133/506/26
1-кс/133/127/26
Іменем України
30.03.26 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026020230000015 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.01.2026 р., у відношенні підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сошанське Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, інвалідність не встановлена, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до положень ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
19.02.2026 року до суду надійшло дане клопотання слідчого, яке вмотивоване наступним.
26.11.2025 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, у солдата ОСОБА_4 , під час проходження служби за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел на тимчасове ухилення від проходження військової служби.
З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, солдат
ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи намір тимчасово ухилитися від військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження, за відсутності законних підстав та поважних причин, 26.11.2025 самовільно залишив місце служби, а саме - розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 . В подальшому, ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини, не пов'язаний із виконанням обов'язків військової служби понад три доби.
За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебував поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільного залишення місця несення служби без поважних причин не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
26.01.2026 відповідно до ст. 276 КПК України у відношенні ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та відповідно до ст. 42, 111, 278 КПК України направлено за місцем його реєстрації та проживання.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: витягом з наказу військової частини НОМЕР_1 № 353 від 26.11.2025; наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 3580 від 26.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; повідомленням про підозру ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
На думку сторони обвинувачення, існують ризики передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. З отриманих даних установлено, що ОСОБА_4 ніде не працює, не одружений та не має стійких соціальних зв'язків, вже переховується від органу досудового рощзслідування; перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що б вони надали чи змінили покази на його користь; може вчиняти нові повторні умисні кримінальні правопорушення.
Просить слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний зазначив, що бумаги з поліції отримала його співмешканка, він працбює неофіційно на фермі, весь цей час був на роботі, не ховався. В нього травма руки, рік тому був перелом, який не загоївся. Просив відпустити його додому, зобов'язався з'являтись за викликами. Показання в ході досудового розслідування давав добровільно, на нього не було тиску працівників правоохоронних органів чи інших незаконних дій.
Захисник підтримав позицію підозрюваного, зазначив, що ризики, наведені у клопотанні, не обгрунтовані.
Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст.184 КПК України і воно отримано підозрюваним 30.03.2026 р. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
26.01.2026 відповідно до ст. 276 КПК України у відношенні ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та відповідно до ст. 42, 111, 278 КПК України направлено за місцем його реєстрації та проживання. Дане повідомлення отримано членом сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , 29.01.2026 р. (згідно довідки-характеристики від 12.01.2026 р. має склад сім'ї: ОСОБА_11 - співмешканка).
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Згідно п.1009 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі» №27785/95 від 19.10.2000, - для затримання достатньо мінімальної підозри у тому, що особа вчинила злочин.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: витягом з наказу військової частини НОМЕР_1 № 353 від 26.11.2025; наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 3580 від 26.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; повідомленням про підозру ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
Повідомлення про підозру ОСОБА_9 не є допустимим доказом по даному провадженню, відповідно до положень ст. 84 КПК України, оскільки є процесуальним документом, який відображає бачення слідчого щодо наявності складу кримінального правопорушення в діях особи. Крім того, в даному провадженні взагалі не визначено статус особи ОСОБА_9 та його відношення до кримінального провадження щодо ОСОБА_4 .
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази (за виключенням протоколу допиту підозрюваного) є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Прокурором доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). У разі визнання винуватим за ч. 5 ст. 407 підозрюваному загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що за ступенем тяжкості відноситься, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, до тяжкого злочину. Підозрюваний має склад сім'ї, проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , офіційно не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто відсутні достатньо міцні соціальні зв'язки, які би нівелювали ризик втечі підозрюваного. Сама тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення може стимулювати підозрюваного до втечі. Також, слідчим суддею приймається до уваги доводи сторони обвинувачення щодо того, що підозрюваний вже ухиляється від слідства. Так, з моменту отримання повідомлення про підозру в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та виклику до слідчого (згідно заних супровідного листа), до слідчого не з'явився.
При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»). З обґрунтуванням вказаного ризику, викладеним у клопотанні слідчого, слідчий суддя погоджується.
Слідчий суддя враховує й дані про особу підозрюваного, який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, постійного місця роботи також немає, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався в силу положень ст. 89 КК України. Суд приймає до уваги довідку-характеристику від 12.01.2026 р. за місцем проживання підозрюваного щодо складу його сім'ї, неявності стабільного місця проживання, а також довідку-характеристику від 12.01.2026 р. , згідно якої підозрюваний зарекомендував себе з позитивної сторони, працював різноробочим СТОВ «Хлібороб», до роботи відносився добросовісно і відповідально. Проте, навіть позитивні характеристики підозрюваного не спростовують висновків суду про обгрунтованість ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на його недобросовісну процесуальну поведінку після отримання повідомлення про підозру щодо ухилення від явки за викликом слідчого. Слідчий суддя також приймає до уваги, що вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосування щодо нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування.
Обов'язок доведення реальності ризиків, зазначених прокурором, зокрема, зазначенних у п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України покладається на сторону обвинувачення. Ризики, зазначені у п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та заявлені прокурором, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, з огляду на встановлені судом обставини та особу підозрюваного.
Згідно ст. 183 КПК України, заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги вищевикладене, а також суспільну небезпечність злочину, інкримінованому ОСОБА_4 (ч. 5 ст. 407 КК України)., який є тяжким злочином, вчиненимй в умовах воєнного стану, військовослужбовцем, слідчий суддя вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні.
Тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За вказаних обставин, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Щодо застави. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який підпадає під вищезазначений перелік, враховуючи наявність даних про фактичне ухилення його від явок до слідчого для участі в проведенні досудового розслідування по криміналшьному провадженню щодо нього, слідчий суддя вважає доцільним не призначити заставу.
Таким чином, клопотання слідчого підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 176-178, 184, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026020230000015 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.01.2026 р., у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 23.05.2026 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1