. Суд враховує матеріальний стан підозрюваного, який є пенсіонером, осіб, які би перебували на його утриманні, не має.
Тому з врахуванням його матеріального стану, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі, визначеному судом.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При цьому підозрюваному роз'яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
Також підозрюваному і заставодавцю роз'яснюється, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись ст.ст. 176-178, 184, 369, 372, 376 КПК України, слідчий судя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026020230000095, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2026, у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 04.05.2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду.
У разі застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, - на строк до 04.05.2026 року включно покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1